УДК 368.914.001.76 (477)

І. В. Бакай1

Подільський державний аграрно-технічний університет

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

ТА НАПРЯМИ ЙОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ

Подано загальну характеристику сучасного стану пенсійної системи України. Виявлено ос­новні проблеми розвитку пенсійної системи, а також обґрунтовано перспективні напрями поліпшення пенсійного страхування в державі.

Ключові слова: пенсійне страхування, пенсійна система, пенсійне забезпечення, солідарна сис­тема, накопичувальна система, недержавне пенсійне забезпечення, пенсія.

Приведена общая характеристика современного состояния пенсионной системы Ук­раи­ны. Выявлены основные проблемы развития пенсионной системы, а также обоснованы перс­пективные направления улучшения пенсионного страхования в государстве.

Ключевые слова: пенсионное страхование, пенсионная система, пенсионное обеспечение, соли­дарная система, накопительная система, негосударственное пенсионное обеспечение, пенсия.

This article gives a general description of the present state of the pension system in Ukraine. The basic problems of the pension system, and the promising ways of improving the pension insu­rance in the state.

Keywords: pension, pension system, pensions, solidarity system, storage system, private pension sys­tem, pension.

Актуальним завданням у нашій державі на сьогодні є радикальна зміна пен­сійної системи, що має важливе значення для забезпечення сталого розвитку Ук­раї­ни, а також підвищення рівня соціального забезпечення пенсіонерів.

Однією з найбільш складних та соціально гострих проблем в Україні є пен­сійне забезпечення громадян. Пенсійне страхування як інструмент соціального захисту суспільства зародилося досить давно. Однією з основних функцій дер­жа­ви є забезпечення соціального захисту громадян. Воно реалізується через систему со­ціального страхування та виплату допомоги з державного бюджету [1, с. 95].

Пенсійне страхування є однією з основних гарантій соціального захисту, го­лов­ним завданням якої є матеріальна підтримка громадян у разі виходу на пен­сію за віком, за індивідуальністю чи у випадку втрати годувальника.

Нині діюча в Україні пенсійна система, тобто сукупність створених правових, економічних, організаційних інститутів і норм, метою яких є надання грома­дя­нам матеріального забезпечення у вигляді пенсії, не виконує своїх завдань, ос­кіль­ки пенсійні витрати в державі щороку зростають. Так, у 2012 р. пенсійні витрати становили 19,897 млрд грн, майже 20 млрд грн, що є найвищим показ­ником серед країн Європи.

Основні проблеми пенсійної системи України:

1) Україна належить до країн із старіючим населенням, що обумовлює систе­матичне погіршення співвідношення між громадянами працездатного і непра­цездатного віку;

2) у більшості осіб, що досягли пенсійного віку, низький рівень пенсії: понад дві третини пенсіонерів отримують пенсії до 1 тис. грн. У той же час середній розмір «спеціальних» пенсій щонайменше у 2,5 раза перевищує середній розмір пенсії, визначеної на загальних умовах;

3) незбалансований бюджет Пенсійного фонду України [2].

Усе це пов’язано з погіршенням демографічної ситуації в державі, оскільки з кожним роком пенсіонерів стає все більше. За прогнозами вчених, вже у 2025 р. на одного працюючого припадатиме один пенсіонер.

Щоб певним чином покращити становище в Україні, ще у 2003 р. було ви­значено формування трирівневої пенсійної системи, яка складається з III рівнів: I – солідарна система пенсійного страхування; II – накопичувальна система за­гальнообов’язкового пенсійного страхування; III – система недержавного пен­сій­ного забезпечення [3].

Дослідженням теоретичних основ та практичних питань розвитку пенсійного забезпечення присвячені праці видатних науковців, серед яких можна виділити С. Погорєлова, В. Максимчука, А. Бахмача, М. Плаксія, Л. Рибальченко.

Також значний внесок у розробку пенсійного страхування розробили вчені-до­слід­ники: М. Вінер, Є. Лібанова, Б. Надточій, С. Березіна, Б. Зайчук, В. Груш­ко. Основними об’єктами їх досліджень були сутність пенсійного страхування, його роль та економічні механізми реалізації.

Щодо I рівня пенсійної системи, тобто солідарної системи, то вона базується на засадах солідарності й субсидування та здійснення виплати і надання со­ціаль­них послуг за рахунок коштів Пенсійного Фонду. Існуюча солідарна система в Ук­раїні на сьогодні не виконує свого головного завдання, оскільки теперішній розмір пенсій не дає можливості пенсіонерам підтримувати мінімальний рівень життя.

Серед основних проблем першого рівня пенсійної системи України можна виділити такі:

  1. економічні (безробіття, залежність пенсійної виплати від середньої заро­бітної плати, зростання цін на споживчі товари);

  2. соціальні (велика кількість осіб пенсійного віку та пільговиків);

  3. фінансові (дефіцит Пенсійного Фонду України).

