УДК 336.711

О. Й. Шевцова, Є. О. Сиволап^

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ УНІВЕРСАЛЬНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ: ДЖЕРЕЛА ТА МЕТОДИ ЗАЛУЧЕННЯ

У статті досліджено сучасний стан фінансових ресурсів банків України, розглянуті підхо­ди до управління фінансовими ресурсами банків та запропоновано ціновий методичний підхід до управління залученням фінансових ресурсів.

Ключові слова: фінансові ресурси, управління, ресурсна база, процентна ставка.

В статье исследовано современное состояние финансовых ресурсов банков Украины, рас­смотрены подходы к управлению финансовыми ресурсами банков и предложен ценовой методический поход к управлению привлечением финансовых ресурсов.

Ключевые слова: финансовые ресурсы, управление, ресурсная база, процентная ставка.

The article examined the current state of the financial resources of banks of Ukraine, the approaches to the financial management of banks and the tools of financial management.

Keywords: financial resources, management, resource base, the interest rate.

Управління фінансовими ресурсами набуває для всіх фінансових інститутів краї­ни найбільшої актуальності. Період після загострення фінансової кризи від­значається активізацією залучення коштів з різних джерел. Вартість джерел та їх різна строковість визначає можливу стратегію банку відносно вибору напрямків та методів управління фінансовими ресурсами. Конкуренція за ресурсні ринки між фінансовими інститутами набуває достатньо високої гостроти.

Питання щодо розроблення та запровадження різних методів управ­ління фінансовими ресурсами банку розглядаються в роботах таких учених-еконо­міс­тів, як Д. А. Лаптирьов, М. М. Родіонова, О. Л. Малахова, Л. О. Примостка, І. Л. Ла­тишева, І. В. Самойленко, І. І. Борисенко, П. Роуз, Дж. Сінкі та ін. В роботах розглядаються питання класифікації фінансових ресурсів, визначення струк­тур­них характеристик портфеля ресурсів, його оптимізації та різні методи оцін­ки ресурсів.

Актуальним залишаються методичні підходи до формування ресурсної по­лі­тики банку, продуктової та цінової стратегій в цій політиці.

Відповідно до цього метою статті визначено отримання на основі аналізу ста­ну фінансових ресурсів банків та їх джерел аргументів для визначення найбільш мотивованого вибору методичного підходу до удосконалення управління залу­чен­ням фінансових ресурсів в банку.

Оцінка зміни характеру окремих джерел фінансових ресурсів нами прово­ди­лась за різними періодами кризових років: до кризовий період, загострення кризи, її «завмирання», відносної стабілізації процесів. Так, у докризовий період економіка України перебувала на підйомі, і найголовнішу роль у цьому відіграв банківський сектор, що зростав чи не найшвидше в українській економіці. Проте наслідки фінансової кризи 2008–2009 рр. виявилися доволі таки руйнівними для українських банків. Передусім виникла серйозна проблема з формуванням бан­ками залучених ресурсів (як депозитних, так і недепозитних), що спричинило значні проблеми з ліквідністю у банківських установах.

Фахівці зазначають, що наразі ситуація на банківському ринку стабілі­зу­ва­ла­ся.

На початку другого кварталу 2010 р. почали проявлятись ознаки відновлення довіри населення до вітчизняних банків, що проявлялось у збільшенні залишків громадян на депозитних рахунках. За підсумками 2010 року приріст депозитів населення склав майже 40 млрд грн.

На кінець 2010 р. сукупний розмір власного капіталу банків становив 137,73 млрд грн, що на 8,1 млрд грн менше ніж статутний капітал, що пояс­нюється збитковістю банків за підсумками 2009-го та 2010-го років. Загалом, за 2010 р. розмір власного капіталу зріс на 17,5 млрд грн (або на +14,5 %) у по­рівнянні з підсумками 2009 р.

Сукупний обсяг зобов’язань банків складав 804,4 млрд грн станом на кінець 2010 р., що на 51,1 млрд грн. (або на 6,7 %) більше ніж на початок року.

