УДК 657.01

Т. С. Яровенко, А. І. Чернова1

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДОЛОГІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

Розглянуто основні підходи до визначення поняття «готова продукція»; проаналізовано діючу методологію обліку готової продукції та її відображення у фінансовій звітності; роз­роб­лено рекомендації щодо вдосконалення методології бухгалтерського обліку готової продук­ції.

Ключові слова: готова продукція, баланс, виробництво, реалізація.

Рассмотрены основные подходы к определению понятия «готовая продукция»; проана­ли­зированы действующая методология учета готовой продукции и ее отражение в финан­со­вой отчетности; разработаны рекомендации по совершенствованию методологии бухгалтер­ско­го учета готовой продукции.

Ключевые слова: готовая продукция, баланс, производство, реализация.

The article considers the main approaches to the definition of «finished products», analyzes current accounting methodology finished product as reflected in the financial statements; deve­loped recommendations for improving accounting methodology finished product.

Keywords: finished product, balance, production, selling.

Одними з головних показників, що характеризують діяльність підприємства, є узагальнюючі показники обсягу виробництва готової продукції та її реалізації. Отже, провідну роль у забезпеченні отримання прибутку підприємством відіграє система контролю та обліку результатів виробництва та реалізації, а також прий­нят­тя управлінських рішень стосовно виробничої та реалізаційної програми на різних рівнях. Тому головним завданням обліку готової продукції сьогодні є за­без­печення оперативного регулювання її виробництва та реалізації з ураху­ван­ням особливостей національних та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Вивченням питань, пов’язаних з обліком готової продукції та його вдоскона­лен­ням, займалися провідні вітчизняні та зарубіжні вчені. Найбільш обґрунто­ва­но до проблем бухгалтерського обліку готової продукції в Україні у своїх працях пі­дій­шли Ф. Ф. Бутинець, О. П. Бущан, С. Ф. Голов, М. В. Кужельний, В. Г. Лин­ник, В. М. Пархоменко, В. В. Сопко, Н. М. Ткаченко, В. М. Глібко, М. В. Реслер та ін. Проте питання обліку готової продукції на промислових підприємствах залишається актуальним і потребує кардинального вирішення в умовах сього­дення.

Відсутність системних та комплексних підходів щодо обліку продукції не до­з­­воляє отримати вичерпну інформацію, необхідну для прийняття управлін­сь­ких рішень.

Метою статті є подальший розвиток теоретичних основ методології обліку готової продукції й відображення її у фінансовій звітності, а також розробка практичних рекомендацій щодо її вдосконалення.

Сьогодні в спеціалізованій літературі існує декілька підходів щодо визна­чен­ня самого поняття «готова продукція», що обумовлює особливості підходів до її обліку. Так, на думку Ф. Ф. Бутинця, готовою вважається продукція, повністю завершена обробкою, укомплектована, яка пройшла необхідні випробування (пе­ре­вірки). Це виріб (або напівфабрикат), послуга, робота, що пройшли всі стадії технологічної обробки на підприємстві, відповідають затвердженим стан­дартам або умовам договору, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або замовникові – покупцеві згідно з діючим порядком прий­няття продукції [1].

Фахівці В. М. Глібко та О. П. Бущан [2] у своїх працях описують готову продукцію як матеріальний результат виробничої діяльності підприємства, коли запаси набувають нової якості. Крім випуску речової продукції, підприємство може виконувати роботи для інших підприємств або надавати послуги. На від­міну від тієї, яка в обліку зазначається як готова продукція, цей вид продукції називають «виконані роботи і послуги». Отже, продукція підприємства скла­дається з готової продукції та виконаних робіт і послуг.

Згідно з Державними стандартами бухгалтерського обліку України готова про­дук­ція визначається як промислова продукція, яка заверше­на ви­роб­ниц­твом, уком­плек­тована, відповідає вимогам стандартів і технічних умов, має документ, що засвід­чує її якість, та призначена для збуту за межі підприємства [3].

Судячи з вищезазначених визначень, ця категорія характеризується з різних точок зору. Отже, це поняття потребує уточнення з погляду системності визна­чення та практичного використання. Так, готова продукція, на нашу думку, – це об’єкт реалізації, тобто головне джерело отримання прибутку для підприємства, а також частина запасів, що може споживатися на самому підприємстві, тобто бути внутрішнім ресурсом виробництва.

Важливо при організації обліку готової продукції правильно визначити її ха­рактер. Для спрощення цього завдання її групують за ступенем готовності, технологічною складністю та формою (див. рисунок).



Рис. Класифікація готової продукції (авторська розробка)


Крім того, складна за класифікаційною складністю готова продукція, як ре­зуль­тат виробничої діяльності, може мати вигляд основної, супутньої та побіч­ної продукції.

Складна продукція – це декілька паралельних видів продукції, яка отри­мується в результаті єдиного технологічного процесу.

