УДК 658.0124

О. М. Проволоцька, Д. В. Ясиненко1

Криворізький економічний інститут

ДВНЗ «Криворізький національний університет»

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ СТРАТЕГІЧНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА

На основі дослідження сучасних підходів до трактування сутносїті категорій «антикри­зове управління» та «стратегічний потенціал» обґрунтовано власне бачення сутності по­няття «антикризове управління стратегічним потенціалом».

Запропоновано структуру стратегічного потенціалу підприємства та розроблено алго­ритм антикризового управління цим потенціалом.

Ключові слова: антикризове управління, стратегічний потенціал, структура стратегічного по­тен­ціалу, механізм.

На основе исследования современных подходов к трактовке сущности категорий «анти­кризисное управление» и «стратегический потенциал» обосновано собственное видение сущ­ности понятия «антикризисное управление стратегическим потенциалом».

Предложена структура стратегического потенциала предприятия и разработан алгоритм антикризисного управления этим потенциалом.

Ключевые слова: антикризисное управление, стратегический потенциал, структура страте­ги­ческого потенциала, механизм.

There was substantiated the own vision of the essence of the conception of «the crisis manage­ment of strategic potential» in this work, based on the research of the modern methods to the interpretation of the essence of the categories of «crisis management» and «strategic potential».

The structure of the strategic potential of the company have been offered and the algorithm of the crisis management of strategic potential have been developed.

Keywords: crisis management, strategic potential, the structure of the strategic potential, mechanism.

Більшість сучасних вітчизняних підприємств знаходяться в кризовому стані, що потребує впровадження активних антикризових заходів, які передбачають здій­с­нення конкретних скоординованих дій, спрямованих на уникнення банк­рут­ства та вихід з кризи. Для цього необхідне чітке розуміння процесів, що від­буваються на даний момент на підприємстві. Саме тому виникає необхідність у визначенні суті концепції антикризового управління та її застосуванні в про­цесі управління стратегічним потенціалом підприємства.

Теоретико-методологічні та прикладні аспекти антикризового управління ви­світ­лені у працях як зарубіжних, так і вітчизняних науковців, зокрема Г. Бір­мана, Р. Брелі, Дж. Фіннері, С. Шмідта, Р. Хіта, а також З. Є. Шершньової, В. О. Ва­си­ленка, В. Я. Захарова, Л. О. Лігоненка, А. Г. Грязнової, А. А. Бикова, Т. Н. Бе­ляць­кої та ін. Дослідженням сутності стратегічного потенціалу займалися Е. А. Ла­пін, О. І. Олексюк, І. М. Рєпіна, О. С. Федонін, І. Р. Бузько, Л. Ю. Гордієнко, Н. С. Краснокутська, І. П. Отенко, О. А. Пробоїв, Є. В. Швець та ін.

Незважаючи на значну кількість наукових досліджень у галузях анти­кри­зо­во­го управління та стратегічного потенціалу, відсутнє їх тлумачення як єдиної сис­теми. Так, на даний момент не сформоване чітке визначення антикризового управління стратегічним потенціалом підприємства, яке б відображало сутність даного процесу та особливості його здійснення в реаліях вітчизняної економіки.

З огляду на вищезгадані обтавини метою статті є визначення сутності анти­кризового управління стратегічним потенціалом підприємства та обґрунтування його структури, яка б повною мірою відображала суть даного процесу на віт­чиз­няних підприємствах.

В економічній літературі та наукових працях наведено чимало визначень ан­тикризового управління, в яких є багато спільного, але є також відмінності. Зару­біжні дослідники не виділяють антикризове управління в окрему еконо­мічну категорію – вони розглядають її як частину загальної системи управління. У вітчизняній практиці поняття «антикризове управління» спочатку почало вжи­ва­тись у значенні нормативно-процедурних операцій, що застосовуються до під­приємств-банкрутів. Пізніше вчені стали перейматися проблемами антикри­зо­во­го управління як системи з більш широким колом знань та заходів [1].

В результаті критичного аналізу суті антикризового управління з’ясовано, що більшість науковців визначають його як процес, сукупність заходів з виявлення та нейтралізації (або недопущення) негативних впливів зовнішнього середовища на підприємство. Відмінними рисами є визначення частоти, рівня та мети здій­снення даних заходів. Так, наприклад, В. О. Василенко на противагу іншим вче­ним пропонує передбачати небезпеку кризи не з метою нейтралізації її впливів на підприємство, а для використання її чинників для подальшого стійкого роз­витку організації. Разом з Л. О. Лігоненко вони вбачають в антикризовому уп­рав­лінні постійно діючий процес виявлення ознак кризи [2].

