УДК 311

Г. Ю. Єлісєєва

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

СТАТИСТИЧНЕ ОЦІНЮВАННЯ РОЗВИТКУ

ЗЕЛЕНОЇ ЕКОНОМІКИ В УКРАЇНІ

У статті обгрунтувано необхідність розвитку зеленої економіки в Україні, визначено основні поняття зеленої економіки, узагальнено принципи функціонування зеленої еко­номіки, сформульовано мету та завдання статистики зеленої економіки, а також проведено аналіз сучасних проблем статистичного оцінювання розвитку зеленої економіки в Україні.

Ключові слова: зелена економіка, статистичне оцінювання, розвиток.

В статье обоснованы необходимость развития зеленой экономики в Украине, определены основные понятия зеленой экономики, обобщены принципы зеленой экономики, сфор­му­ли­рованы цель и задачи статистики зеленой экономики, а также проведен анализ современных проблем статистического оценивания развития зеленой экономики в Украине.

Ключевые слова: зеленая экономика, статистическое оценивание, развитие.

The need for green economy development in Ukraine has been substantiated in the article, the basic concept of the green economy has been defined, green economy principles have been generalised, goals and objectives of the green economy statistics have been defined, as well as ana­lysis of the current problems of statistical estimation of the green economy development in Ukraine has been done.

Keywords: green economy, statistical evaluation, development.

Перебіг глобальної економічної, екологічної та фінансової кризи останніх ро­ків свідчить про невідкладність переходу до іншої моделі господарювання. На сьогодні модель зеленої економіки є єдиною, що надає можливість комплексно підійти до вирішення посткризових проблем, та є методом забезпечення сталого розвитку.

Визначення принципів функціонування зеленої економіки, побудова цілісної стратегії щодо її розвитку в Україні, а також розробка системи статистичного забезпечення для комплексного відображення її розвитку та підтримки прийнят­тя рішень, є особливо важливими на сьогодні.

Дослідженню проблем розвитку зеленої економіки присвячені наукові праці та­ких вчених як: Н. Андрєєва, Б. Буркинський, В. Волошин, Т. Галушкіна, Ю. Гри­цан, Д. Колотило, В. Кравців, Л. Мельник, О. Миронов, В. Реутов, В. Сельський та ін. Однак увага авторів була спрямована на визначення поняття зеленої економіки, в той час як проблеми статистичного забезпечення її розвитку практично не розглядалися.

Метою цієї статті є аналіз сучасних проблем статистичного оцінювання роз­витку зеленої економіки в Україні. Для її реалізації було поставлено та вирішено такі завдання:

Україна належить до енергодефіцитних країн, покриваючи свої потреби власними енергоресурсами приблизно на 60 %. У 2010 р. енергоємність ВВП України перевищила енергетичні показники країн СНД у 1,23, світу – у 2,31 та країн ЄС – у 3,6 рази [2]. Більшість технологій, що використовуються в енер­гетиці, промисловості, на транспорті та у житлово-комунальному господарстві, є енерговитратними та надмірно забруднюють повітря, воду і ґрунт.

На сьогодні в Україні накопичено майже 15 млрд т відходів, з них 14,3 млн т від­носяться до І–ІІІ класу небезпеки. Протягом 2012 р. в атмосферу країни по­трапило 6,8 млн т забруднюючих речовин [5]. Щільність викидів забруднюючих речовин в атмосферу досягає майже 150 кг на одного мешканця, що у декілька разів перебільшує аналогічний показник у розвинутих країнах світу. Це нега­тив­но впливає на стан здоров’я населення.

Водночас, Україна належить до малозабезпечених країн Європи та світу за запасами доступних до використання водних ресурсів. Більшість басейнів річок можна віднести до забруднених або дуже забруднених. Скидання забруднених стоків та безповоротний водозабір негативно впливають на водні ресурси. За да­ними Державної служби статистики України протягом 2012 р. було відведено більше 8 млрд зворотних вод, з них частка забруднених вод становила 18 % [5].

За результатами міжнародного співставлення індексу якості довкілля, що здій­снюється Єльським університетом, Україна займає 102 місце серед 132 країн [12]. За індексом людського розвитку 2012 року – вона на 78 місці із 187 країн світу [11].

За даними Глобального звіту про конкурентоспроможність Всесвітнього еко­но­мічного форуму у Давосі Україна займала 73 місце серед 144 обстежених країн у 2012–2013 рр., у той час як за рівнем інноваційного розвитку – 79 місце, ін­сти­туційного розвитку – 132 місце, ефективності ринків товарів та послуг –117 місце [9].

Такі негативні тенденції обумовлюють необхідність становлення зеленої еко­номіки в Україні. За визначенням Програми ООН щодо навколишнього сере­до­ви­ща зеленою є така економіка, яка призводить до підвищення добробуту людей і досягнення соціальної справедливості при одночасному зниженні ри­зи­ків для навколишнього середовища [6].

