Н. І. Дучинська, Н. М. Бондаренко, К. А. Лядова1

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

ЕФЕКТИВНІСТЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА: СУТНІСТЬ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ

Досліджено теоретичні засади ефективності сільськогосподарського виробництва. Визна­чено показники оцінки ефективності сільськогосподарського виробництва та шляхи її під­вищення.

Ключові слова: сільське господарство, оцінка ефективності, виробництво.

Исследованы теоретические основы эффективности сельскохозяйственного производ­ства. Определены показатели оценки эффективности сельскохозяйственного производства и пути ее повышения.

Ключевые слова: сельское хозяйство, оценка эффективности, производство.

The article investigates theoretical foundations of the effectiveness of agricultural production. Defined indicators for the evaluation of the efficiency of agricultural production and ways to improve it.

Keywords: agricultural production, evaluation of the efficiency.

Сільське господарство – одна з найважливіших і життєво необхідних галузей народного господарства, яка виробляє продукти харчування для населення краї­ни та сировину для галузей промисловості. Вона відіграє важливу роль у зміц­нен­ні економіки країни, підвищенні життєвого рівня населення і розв’язанні соціально-економічних проблем. Тільки ефективне сільськогосподарське вироб­ниц­тво може бути надійною матеріальною основою функціонування всіх галу­зей і сфер економіки держави.

Тому на сьогодні особливо гостро постає питання ефективного й раціо­наль­ного використання ресурсів сільськогосподарських підприємств. Важко назвати господарський рівень, економічний ресурс, процес, важіль чи явище, стосовно яких не визначалася б ефективність. Аграрний сектор (сільськогосподарське ви­роб­ництво) в цілому [1], його підкомплекси (галузі), підприємства [2], окремі продукти [3], біоенергетичні ресурси [4], економічні важелі (державна підтрим­ка, страхування), виробничо-технічне постачання [5] чи його дрібний фрагмент (відновлення спрацьованих деталей) розглядаються вченими-економістами з по­зи­цій ефективності.

Теоретичні, методичні й практичні аспекти механізму підвищення ефектив­нос­ті АПК розглянуті в працях В. Г. Андрійчука, О. А. Бугуцького, М. А. Го­ли­ка, М. І. Кісіля, В. В. Прядка, П. Т. Саблука, О. М. Шпичака та інших вчених. Проте проблема ефективності – одвічна проблема, що завжди була, є і залишатиметься актуальною.

Метою статті є дослідження теоретичних засад щодо сутності ефективності виробництва та визначення шляхів її підвищення в сучасних умовах функціо­ну­вання сільськогосподарських товаровиробників.

Однією з найбільш актуальних проблем стабілізації і подальшого приско­ре­но­го розвитку виробництва в сільськогосподарських підприємствах будь-якої форми власності є підвищення його ефективності.

Ефективність виробництва є узагальнюючою економічною категорією, якісна характеристика якої відображається у високій результативності використання живої та уречевленої праці в засобах виробництва. Вона визначається відно­шенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці [6].

Як зазначено в економічній енциклопедії «ефективність – це здатність при­но­сити ефект, результативність процесу, проекту тощо, які визначаються як відношення ефекту, результату до витрат, що забезпечили цей результат. Крім того, це досягнення найбільших результатів за найменших витрат живої та уречевленої праці. Це конкретна форма вияву закону економії часу, їхній зв’язок здійснюється через підвищення продуктивності праці, яке означає зростання ефек­тивності сукупної праці, ефективності всього виробництва, зумовленої на­самперед прогресом продуктивних сил» [7].

В. Г. Андрійчук [8] трактує ефективність як результативність певного про­це­су, дії, що вимірюється співвідношенням між одержаним результатом і витра­та­ми (ресурсами), що його спричинили.