Основна продукція – продукція комплексного виробництва, а саме продукт, який утворюється в результаті комплексного виробництва, як правило, створе­ного для випуску цього продукту.

Супутня продукція – це продукція, що була отримана в одному техноло­гіч­ному циклі одночасно з основною; супутня продукція відповідає стандартам та може призначатися як для подальшої обробки, так і для відпуску споживачеві [4].

Побічна продукція – продукція, що утворюється в комплексних виробниц­т­вах паралельно з основною і на відміну від супутньої продукції не потребує додаткових витрат [5].

Виробництво побічної продукції не є основним завданням підприємств та має другорядне значення, тому прибуток від її використання зазвичай має невеликі обсяги. А одним із видів готової продукції вона визнається тому, що на побічну продукцію існує суспільний попит, тобто вона вже є об’єктом продажу.

Отже, якщо провести аналогію між побічною продукцією та такими видами результатів виробничої діяльності, як основна та супутня продукція, можна зро­бити висновок, що їхні відмінності полягають в отриманні менших еконо­міч­них вигід від продажу побічної продукції та відсутності витрат на доведення її до прийнятного стану, орієнтованого на споживання.

Під час виробничого процесу, окрім отримання готової продукції, може бути отримана певна кількість відходів.

Згідно із законом [6] відходи − це будь-які речовини, матеріали та предмети, що утворюються в процесі людської діяльності і не мають подаль­шо­го використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Цим же законом визначається по­нят­тя «відходи як вторинна сировина» − це відходи, для утилізації та пере­роб­ки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні та (або) еко­номічні передумови [6].

Відходи та побічна продукція за своїми ознаками мають багато спільного. Побічна продукція виходить із виробництва як готовий продукт, що не потребує подальшої обробки (наприклад, жом в масложировому виробництві). Тому деяку частину відходів, яка не потребує знешкодження та користується попитом, можна віднести до готової продукції, зокрема як різновид побічної продукції.

Завдяки цьому відходи разом із продукцією збільшують економічні вигоди під­приємства.

У Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Украї­ні» зазначено: «Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах син­тетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємо­пов’я­заних рахунках бухгалтерського обліку. … Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця» [7].

В Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку визна­че­но, що вести аналітичний облік, тобто застосовувати чи не застосовувати в обліку рахунки третього і нижчих порядків, підприємство вирішує самостійно [8].

Причому підприємство може вводити нові субрахунки, зважаючи на потреби управління, контролю, аналізу і звітності з обов’язковим збереженням кодів суб­рахунків, передбачених «Планом рахунків» [9].

Вище нами було розглянуто класифікацію готової продукції за ступенем склад­ності й виявлено три види складної продукції: основна, супутня та побічна. На нашу думку, ведення більш деталізованого обліку готової продукції є най­більш доцільним засобом її обліку.

Отже, для спрощення обліку готової продукції доцільне його ведення за ви­да­ми готової продукції. Для цього слід використовувати субрахунки 261 «Основна продукція» та 262 «Супутня продукція», а також 263 «Побічна продукція». 


Таблиця 1

Удосконалений план рахунків обліку готової продукції (авторська розробка)

Синтетичні рахунки (рахунки першого порядку)

Субрахунки

(рахунки другого порядку)

Сфера застосування

код

назва

код

назва

1

2

3

4

5

26

Готова продукція

261

Основна продукція

Промисловість, сіль­сь­ке госпо­дарс­т­во та ін.

262

Супутня продукція

263

Побічна продукція


Операція «Оприбутковано на складі готову продукцію» відображається по де­бе­ту рахунку 26 «Готова продукція» та по кредиту на рахунку 23 «Вироб­ництво». Якщо підприємство виробляє напівфабрикати власного виробництва, призначені для реалізації (тобто, у нашому випадку, побічну продукцію), це відображається за дебетом рахунку 263 «Побічна продукція» та за кредитом рахунку 25 «Напів­фаб­рикати». Якщо готова продукція даного виробництва пов­ніс­тю використо­вується на самому підприємстві, то вона враховується на суб­ра­хунку 262 «Су­пут­ня продукція» або інших субрахунках залежно від призна­чен­ня: дебет ра­хун­ку 20 «Ви­робничі запаси» та кредит рахунку 262 «Готова продук­ція». Або якщо готова про­дукція даного виробництва повністю використо­вуєть­ся на підприємстві, то вона може враховуватися на субрахунку 262 «Супутня продукція» або інших, залежно від призначення: дебет рахунку 20 «Виробничі запаси» та кредит ра­хунку 262 «Супутня продукція».