Г. М. Курошеєва, І. К. Ларіонов та А. П. Градов пропонують здійснювати комплекс антикризових заходів безпосередньо за наявності негативного впливу чинників зовнішнього середовища на діяльність підприємства, тобто за озна­ка­ми кризового стану [2]. Окрім того, І. К. Ларіонов розглядає процес антикризо­вого управління на макроекономічному рівні; решта науковців – на рівні під­приємства.

Отже, виходячи з вищенаведених визначень, під антикризовим управлінням будемо надалі розуміти систему управлінських заходів з аналізу та попере­джен­ня ендогенного та екзогенного впливів на підприємство, а також їх вико­рис­тання з метою забезпечення ефективного функціонування організації за до­помо­гою добре налагоджених економічних, нормативно-правових та методологічних механізмів.

Антикризове управління підприємством безпосередньо пов’язане з управлін­ням його стратегічним потенціалом. Для розуміння сутності стратегічного по­тен­ціалу підприємства необхідно визначитись з такими поняттями, як «стратегія підприємства» та «потенціал підприємства».

Стратегія підприємства – це обґрунтування перспективних орієнтирів діяль­ності підприємства на основі оцінювання його потенційних можливостей і про­гно­­зування розвитку зовнішнього середовища. Під потенціалом розуміють здат­ність підприємства досягати поставлених цілей, використовуючи наявні матеріальні, трудові та фінансові ресурси [3].

У вітчизняній економічній літературі термін «стратегічний потен­ціал» нау­ков­ці, з одного боку визначають як можливості та ресурси підприємства, за раху­нок яких воно буде реалізовувати перспективні цілі своєї діяльності; з іншого – ха­рак­теризують стратегічний потенціал з точки зору різних можливостей під­приємства:

Таким чином, кожне з наведених визначень розкриває сутність стратегічного потенціалу підприємства з різних сторін. Тому авторами пропонується власне бачення стратегічного потенціалу підприємства як сукупності ресурсів та ком­пе­тенцій підприємства, спільне використання яких за умов синергізму сприя­ти­ме забезпеченню стійкої конкурентної переваги на ринку та досягненню пер­спек­­тивних цілей підприємства.

Синтезуючи поняття «антикризове управління» та «стратегічний потенціал підприємства», в подальшому під антикризовим управлінням стратегічним по­тен­ціалом підприємства варто розуміти систему управлінських заходів з діаг­ностики, попередження та нейтралізації ендогенного та екзогенного негативних впливів на ресурси та компетенції підприємства, з метою збереження синергіч­ного ефекту від їх використання протягом всього періоду функціонування під­приємства за допомогою налагоджених економічних, нормативно-правових та методологічних механізмів для забезпечення стійкої конкурентної переваги під­приємства на ринку.

Узагальнюючи все вищесказане, автори роботи вважають за доцільне запро­понувати такий алгоритм здійснення антикризового управління стратегічним по­тенціалом підприємства (рис. 1).

Таким чином, у процесі антикризового управління стратегічним потенціалом підприємство має здійснювати аналіз середовища, в якому воно функціонує. Антикризове управління на підприємстві має здійснюватись за «слабкими сигна­лами», тобто управлінські рішення щодо ліквідації негативних впливів зовніш­нього середовища мають прийматися за перших неточних ознак їх появи.

Основним стабілізуючим фактором антикризового розвитку, гарантом еконо­мічного зростання та конкурентоспроможності підприємства виступає його стра­те­гічний потенціал. Антикризове управління стратегічним потенціалом перед­бачає заходи щодо збереження створеного потенціалу, пошук додаткових дже­рел ресурсного (фінансового) забезпечення, способи конкурентної боротьби при за­вою­ванні міцних позицій на зовнішніх та внутрішніх ринках конкуренто­спро­можної продукції [4].

При формуванні та використанні стратегічного потенціалу підприємства про­водиться його декомпозиція на компоненти, визначаються їх функції та зв’язки, тобто здійснюється структуризація.

Чіткого та однозначного уявлення про структуру стратегічного потенціалу під­приємства не сформульовано. Це обумовлено тим, що дослідження з цієї проблеми здійснюються в рамках окремих виявів потенціалу. У результаті на­копичено значний інструментарій оцінки ринкових, виробничих, фінансових мож­ливостей підприємства, але разом з тим відчувається недолік повноти охоплення та систематизованого підходу в представленні структури сукупного страте­гіч­ного потенціалу.