О. А. Бугуцький визначав суть поняття «ефективність виробництва» як відно­шен­ня одержаних результатів до витрат праці та засобів виробництва у матеріаль­ному виробництві; що ефективність виробництва є комплексною, узагальнюючою економічною категорією, якісна характеристика якої відбивається насамперед у ре­зуль­тативності використання живої й уречевленої в засобах виробництва праці [9].

М. І. Кісіль підкреслює, що ефективність визначається зіставленням еко­но­мічного результату (вигід від бізнесу) з витратами на досягнення цього резуль­тату [10].

У працях багатьох учених суть ефективності полягає саме в досягненні макси­мальної кількості продукції за мінімальних витрат. Зокрема М. А. Голик під­крес­лює, що економічна ефективність сільського господарства полягає у виробництві максимальної кількості високоякісної продукції з одиниці сільськогосподарських угідь чи від однієї голови худоби за найменших витрат ресурсів з метою най­пов­ні­шого задоволення потреб населення у продуктах харчування і промис­ло­вос­ті, у сировині [11].

Підвищення ефективності виробництва означає, що на кожну одиницю ви­трат і застосованих ресурсів одержують більше продукції і доходу, що має зна­чення для народного господарства, зокрема для кожного сільськогосподарського підприємства, та населення країни.

По-перше, чим менше праці і ресурсів витрачається на одиницю продукції, тим більше її можна одержати тими ж само засобами, і продукція буде дешев­шою. Отже, підвищення ефективності сприяє збільшенню обсягів виробництва продукції і повнішому задоволенню потреб населення.

По-друге, ефективність сільськогосподарського виробництва безпосередньо впливає на рівень роздрібних цін на продукти харчування та товари широкого вжитку, виготовлені із сільськогосподарської сировини.

Адже рівень цін тісно пов’язаний із суспільно необхідними витратами на ви­робництво продукції. Підвищення ефективності і зниження собівартості ство­рюють умови для зниження роздрібних цін на ринку.

По-третє, підвищення ефективності виробництва впливає на збільшення до­хо­дів та рентабельності сільськогосподарських підприємств. Чим більше вони виробляють і продають продукції, чим дешевше вона їм обходиться, тим вищі їх доходи, тим більше засобів вони зможуть виділити для розвитку виробництва, підвищення оплати праці та поліпшення соціальних умов.

Вітчизняні вчені у своїх наукових працях концентрують більшу увагу саме на економічній ефективності; однак, ураховуючи специфіку сільсь­когоспо­дарсь­ко­го виробництва, доцільно розрізняти і такі види ефективності, як технологічна, соціальна і екологічна [12; 13].

Технологічна ефективність – це результат взаємодії факторів виробництва, що характеризує досягнуту продуктивність живих організмів, які використо­вують­ся в сільському господарстві як засоби виробництва. У рослинництві по­каз­никами технологічної ефективності є врожайність культур з одиниці посів­ної площі та основні параметри якості рослинницької продукції (вміст цукру в цук­ро­вих буряках, олії в насінні соняшнику, білка в зерні тощо). У тварин­ниц­тві технологічними показниками ефективності є продуктивність худоби і птиці, а та­кож основні параметри якості тваринницької продукції.

Досягнутий рівень технологічної ефективності виробництва істотно впливає на економічну ефективність, насамперед через існування постійних витрат, на котрі, як відомо, виробники в короткостроковому періоді впливати не можуть. Важливо й те, що показники технологічної ефективності відображають специ­фі­ку й особливості сільського господарства, пов’язані з функціонуванням у цій галузі основного засобу виробництва – землі і живих організмів як засобів вироб­ни­цтва. Вони дають змогу здійснювати порівняльну оцінку результативності вироб­ництва в динаміці і в територіальному аспекті за окремими підприємствами і регіонами.