Залишки коштів фізичних осіб на рахунках у банках України протягом 2011 ро­ку збільшилися на 13,1 %, що знову підтверджує відновлення довіри населення. Од­нак досить високою залишалася частка депозитів на вимогу (36,0 %) та де­по­зи­тів на термін до 1-го року (31,0 %). Переважання короткострокових депозитів, разом з можливістю дострокового зняття вкладником коштів, зробило ресурсну базу, яка сформована за рахунок залучених коштів, нестабільною та стримувало видачу банками довгострокових кредитів для розвитку економіки України.

За результатами IV кварталу 2011 року продовжувалось зростання розміру власного капіталу банківської системи України за рахунок збільшення статут­но­го капіталу окремими банками. Сукупний обсяг власного капіталу банків зали­шив­­ся меншим за статутний капітал. В цілому, за 2011 рік розмір власного капіталу зріс на 12,9 % (17,7 млрд грн) і дорівнював 155,5 млрд грн. станом на 01.01.2012 р.

Залишки коштів фізичних осіб на рахунках у банках України протягом 2012 ро­ку збільшилися на 19,1 %. Зростання обсягів залучених банками коштів від фі­зич­них осіб поряд зі збільшенням частки строкових коштів в зобов’язаннях зу­мов­лено високими відсотковими ставками. З однієї сторони, даний факт го­во­рить про поступове продовження відновлення довіри населення до банків, з іншої – ресурс, залучений від фізичних осіб, є дорогим і, на фоні відсутності активного кредитування, скрочує чистий процентний дохід банків. Досить високою зали­шається частка коштів на вимогу (33,2 %) та депозитів термін до 1-го року (32,0 %).

Протягом 2012 року продовжилось зростання розміру власного капіталу бан­ківської системи України за рахунок збільшення статутного капіталу окремими банками. Сукупний обсяг власного капіталу банків залишається меншим за статутний капітал, що знову пояснюється значними обсягами накопичених збит­ків протягом 2009–2011 років. В цілому, за 2012 рік розмір власного капіталу зріс на 9,5 % (14,7 млрд грн) і дорівнював 170,2 млрд грн станом на 01.01.2013 р.

На відміну від негативних результатів 2009–2011 років (збиток за 2009 рік становив 38450 млн грн, за 2010 рік – 13027 млн грн, за 2011 рік – 7708 млн грн), за 2012 рік банківська система України продемонструвала позитивний фінансовий результат, який дорівнював 4899 млн грн [1].

Управління фінансовими ресурсами є складовою загального процесу управ­лін­ня в банку, що організовано з метою ефективної діяльності всіх його струк­тур­них підрозділів для розв’язання поставлених перед банком задач. Розглянемо підходи до управління фінансовими ресурсами банків.

Д. А. Лаптирьов досліджував систему управління банківськими ресурсами, роз­глядаючи банк, як кібернетичну систему, що взаємодіє із зовнішнім середовищем, і є керованою, впорядкованою та організованою. Управління фі­нан­совими ресурсами представляв як складову частину загального процесу уп­рав­ління, організованого в банку з метою ефективного використання його під­роз­ділів за рішенням стоять перед банком завдань [2].

Питанням формування та розподілу банківськими ресурсами займався І. В. Виш­няков. У своєму дослідженні процесу формування банківських ресурсів [3] він стверджує, що основним джерелом акумулювання коштів комерційних банків є «депозити до запитання». Їх основною особливістю є можливість миттєвого вилучення депозиту з банку. Даний вид ресурсів, на думку автора, є ризико­ва­ним. Вишняков спробував змоделювати динаміку об’ємів як окремих депозитів «до запитання», так і сукупності всього банківського ресурсу даного виду. Він запропонував модифікації стохастичних мультиплікативних моделей динаміки об’єму депозитів, враховуючи невизначеність у поведінці вкладника та вико­ристо­вуючи деякі схеми теорії надійності та теорії масового обслуговування.