Рис. 1. Алгоритм антикризового управління стратегічним потенціалом підприємства


Виділяють блочно-модульну та функціональну структуризацію стратегічного потенціалу підприємства.

Блочно-модульна структуризація стратегічного потенціалу підприємства за­сно­вана на взаємодії трьох складових, які охоплюють всі стратегічні компоненти підприємства, що дають змогу досягати поставлених цілей, та найбільш повно характеризують внутрішній стан підприємства – ресурсів, системи управління та діяльності персоналу [5].

За функціональною спрямованістю стратегічний потенціал підприємства має такі складові: маркетинг, виробництво, кадри, менеджмент, фінанси, інфор­ма­цію залежно від специфіки господарювання підприємства. У рамках кожної функ­ціональної області формується свій внутрішній потенціал, який умовно можна структурувати на об’єктний і суб’єктний. Об’єктні складові пов’язані з мате­ріаль­но-речовинною та особовою формою потенціалу підприємства. Вони спо­живаються і відтворюються в тій чи іншій формі в процесі функціонування. Суб’єктні складові пов’язані із суспільною формою їх виявлення. Вони не спо­живаються, а становлять передумову, загальноекономічний, загальногосподар­ський соціальний чинник раціонального споживання об’єктних складових. На особливу увагу в структурі потенціалу підприємства заслуговують трудовий, ін­фраструктурний та інформаційний потенціали; їх не можна однозначно віднести ані до суб’єктних, ані до об’єктних складових [6].

На основі дослідження вищенаведених підходів до структуризації стратегіч­ного потенціалу та з урахуванням сутності антикризового управління авторами пропонується бачення структури стратегічного потенціалу підприємства та про­цесу управління ним (рис. 2).

Зображена структура стратегічного потенціалу підприємства відображає про­цес управління ним та використання його елементів для досягнення підприєм­ством поставлених цілей.



Рис. 2. Структура стратегічного потенціалу підприємства та процес управління ним


Система управління здійснює формулювання місії, розробляє стратегію роз­витку, визначає цілі та завдання на найближчу перспективу, обґрунтовані резуль­татами аналізу зовнішнього середовища. Система управління складається з трьох підсистем:

На основі управлінських рішень, які надходять із системи управління, під­приємство безпосередньо здійснює управління стратегічним потенціалом під­приємства, а саме здійснює формування нового потенціалу або перетворює наяв­ний у ключові фактори успіху здійснення господарської діяльності за наявних умов зовнішнього середовища.

На основі сформованого стратегічного потенціалу підприємства здійснюється діяльність персоналу, яка передбачає такі види діяльності:

Використання запропонованого підходу до антикризового управління страте­гічним потенціалом дасть змогу підприємствам підвищити ефективність форму­вання та використання стратегічного потенціалу в умовах кризи, що сприятиме зниженню ризику банкрутства.

Отже, на основі проведеного дослідження можна зробити такі висновки:

Як напрям подальшого дослідження передбачається вдосконалення мето­дичних підходів до оцінювання стратегічного потенціалу підприємства.

Бібліографічні посилання

  1. Шершньова З. Є. Антикризове управління підприємством : навч. посіб. / З. Є. Шерш­ньо­ва, В. М. Багацький ; за заг. ред. З. Є. Шершньової. – К. : КНЕУ, 2007. – 680 с.

  2. Безус Р. М. Поняття антикризового управління підприємств в умовах глобальної світової кризи [Електронний ресурс] / Р. М. Безус, А. І. Рудь. – Режим доступу : http://www.rusnauka.com/27_OINXXI_2011/Economics/12_92754.doc.htm.

  3. Лапин Е. В. Экономический потенциал предприятия : монограф. / Е. В. Лапин. – Суми: Університетська книга, 2004. – 359 с.

  4. Азарова А. О. Математичні моделі оцінювання стратегічного потенціалу підприєм­с­т­ва та прийняття рішень щодо його підвищення : монограф. / А. О. Азарова, О. В. Ан­то­нюк. – Вінниця : ВНТУ, 2012. – 168 с.

  5. Краснокутська Н. С. Потенціал підприємства: формування та оцінка : навч. посіб. / Н. С. Краснокутська. – К. : ЦУЛ, 2005. – 352 с.

  6. Федонін О. С. Потенціал підприємства: формування та оцінка : навч. посіб. / О. С. Фе­донін, І. М. Рєпіна, О. І. Олексюк. – К. : КНЕУ, 2004. – 316 с.

Надійшла до редколегії 04.02.2013 р.

1© Проволоцька О. М., Ясиненко Д. В., 2013