Соціальна ефективність відображає поліпшення соціальних умов життя людей. Вона спрямована на здійснення комплексу заходів, а саме: підвищення рівня зай­ня­тос­ті населення і скорочення безробіття, поступове збільшення заробітної плати, зацікавленість працівників у результатах роботи підприємства, створення умов для підвищення рівня освіти та професійного зростання, поліпшення умов праці, заміна важкої і непрестижної ручної праці засобами механізації й автоматизації, соціальні виплати на оздоровлення. Соціальна ефективність є, по суті, похідною від економіч­ної ефективності. Вона, за однакових інших умов, буде тим вищою, чим вищого рівня економічної ефективності було досягнуто. Разом із тим із підвищенням со­ціальної ефективності зростає продуктивність праці працівників, а отже й еконо­міч­на ефективність виробництва, тобто тут має місце дія мультиплікативного важеля.

Соціальну ефективність визначають за допомогою таких показників: питома вага прибутку, спрямованого на соціальні заходи і модернізацію обладнання; розмір одержаного прибутку з розрахунку на одного середньооблікового працівника; рівень забезпечення підприємства працівниками; середня заробітна плата по під­приєм­ству, динаміка її підвищення; витрати на навчання та перепідготовку кадрів.

Виділення екологічної ефективності в самостійну форму зумовлено щонай­мен­ше двома причинами. По-перше, це необхідність створення екологічно безпечного для людей довкілля, в якому зберігається біологічна рівновага, здійснюється вироб­ництво екологічно чистої продукції і не допускається забруднення навколишнього середовища хімічними засобами сільськогосподарського призначення; по-друге, потреба в існуванні індикатора для визначення гармонійного розвитку вироб­ництва.

Екологічна ефективність визначається розмірами внесків, спрямованих на охо­­рону навколишнього природного середовища. Оцінку її рівня визначають такі показники: частка чистого прибутку, спрямованого на екологічні заходи; питома вага прибутку, що витрачається на утилізацію відходів; частка еколо­гіч­но чистої продукції в загальному її виробництві; наявність очисних споруд і схо­вищ для зберігання технологічних стоків; частка екологічно чистих кормів для го­ду­ван­ня тварин у загальній їхній кількості; кількість медичних препаратів, які використовуються для ветеринарного обслуговування тварин.

Економічна ефективність показує кінцевий результат від застосування всіх виробничих ресурсів та визначається порівнянням одержаних результатів і ви­т­рат виробничих ресурсів.

Для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського виробництва С. П. Азі­зов, П. К. Кенійський, В. М. Скупий говорять про необхідність застосу­ван­ня системи показників, яка передбачає (у тому або іншому поєднанні) розра­ху­нок таких показників [14]:

Усі ці показники вкупі, з виділенням будь-якого з них як головного або без виділення такого, дають можливість повніше охарактеризувати ефективність сільськогосподарських підприємств. У них знаходять відбиття оцінки рівня й ефек­тивності використання усіх видів ресурсів і витрат, що задіяні у ви­роб­ництві:

1) землі як основного засобу сільськогосподарського виробництва – вартість валової продукції, сума валового доходу, прибутку (чистого доходу) на одиницю земельної площі;

2) живої праці – вартість валової продукції, сума валового доходу, прибутку (чистого доходу) на одиницю витрат праці або на чисельність середньорічних працівників;

3) минулої уречевленої праці в основних засобах виробництва – вартість ва­лової продукції, сума валового доходу, прибутку (чистого доходу) на 1 грн основних виробничих фондів;

4) поточних виробничих витрат – собівартість валової продукції, окупність виробничих витрат, рівень рентабельності.

Отже, система показників ефективності повинна:

Висновки. Таким чином, ефективність діяль­нос­ті сільськогосподарських під­приємств це досягнення стратегічного прибутку на кожному етапі розвитку аграрного підприємства при забезпеченні фінансової сталості та плато­спро­мож­ності, оптимального співвідношення рентабельності та ризику.