Розробки М. М. Родіонова також були присвячені питанню управління бан­ків­ськими ресурсами, їх втратами [4]. Науковець запропонував оптиміза­ційну модель розподілу витрат за індивідуальним ризиком у складі портфеля та вивів рівняння для розрахунку кредитних лімітів при степеневих функціях корисності.

Задачу визначення напрямків та об’ємів розподілу банківських ресурсів до­слі­джувала О. Л. Малахова [5]. Предметом її досліджень є процес функціону­ван­ня банківської системи України у взаємодії з підприємствами реального сектора економіки. О. Л. Малахова обґрунтовує теоретичні засади організації та визна­чає шляхи удосконалення роботи банків у механізмі кредитного забезпечення підприємницької діяльності як цілісної системи.

У своїй роботі І. Л. Латишева, І. В. Самойленко визначають, що управління фі­нан­совими ресурсами банку є одним із найважливіших механізмів роботи кож­ного банку, який спрямований передусім на досягнення довгострокових кон­ку­рентних переваг з урахуван­ням всіх факторів впливу внутрішнього та зов­ніш­ньо­го середовища. Щоб досягти цих конкурентних переваг, необхідна своєчасна оцінка й аналіз основних показників фінансового стану банку за конкретний період. Процес управління фінансовими ресурсами бан­ку неможливий без все­бічного аналізу й оцінки різних варіантів рішень у безпосередньому віддалені їх у часі. Розв'язання цієї ситуації можливе завдяки використан­ню засобів систем­ного підходу, а також моделювання [6].

І. І. Борисенко дає таке визначення управління фінансовими ресурсами бан­ків­ської установи – це складний і багатогранний процес, сутність якого полягає в пошуку та реалізації на практиці найефективніших рішень з формування, розподілу і використання фінансових ресурсів. Для ефективнішого управління пропонується застосування логістичного підходу, за яким банківську установу необхідно розглядати як логістичну систему. Застосування цього підходу дасть змо­гу відслідковувати рух фінансових ресурсів на всіх етапах управління фінан­со­вими ресурсами банківських установ та прийняти найефективніші рішення із формування, розподілу і використання фінансових ресурсів [7].

Управління фінансовими ресурсами – це діяльність, що пов’язана із з форму­ван­ням, розподілом і використанням фінансових ресурсів. Від якості управління залежить досягнення поставлених стратегічних цілей банку, стабільність його розвитку та конкурентоспроможність.

В умовах конкуренції банки для збереження ринкових позицій змушені впро­ваджувати новітні банківські технології й удосконалювати методи роботи. Активний розвиток товарних і фінансових ринків, розвиток потреб клієнтів ви­ма­гають від банку зусиль не тільки з модернізації діяльності, але й безпе­рерв­ного вдосконалення й пошуку нових інструментів, які необхідні для підтримки конкурентоспроможності на високому рівні та забезпеченості фінансовими ре­сур­сами. З метою підвищення власної конкурентоздатності і забезпеченості фі­нан­совими ресурсами кожен банк постійно розробляє нові види банківських по­слуг, розвиває нові методи обслуговування клієнтів для всебічного задоволення потреб клієнтів у банківських послугах [8].

Оптимізацію залучення ресурсів необхідно проводити за «ціновим» на­прям­ком. Розглянемо пропозицію, яка стосується вдосконалення процентних ставок в процесі залучення ресурсів з депозитних джерел. Процентна ставка використо­вується як головний важіль в конкурентній боротьбі за вільні грошові кошти фізичних і юридичних осіб. Підвищення пропонованої банком ставки дає змогу залучити додаткові ресурси. І, навпаки, банк, перенасичений ресурсами, але об­ме­жений небагатьма прибутковими напрямками їх розміщення, зберігає або навіть зменшує депозитні ставки.

Розглянемо динаміку змін розміру процентних ставок депозитів фізичних осіб за 2012 рік на основі даних взятих з сайту Національного банку України [9] (рис. 1, 2, 3).