За визначенням ООН з промислового розвитку озеленення промисловості є методом досягнення сталого економічного зростання, що включає розробку по­літичних рішень, покращення виробничих процесів та підвищення продук­тив­ності ресурсів [10].

Цільова Група Міжнародної Торгової Палати з питань зеленої економіки ви­зна­чає зелену економіку, як таку де економічне зростання та відповідальність за навколишнє середовище функціонують разом, посилюючи один одного та одно­часно підтримуючи прогрес у питаннях соціального розвитку [4].

Зелений економічний розвиток можливий за умови впровадження енерго­ефек­тивних технологій, методів «чистого виробництва», використання від­нов­лю­вальних джерел енергії, ефективного використання природних ресурсів, змен­шення шкідливих викидів та відновлення забруднених складових природного середовища, забезпечення соціальної рівноваги, тощо.

Зелений бізнес визначається як комерційна діяльність, спрямована на отри­мання прибутку від продажу екологічних товарів і послуг, виробництво та на­дання яких передбачає застосування методів і технологій, що мінімізують ін­те­гральний екодеструктивний вплив на довкілля, а їх використання сприяє створен­ню максимально екологічно сприятливих умов життя [3].

Концепція зеленої економіки пропонує перейти на чисте виробництво, тобто таке що забезпечує збільшення прибутків за рахунок оптимізації використання сировини та енергії. Модель зеленої економіки передбачає гармонійне поєднання соціальних та економічних потреб суспільства з потребою постійного від­нов­лення і збереження довкілля.

За результатами аналізу наукових праць було визначено такі принципи функ­ціонування зеленої економіки [1; 7]:

Для прийняття рішень щодо розвитку зеленої економіки необхідна наявність належної статистичної інформації на всіх рівнях, локальному, регіональному, національному. Методика збору та обробки інформації повинна бути узгоджена з міжнародними стандартами для забезпечення співставності даних для порів­нян­ня розвитку країн.

На сьогодні існує статистична інформація щодо енергоефективності, викидів пар­никових газів, використання поновлюваних джерел енергії, земельних ре­сурсів, утворення та утилізації відходів, виробництва та утилізації хімічних ма­теріалів, ведення лісогосподарської діяльності, використання та охорони вод­них ресурсів, утворення і використання вторинної сировини і відходів ви­роб­ництва та ін.

У зв’язку з переходом до зеленої економіки існує необхідність удосконалення збору статистичної інформації щодо стану навколишнього природного середо­вища з метою її узгодження з економічною та соціальною статистикою, а саме збір більш детальної статистичної інформації щодо споживання сировини, води та енергії на вході та на виході виробничого процесу, а також викидів шкідливих речовин за видами економічної діяльності; збір статистичної інформації щодо екологічних інновацій, тобто таких що призводять до зменшення викидів пар­никових газів, або до підвищення ресурсоефективності виробничого процесу, щодо наявних природних ресурсів, попиту та пропозиції еко-товарів та послуг, а також екологічних податків та субсидій.

Оскільки розвиток зеленої економіки ґрунтується на впровадженні новітніх технологій, важливою є деталізація статистики науково-технічної діяльності, а саме збір статистичної інформації щодо напрямів досліджень, чисельності нау­кових робітників та витрат на виконання наукових робіт за напрямами до­сліджень.

За результатами проведеного аналізу можна зробити висновок про те, що фор­му­вання окремої групи показників для відображення розвитку зеленої еко­но­міки є важливим кроком. Метою проведення статистичних спостережень зі ста­тис­тики зеленої економіки повинно бути отримання інформації щодо наяв­ності та вико­ристання природних ресурсів за видами економічної діяльності, попиту та про­по­зиції еко-товарів та послуг, витрат на охорону навколишнього природного се­ре­довища, розміру екологічних податків і субсидій, стану біо­різно­маніття.

Основними завданнями статистики зеленої економіки повинні бути:

Однією із головних проблем статистики зеленої економіки, на нашу думку, є визначення товарів та послуг, що можна класифікувати як «зелені», оскільки важливим є визначення критеріїв відбору. Однозначного набору критеріїв на сьогодні не існує ні в Україні, ні в світі. Рішення щодо належності того чи ін­шо­го товару до «зеленої» категорії може залежати від його характеристик, а також від характеристик процесів та факторів його виробництва. Збір такої інформації є ресурсномістким, що робить його майже не можливим за існуючого техно­ло­гічного прогресу.

Індикатори зеленої економіки, запропоновані у спільній доповіді Світового банку, ООН з навколишнього середовища, Організація економічного співробіт­ниц­тва та розвитку та Глобального інституту зеленого зростання, є першою спро­­бою в оцінці ступеню «озеленення» економічної діяльності. Аналіз вкладу природних ресурсів у соціально-економічний розвиток є складним через неадек­ватне відображення екологічних послуг як чинників виробництва, що може бути пов’язано з відсутністю знань про роль екологічних послуг, або відсутністю екологічних послуг [8].