Щоб досягти підвищення економічної ефективності сільськогосподарського ви­робництва, слід виконати комплекс таких основних заходів:

Економічну ефективність сільськогосподарського виробництва також можна підвищувати шляхом пошуку і освоєння нових ринків збуту виробленої про­дук­ції. Адже більшість виробників у сільському господарстві не вміють реалізо­ву­ва­ти свою продукцію. Вони багато років навчались «здавати» її, а тепер про­дукцію слід продавати. Отже, необхідно вдосконалювати роботу маркетингової служби, яка б могла вивчати ситуацію на ринку й просувати сільськогосподарську про­дук­цію до споживачів.

У підвищенні економічної ефективності сільськогосподарського виробництва велику роль повинен відіграти власник, господар. Лише це дасть змогу най­ви­гід­ніше реалізувати наявні можливості.

Бібліографічні посилання

  1. Мессель-Веселяк В. Я. Підвищення ефективності сільськогосподарського вироб­ниц­т­ва / В. Я. Мессель-Веселяк // Економіка АПК. – 2005. – № 6. – С. 17–26.

  2. Кравченко С. А. Эффективность сельскохозяйственных предприятий в условиях адап­тации к рынку / С. А. Кравченко // Економіка АПК. – 2005. – № 11. – С. 120–128.

  3. Рухтурак М. В. Підвищувати ефективність виробництва та рівень споживання мо­ло­ка / М. В. Рухтурак // Економіка АПК. – 2005. – № 10. – С. 80–84.

  4. Славов В. П. Резерви підвищення ефективності використання біоенергетичних ре­сур­сів / В. П. Славов, І. В. Заря, Ю. В. Загородній // Економіка АПК. – 2005. – № 7. – С. 74–83.

  5. Алферьев В. Стратегия, эффективность и опыт производственно-технического обес­пе­чения сельского хозяйства во второй половине XX века / В. Алферьев // АПК : эко­но­мика, управление. – 2007. – № 5. – С. 74–75.

  6. Мацибора В. І. Економіка сільського господарства / В. І. Мацибора. – К. : Вища шк., 1994. – 415 с.

  7. Економічна енциклопедія : у 3 т. / ред. кол. : С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К. : Ака­демія, 2000. – Т. 1. – 598 с.

  8. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств : підруч. / В. Г. Андрійчук. – 2-ге вид., доп., перероб. – К. : КНЕУ, 2004. – 624 с.

  9. Бугуцький О. А. Аналіз економічної ефективності сільськогосподарського вироб­ниц­тва / О. А. Бугуцький. – К. : Урожай, 1976. – 264 с.

  10. Кісіль М. І. Критерій і показники економічної ефективності малого і середнього біз­не­су на селі / М. І. Кісіль // Економіка АПК. – 2001. – № 8. – С. 59–64.

  11. Голик М. А. Підвищення ефективності тваринництва / М. А. Голик. – К. : Урожай, 1981. – 104 с.

  12. Аграрна економіка : підруч. / Д. К. Семенда, О. І. Здоровцов, П. С. Котик, О. О. Школьний, О. Л. Бурляй, М. А. Коротєєв, Л. Ф. Бурик, А. П. Бурляй, А. І. Кисіль, К. Г. Гайдай ; за ред. Д. К. Семенди, О. І. Здоровцова. – Умань, 2005. – 318 с.

  13. Андрійчук В. Г. Ефективність діяльності аграрних підприємств: теорія, методика, ана­ліз : моногр. / В. Г. Андрійчук. – К. : КНЕУ, 2005. – 292 с.

  14. Організація виробництва і аграрного бізнесу в сільськогосподарських підприємствах: підруч. / С. П. Азізов, П. К. Кенійський, В. М. Скупий / за ред. проф., С. П. Азізова. – К. : ІАЕ, 2001. – 834 с.

Надійшла до редколегії 09.04.2013 р.

1© Дучинська Н. І., Бондаренко Н. М., Лядова К. А.