Рис. 1. Динаміка процентних ставок депозитів фізичних осіб в гривні за 2012 рік

Рис. 2. Динаміка процентних ставок депозитів фізичних осіб в доларах США за 2012 рік

Рис. 3. Динаміка процентних ставок депозитів фізичних осіб в євро за 2012 рік

Проведений аналіз показує, що протягом 2012 року найбільше виросли про­центні ставки за депозитами фізичних осіб в гривні. Відзначається невелике зро­стання доларових ставок та ставок за вкладами у євро. Наприклад, ставка за вкладом на 3 місяця в гривні зросла на 5,48 відсоткових пунктів, в доларах США – 1,14 відсоткових пунктів, в євро – 1,47 відсоткових пунктів. Ставка за вкладом на 6 місяців в гривні зросла на 4,63 в. п., в доларах США – 0,75 в. п, в єв­ро – 1,12 в. п. Ставка за вкладом на 9 місяців в гривні зросла на 4,05 в. п, в до­ларах США – 0,66 в. п, в євро – 1,4 в. п. Ставка за вкладом на 12 місяців в гривні зросла на 4,06 в. п, в доларах США – 0,88 в. п, в євро – 1,65 в. п. Найбільший приріст процентів мають вклади строком до 3 місяців в гривні і доларах США. Це було зумовлено такими причинами:

• перша – це побоювання вкладників більше, ніж зазвичай, за свої заоща­дження напередодні виборів, і, як наслідок, розміщення депозитів у гривні на короткі терміни;

• друга причина – це бажання банків залучити гривню під підвищений від­со­ток лише на короткі терміни з метою «переступити» період виборів, оскільки відчували гостру потребу в ліквідності, але не хотіли залучати дорогі гроші на тривалий термін, і в перспективі, спираючись на довгострокові прогнози на по­чатку наступного року, знизити відсоткові ставки за депозитами.

Строк вкладів від 6 до 12 місяців характеризується зниженням відсоткових ставок. Це зумовлено, насамперед, невпевненістю населення в економічній си­туа­ції в країні, а також довгостроковою стабільністю національної валюти. Якщо надалі валютні курси стабілізуються, можна припустити, що зростання відсотко­вих ставок за депозитами у гривні зупиниться.

Отже, ціни на депозитні продукти мають постійно реагувати на ринкові та по­літичні зміни.

Діяльність банку в умовах постійного руху та оновлення, посилення конку­ренції у банківській індустрії неможливі без вироблення цінової стратегії [10]. Ні для кого не секрет, що в умовах ринкової економіки комерційний успіх будь-якого банку багато в чому залежить від правильно вибраної стратегії і тактики ціноутворення на банківські послуги. Складність ціноутворення полягає в тому, що ціна – категорія кон’юнктурна. На її рівень робить істотний вплив комплекс політичних, економічних, психологічних і соціальних чинників. Сьогодні ціна може визначатися чинником витрат, а завтра її рівень може залежати від психо­логії поведінки покупців [11].

Головним завданням цінової стратегії банку є максимізація конкуренто­спро­можності при забезпеченні рентабельності продуктів. Структура цінової страте­гії складається із стратегії ціноутворення і стратегії управління цінами. Страте­гія ціноутворення дозволяє визначити з позицій маркетингу рівень маржінальних цін на базові продукти банківського рітейла. Стратегія управління цінами – ком­плекс заходів по оптимізації маржінальних цін за допомогою регулювання фак­тичної собівартості і рентабельності продуктів на ринку.

При розробці стратегії банку особлива увага приділяється аналізу та про­гно­зам зміни цін і процентних ставок. Перш за все аналізу підлягають зміни цін і процентних ставок за кредитними та депозитними операціями за попередні пе­ріоди. Аналізується зміна рівня інфляція,темпів росту ВВП, зміни обмінних кур­сів основних валют та ряду макроекономічних показників. Причому аналіз цін і ставок проводиться як на зовнішньому по відношенню до банку ринку, так і на внутрішньому [12].