Дослідження виявило, що за умови збереження існуючої системи дефіцит влас­них надходжень до Пенсійного Фонду України становитиме 12 % у 2025 р. та 30 % у 2050 р. За такої ситуації неможливо буде утримати основні показники пенсійної системи на поточному рівні, зокрема співвідношення середньої пенсії та заробітної плати, розміру бюджетних дотацій до Пенсійного фонду України та розмір внесків [4].

Другий рівень системи пенсійного страхування, на відміну від першого рівня, не залежить від демографічної ситуації в державі. Це є накопичувальна система державного пенсійного страхування, що базується на засадах обов’язкового на­копичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одно­ра­зових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом.

Сутність накопичувальної пенсійної системи полягає в тому, що кожен гро­мадянин України щомісяця відкладатиме частину зарплати собі на старість і з ві­ком розмір відрахувань збільшуватиметься. Якщо у 25 років це становитиме 2 % від доходів, то ближче до пенсії вже 15 %. Відповідно до системи обов’язкового накопичення всі роботодавці будуть зобов’язані перераховувати певну частину коштів із заробітної плати на індивідуальні рахунки. Усі ці роки коштами керу­ватиме недержавний пенсійний фонд.

Система індивідуальних пенсійних рахунків має ряд переваг:

Важливим є те, що страхові внески до Накопичувального фонду та інвести­цій­ний дохід, отриманий від їх інвестування, не будуть підлягати оподат­ку­ванню.

Недоліком цієї системи є те, що забрати заощаджені кошти до настання пен­сійного віку неможливо.

Накопичувальну систему пенсійного страхування в Україні планувалося за­про­вадити ще у 2007 р., однак її досі немає. Причиною цього є дефіцит Пен­сійного фонду, який у 2012 р. склав 65 млрд грн, ще більше ніж у минулий рік. При такій динаміці говорити про те, що другий рівень пенсійної системи буде найближчим часом запроваджений, неможливо. На сьогодні дефіцит Пенсійного Фонду України покривають коштами із Державного бюджету. За прогнозами фа­хівців, до 2030 р. на 1000 платників внесків до Пенсійного Фонду України при­па­датиме 1005 пенсіонерів.

Можливими шляхами вирішення цієї ситуації є підвищення пенсійного віку та турбота про власну старість самих працюючих – тобто майбутніх пенсіонерів. Це дасть змогу на довгий час послабити вплив демографічного тиску на пен­сій­ну систему. Якщо наша держава запровадить II рівень пенсійного забезпечення, то усі громадяни до 30–35 років частину пенсійного внеску віддаватимуть до Пенсійного фонду. Спочатку ця сума становитиме 2 % від заробітної плати і що­року зростатиме.

Законодавством визначено, що розмір відрахувань до накопичувального фонду не може перевищувати 7 %. Проте накопичувальну систему в пенсійному страхуванні можна запроваджувати лише після формування необхідних еконо­міч­них передумов, коли не буде дефіциту в Пенсійному Фонді України.

Вчені стверджують, що українці не зароблятимуть на пенсійних відраху­ваннях ще мінімум півтора року. Другий рівень запровадять не раніше 2014 р.

Зі слів заступника Міністра соціальної політики Василя Надраги: «Як на ме­не, сьогодні, якщо ми вийдемо на бездефіцитність Пенсійного фонду в нашій державі, то можна ставити питання про те, щоб сьогодні почав працювати нако­пи­чувальний рівень. Я думаю, щонайменше два роки для цього треба. Я вважаю, що у нас є передумови, щоб ми вийшли на бездефіцитний 2013-й для Пен­сій­ного фонду» [9].

Крім того, передбачається, що починаючи з 2018 р. громадянам буде надане право перевести свої пенсійні заощадження до обраного ними недержавного пенсійного фонду (НПФ). Також, на думку багатьох фахівців, для покращення ситуації в державі необхідно підвищити пенсійний вік як для жінок, так і для чо­ловіків.

Накопичувальну систему в Україні створюють для досягнення таких цілей:

  1. заохочення всіх працюючих до заощадження коштів протягом трудової діяль­ності;

  2. збільшення заощаджень для фінансування економічного розвитку;

  3. підвищення ефективності адміністративного управління системою пенсій­ного забезпечення за рахунок передачі недержавним компаніям функцій адмі­ністративного управління та управління пенсійними активами.

Отже, запровадження II рівня пенсійного страхування дозволить: збільшити загальний розмір пенсійних виплат завдяки отриманню інвестиційного доходу; посилити залежність розміру пенсії від трудового вкладу особи, а отже збіль­шити зацікавленість громадян та їхніх роботодавців у сплаті пенсійних внесків; зменшити «податковий тиск» на фонд оплати праці роботодавців за рахунок перерахування частини обов’язкових пенсійних внесків до Накопичувального фон­ду, що здійснюватиметься із заробітку працівника; успадковувати кошти, накопичені на персональному пенсійному рахунку, родичамми застрахованої осо­би; створити потужне джерело інвестиційних ресурсів для підвищення рівня національної економіки; розподілити ризики виплати низьких розмірів пенсій між I та II рівнями пенсійної системи і таким чином застрахувати майбутніх пенсіонерів від негативних демографічних тенденцій та коливань в еконо­міч­но­му розвитку держави; підвищити ефективність управління системою пенсійного забезпечення за рахунок передачі недержавним компаніям функції управління пенсійними активами [6].