Таблиця 2

Удосконалена кореспонденція бухгалтерських рахунків,

що відображають рух готової продукції (авторська розробка)

з/п

Зміст господарської операції

Кореспондуючі рахунки

Дебет

Кредит

1

Оприбутковано з основного ви­роб­ництва на склад готову продукцію

261 «Основна продукція»

23 «Виробництво»

2

Відображено передачу на склад на­пів­фабрикатів власного виробництва для подальшої реалізації

262 «Побічна продукція»

25 «Напівфабрикати»

3

Відображено вартість продукції, по­вер­неної до виробництва для до­робки

23 «Виробництво»

262 «Супутня про­дук­ція»


Слід зазначити, що процес формування облікової інформації про готову про­дукцію починається зі складання первинних документів.

Основним регістром для обліку за спрощеною формою бухгалтерського об­ліку є «Журнал реєстрації господарських операцій».

Існують деякі недоліки у веденні «Журналу реєстрації господарських опера­цій» стосовно обліку готової продукції. Один із суттєвих недоліків полягає у від­сут­ності інформації про її обсяги, що ускладнює процеси планування госпо­дар­сь­кої діяльності.

Зважаючи на вищесказане, доцільно додати до «Журналу реєстрації госпо­дар­ських операцій» графи з додатковою інформацією. А саме: перша графа буде ві­дображати інформацію про надходження готової продукції, а друга – про її ви­буття.

Таке доповнення забезпечить отримання достовірної оцінки готової продук­ції, що відповідає стандартам обліку, а також розширить коло користувачів но­во­введеної форми обліку, оскільки зміни, що було запропоновано внести до «Журналу реєстрації господарських операцій», сприятимуть посиленню контро­лю за обліком готової продукції.

Слід зазначити, що за умов зростання обсягів інформації продуктивне вирі­шення питань управління програмою виробництва та реалізації на підприємстві можливе тільки із впровадженням автоматизованих систем оперативного та уп­рав­лінського обліку.

Завдяки автоматизації процесів обліку з реалізації готової продукції буде забезпечено контроль надходження платежів від покупців за відвантажену про­дукцію, зменшено час для визначення обсягу податкового зобов’язання з ПДВ, спрощено процес розподілу позавиробничих витрат (зокрема, збутових витрат).

Що стосується автоматизації складського обліку, то вона забезпечує отри­ман­ня даних аналітичного обліку залишків та надходження на склад готової продук­ції в її вартісному та натуральному вимірі; даних про витрати та випуск готової продукції, що береться до уваги при прийнятті управлінських рішень.

Отже, на нашу думку, у сучасних умовах особливу увагу потрібно приділити можливості автоматизації розрахункових операцій між контрагентами та реалі­зації продукції через мережу Інтернет.

В умовах ринкової економіки для кожного підприємства особливий інтерес становить процес обліку та аналізу різних сторін господарської діяльності.

Готова продукція становить основну частину товарної продукції під­приємс­т­ва. Але окрім основної продукції на підприємстві одержують побічну, яка виникає при виробництві основної та, за умов наявності попиту, може приносити додат­ко­вий прибуток. Отже, використання більш деталізованого обліку готової про­дук­ції, а саме введення нових субрахунків, дозволить контролювати додаткові грошові надходження.

Що стосується первинного обліку, то вдосконалення деяких його елементів, наприклад «Журналу реєстрації господарських операцій», сприятиме посиленню контролю за обліком готової продукції на підприємстві в цілому. А переведення обліку готової продукції з ручного на автоматизований режим суттєво спростить контроль за господарськими процесами в умовах зростання обсягів інформації.

Така інформаційна база забезпечує прийняття найоптимальнішого управ­лінсь­ко­го рішення щодо модернізації процесів випуску та реалізації готової продукції підприємства в умовах мінливого зовнішнього середовища.

Бібліографічні посилання

  1. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський фінансовий облік: підруч. для студ. спец. «Облік і ау­дит» вищих навчальних закладів. – 7-ме вид., доп. і перероб. / Ф. Ф. Бутинець. – Житомир : Рута, 2006. – С. 832.

  2. Глібко В. М. Судова бухгалтерія : підруч. / В. М. Глібко, О. П. Бущан. – К. : Юрін­ком Інтер, 2006. – С. 224.

  3. ДСТУ 2960-94 «Організація промислового виробництва. Основні поняття. Терміни та виз­начення»: затверджені наказом Держстандарту України № 333 від 23.12.94 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ligazakon.ua.

  4. Бобков Л. В. Вторичные материальные ресурсы и эффективность их использования / Л. В. Бобков. – М. : Знание, 1982. – C. 64.

  5. Верменчук М. Зовнішня торгівля: право та економіка / М. Верменчук, Л. Павлова. – Наук. журн. – 2008. – № 2 (37). – С. 186.

  6. Закон України «Про відходи» вiд 05.03.98 р. № 187/98-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ligazakon.ua.

  7. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua.

  8. Інструкція «Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіта­лу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій» від 30.11.99 р. № 291 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ligazakon.ua.

  9. План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція про його застосування / уклад. В. Кузнецов. – Х. : Фактор, 2009. – 192 с.

Надійшла до редколегії 18.02.2013 р.

1© Яровенко Т. С., Чернова А. І., 2013