Розглянемо ставки по короткостроковим і довгостроковим депозитам по бан­ківській системі України за 2012 рік за даними статистичної звітності банків України (табл. 1) [13].

Таблиця 1

Вартість строкових депозитів за даними статистичної звітності за 2012 рік

(середньозважена за день вартість в процентах річних, %)

Вартість строкових депозитів в національній валюті значно перевищує вартість депозитів в іноземній валюті. Середня процентна ставка за аналізований період за короткостроковими депозитами фізичних і юридичних осіб відповідно в національній валюті склала – 18,4 % і 11,0 %, в іноземній валюті – 7,1 % і 4,2 %, а за довгостроковими в національній валюті – 18,9 % і 14,0 %, в іноземній валюті 8,3 % і 8,3 % відповідно.

Як відомо, процентні ставки диференціюються у двох напрямках: залежно від строку та від розміру вкладень. Очевидно, що більш тривалий строк та великий розмір депозиту спричиняють встановлення більш високих ставок. Диферен­ціа­ція, залежно від зазначених двох критеріїв, не є нововведенням. Однак удоско­на­лення даного методу вимагає пошуку нових шляхів.

В сучасних нестабільних умовах функціонування банківських установ, над­мір­на увага, при залученні ресурсів, приділяється строку залучення, а точніше такій можливості, як – дострокове вилучення коштів з рахунку. Банки будь-яки­ми методами намагаються захистити себе від даного ризику.

У якості удосконалення стабільності ресурсної бази, пропонується впрова­дити стратегію заохочування клієнтів не вилучати кошти достроково, а надавати їм можливість самостійно вирішувати, забрати кошти з рахунку і втратити пев­ний процент, або продовжувати заощаджувати кошти і отримувати певний про­цент за кожний місяць не вилучених достроково коштів. Сутність полягає в тому, що після визначення розміру річної процентної ставки по депозиту можна диферен­ціювати відсоток залежно від строку знаходження на рахунку до моменту до­строкового вилучення коштів.

На основі приведених даних розроблена наступна таблиця в якій пред­став­лена диференціація відсотків за строковими депозитами відповідно до строку знаходження коштів на рахунку (при можливості дострокового зняття) (табл. 2). З даної таблиці видно, що дострокове зняття коштів для клієнта все ж є не­ви­гідним, тому що при збільшенні строку процентна ставка збільшується.

Таблиця 2

Диференціація депозитних ставок залежно від строку знаходження коштів на рахунку

Дана стратегія є вигідною для клієнта, тому що зі збільшенням строку зна­ходження коштів у банку процентна ставка збільшується. Банк даною політикою заохочує клієнта до зберігання коштів якомога довше, а також вкладення коштів на більш тривалий термін чим 1 рік, оскільки відсоток по довгостроковим вкла­дам більш привабливий. Наступною перевагою даної стратегії для банку є те, що при диференціації процентних ставок, банк проявляє себе як «партнер» для клієнта, який не обмежує його в виборі, а надає різні варіанти, які клієнт може са­мос­тійно обирати. Ще однією перевагою є те, що при визначенні строків можливого дострокового розірвання договору, банк має можливість точніше визначити свої ризики, які можуть негативно позначитись на ліквідності банку, стосовно довго­строкового припинення угоди і передбачити деякі з них, а також можливість уник­нути депозитного ризику.

Формування цінової стратегії виступає разом із ресурсною стратегією скла­до­вими політики банку управління ресурсами. Головними завданнями форму­вання цінової стратегії мають стати:

• приведення потенціалу банку у відповідність із запитами споживачів об­ра­них цільових ринків;

• оптимальне поєднання всіх напрямів маркетингової діяльності; визна­чен­ня та обґрунтування переліку маркетингових дій, необхідних для реалізації визначеної місії та стратегічних цілей;

• конкретизація маркетингових дій щодо того, хто, де, коли і як буде їх виконувати.