Навколишнє середовище може розглядатися як природний капітал, і, як інші форми капіталу, робити істотний вклад у процес виробництва та споживання. У доповіді наведена класифікація індикаторів зеленої економіки на основі ви­роб­ничої функції, що включає виробничий капітал як фактор виробництва. Індикатори поділяються на такі, що характеризують:

  1. Фактори виробництва: індикатори, що характеризують функції природного капіталу з надання екологічних послуг (зокрема функції природного середовища з поглинання залишків, або забезпечення рекреаційних потреб людини), а також надання природних ресурсів, що складають важливу частину виробництва або безпосередньо впливають на добробут населення. До цієї категорії також від­но­сять індикатори ризиків, пов’язаних з виснаженням природного капіталу, та ін­ди­катори взаємозамінності факторів виробництва.

  2. Виробництво: індикатори інтенсивності/продуктивності. Ця категорія вклю­чає в себе заходи щодо підвищення продуктивності.

  3. Готова продукція: індикатори матеріального і нематеріального благо­по­луч­чя, що відображають аспекти якості життя, пов’язані з навколишнім середо­ви­щем, тобто показники, що пов’язані з якістю та доступністю екологічних послуг.

Такий підхід до класифікації індикаторів необхідно розглядати в контексті державної політики, економічних можливостей та соціально-економічного стану країни. До першої категорії відносяться показники впровадження політики зеленої економіки та показники трансформації економіки, а саме індикатори, що відображують вплив політичних заходів щодо розвитку ресурсозберігаючої еко­но­міки та вдосконалення управління природними ресурсами, впливу еколо­гіч­них податків та скорочення шкідливих субсидій, що може призвести до ство­рення економічних можливостей з точки зору інвестицій і робочих місць.

Поліпшення екологічної стійкості економічного зростання повинно оціню­ва­тися в контексті скорочення бідності, соціальної справедливості та сталого розвитку.

У доповіді зазначається, що багато важливих показників вже існує, проте зберігаються серйозні проблеми, в тому числі проблема доступності даних.

Висновки і перспектива подальших досліджень. Отже, технологічна мо­дер­нізація і трансформація промисловості у більш зелену та ресурсо­ефек­тивну, з низькими викидами і відходами забруднюючих речовин є ключовим компо­нентом політики виходу із кризи.

Прийняття обґрунтованих управлінських рішень щодо розвитку зеленої еко­номіки на всіх рівнях потребує відповідної статистичної інформації. Існуючі класифікації лише частково відображають стан та розвиток зеленої економіки. Тому необхідною є розробка та впровадження системи індикаторів для під­трим­ки прийняття управлінських рішень на основі статистичної інформації щодо стану та розвитку зеленої економіки в Україні.

Бібліографічні посилання

  1. Буркинський Б. В. «Зелена» економіка крізь призму трансформаційних зрушень в Україні / Б. В. Буркинський, Т. П. Галушкіна, В. Є. Реутов. – О. : ІПРЕЕД НАН Ук­раїни; Саки : Фенікс, 2011. – 348 с.

  2. Енергетичний баланс України 2009–2011 рр. [Електронний ресурс]. – Режим до­ступу : http://www.ukrstat.gov.ua/.

  3. Степаненко Б. В. Фінансування зеленого бізнесу у контексті забезпечення сталого роз­витку / Б. В. Степаненко // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – № 12. – С. 75.

  4. Звіт Комісії Міжнародної Торгової Палати з навколишнього середовища та енер­ге­тики «Десять умов переходу до «Зеленої Економіки» № 213-18/7 (27 жовтня 2011). – 7 с.

  5. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. – Ре­жим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua.

  6. Програма ООН по навколишньому середовищу [Електронний ресурс]. – Режим до­ступу : http://www.unep.org/greeneconomy/.

  7. Stoddart H., Riddlestone S., Vilela M. Principles for the Green Economy A collection of principles for the green economy in the context of sustainable development and poverty eradication. – London. – Stakehoder forum. – 2012. – 24 p.

  8. Moving towards a Common Approach on Green Growth Indicators // Green Growth Knowledge Platform scoping platform. – 2013. – 44 p.

  9. The Global Competitiveness report 2012–2013 // World economic forum. – 2012. – 528 p.

  10. Green Industry Initiative. United Nations Industrial Development Organisation [Елект­ронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.unido.org/what-we-do/environment/resource-efficient-and-low-carbon-industrial-production/greenindustry/green-industry-initiative.html.

  11. International Human development indicators // United Nations Development Programme. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.hdrstats.undp.org/en/countries/ profiles/UKR.html.

  12. Environmental performance index rankings // Yale University. – 2012 [Електронний ре­сурс]. – Режим доступу : http://www.epi.yale.edu/epi2012/rankings.


Надійшла до редколегії 17.06.2013 р.

Єлісєєва Г. Ю., 2013