Здійснення процесу прийняття цінових рішень на основі традиційних під­хо­дів обумовлює виникнення ряду проблем, що потребують нових засобів їх рі­шення. У сучасних умовах необхідний новий підхід до процесу розробки ціно­вих рішень на банківському ринку. Даний підхід повинен ґрунтуватися на ви­ко­рис­тан­ні банками маркетингу як методологічної основи прийняття управ­лін­ських рішень в усіх областях діяльності, у тому числі з напрямку ціноутворення. Визначення стадії життєвого циклу, на якій знаходиться організація має бути необхідним ета­пом проведення системного планування. Потрібне постійне співставлення ме­тодів та підходів до планової діяльності з тим, що відбувається з механізмом організації управління. В якості методичного підходу до управління форму­ван­ням фінансових ресурсів пропонується диференціація відсотків за строковими депозитами відповідно до строку знаходження коштів на рахунку (при можли­вості дострокового зняття).

Бібліографічні посилання

1. Аналітичний огляд банківської системи України [Електронний ресурс] // Націо­наль­не рейтингове агентство «Рюрік». – Режим доступу : http://www.rurik.com.ua/our-research/branch-reviews/1187.

2. Лаптырев Д. А. Система управления финансовыми ресурсами банка: Процессы – за­дачи – модели – методы / Д. А. Лаптырев. – М. : БДЦ-пресс, 2005. – 296 с.

3. Вишняков И. В. Стохастическая модель динамики объёмов банковских депозитов «до востребования» / И. В. Вишняков // Экономика и математические методы. – 2002. – № 1. – С. 94–104.

4. Родионов М. М. Об одной дескриптивной модели установления кредитних лимитов / М. М. Родионов // Экономика и математические методы. – 2006. – № 1. – С. 103–109.

5. Малахова О. Л. Банківська система у механізмі кредитного забезпечення підприєм­ницької діяльності : автореф. дис. ... на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.04.01 «Фінанси, грошовий обіг і кредит» / О. Л. Малахова. – Тернопіль, 2004. – 20 с.

6. Латишева І. Л. Організація управління фінансовими ресурсами банку / І. Л. Лати­ше­ва, І. В. Самойленко // Бізнес Інформ. – 2011. – № 11. – С. 164–166.

7. Борисенко І. І. Управління фінансовими ресурсами банківської установи на основі ло­гіс­тичного підходу / І. І. Борисенко // Вісн. Нац. ун-ту «Львів. Політехніка». Ло­гістика. – 2008. – N 633. – С. 58–64.

8. Черкашина К. Ф. Маркетингові стратегії збільшення депозитних ресурсів банку / К. Ф. Черкашина, Є. М. Антипенко // Проблеми і перспективи розвитку банківської сис­теми України : зб. наук. праць / Державний вищий навчальний заклад «Україн­ська академія банківської справи Національного банку України». – Суми, 2010. – Т. 30. – С. 310–316.

9. Процентні ставки за строковими депозитами фізичних осіб, український індекс ста­вок за депозитами фізичних осіб [Електронний ресурс]. Офіційний сайт Національ­ного банку України. – Режим доступу : http://www.bank.gov.ua/control/uk/index.

10. Штейн О. Суть та особливості стратегії банку на ринку банківських послуг / О. Штейн // Вісник НБУ. – 2008. – Листоп. – С. 44–47.

11. Шпачук В. Стратегічне управління та реінжирінг у банках України / В. Шпачук, Т. Дов­гань // Вісник НБУ. – 2004. – Листоп. – С. 54–56.

12. Штейн О. Цінова політика – інструмент вирішення завдань ринкової стратегії ко­мер­ційного банку / О. Штейн // Финансы и инвестиции. – 2006. – № 7. – С. 13–19.

13. Вартість строкових депозитів за даними статистичної звітності банків України [Елек­тронний ресурс] // Офіційний сайт Національного банку України. – Режим до­ступу : http://www.bank.gov.ua/files/Procentlastb_DEP.xls.

Надійшла до редколегії 25.06.2013 р.