Що стосується третього рівня, то він є зовсім новим для нашої країни. Адже фактично в Україні нині діє лише перший рівень пенсійного забезпечення.

Система недержавного пенсійного страхування базується на засадах добро­віль­­ної участі громадян, роботодавців та їхніх об’єднань у формуванні пенсій­них накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення [7].

Здійснюється недержавне пенсійне забезпечення недержавними пенсійними фондами, компаніями зі страхування життя (шляхом укладання договорів стра­ху­вання довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне за­без­печення») та банківськими установами.

Недержавний пенсійний фонд є приватно-фінансовим і керованим кредитно-фінансовим закладом, що накопичує пенсійні заощадження громадян, інвестує їх упродовж тривалого терміну і здійснює платежі впродовж визначеного терміну або довічно після виходу на пенсію.

Перед системою недержавного пенсійного забезпечення постає подвійне зав­дан­ня: забезпечення громадян гідними пенсіями шляхом створення накопи­чу­вального персоніфікованого пенсійного забезпечення та довгострокових вну­тріш­ніх інвесторів. Ринок послуг недержавних пенсійних фондів почав діяти в 2005 р. після прийняття закону про НПЗ. На ньому функціонують недержавні пенсійні фонди та професійні компанії, які надають їм послуги: адміністратори недер­жавних пенсійних фондів, компанії з управління активами, а також банки, які зберігають активи недержавних пенсійних фондів.

Активи накопичувальної системи розглядаються як головне джерело довго­стро­кових інвестицій [8].

Отже, III рівень пенсійної системи створений для формування додаткових пенсійних накопичень майбутніх пенсіонерів за рахунок добровільних внесків фізичних осіб і роботодавців.

Повертаючись до сьогоднішньої ситуації в нашій країні, хотілося б за­зна­чити, що недосконале нормативно-правове регулювання діяльності банків та стра­хових ор­ганізацій, а також, як свідчить статистика, недовіра українського на­роду до не­державного соціального захисту є загальною проблемою, що при­таманна всім рів­ням пенсійної системи України.

Висновки та перспективи подальшого розвитку. Проведенні дослідження показали, що загрозливі демографічні тенденції, низький рівень офіційних заро­бітних плат, відсутність соціальної справедливості щодо розмірів пенсій, дефі­цит Пенсійного Фонду України – усе це призвело до неспроможності існуючої в Україні солідарної системи пенсійного страхування забезпечити гідний рівень життя пенсіонерів.

Зважаючи на всі ці проблеми, зазначимо, що в системі пенсійного стра­ху­вання в Україні є безліч проблем, які потребують негайного вирішення.

До них відносять:

дефіцит ПФУ;

нестабільність у сфері пенсійного страхування;

пенсійне навантаження на роботодавців;

низький рівень життя пенсіонерів.

Тому, на наш погляд, щоб покрити дефіцит Пенсійного Фонду України, по­тріб­но збільшити кількість платників податків, тобто зменшити рівень без­ро­біт­тя, ефек­тив­но використовувати кошти фонду, а також запровадити накопичувальну сис­тему.

Отже, щоб подолати кризовий стан, що склався в системі пенсійного стра­ху­вання України, необхідно досягти таких результатів:

1) забезпечення фінансової стійкості та стабільності сегментів пенсійного стра­­ху­вання;

2) підвищення рівня життя пенсіонерів;

3) заохочення громадян до заощадження на старість;

4) зменшення кількості пільговиків;

5) зменшення пенсійного навантаження роботодавців.

Що стосується перспективних напрямів поліпшення пенсійного забезпечення насе­лен­ня України, то потрібно насамперед запровадити II рівень пенсійної системи, активніше залучати до сплати пенсійних внесків підприємців, мігран­тів, зрів­няти пенсійний вік для чоловіків і жінок, забезпечити стабільність функціо­ну­вання недержавного рівня пенсійної системи.

Бібліографічні посилання

  1. Внукова Н. М. Соціальне страхування : навч. посіб. / Н. М. Внукова, Н. В. Кузь­мин­чук. – К. : Кондор, 2006. – С. 95.

  2. Сандер Д. М. Сучасні принципи організації й регулювання пенсійного забезпечен­ня / Д. М. Сандер // Економіка та держава. – 2007.

  3. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 9 липня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 49.

  4. Проскуряков К. І. Уніфікована модель перерахунку пенсії / К. І. Проскуряков, В. М. Чубатюк // Збірник наукових праць за матеріалами міжнародної науково-прак­тич­ної конференції «Розвиток України у XII столітті : економічні, соціальні, еколо­гіч­ні, гуманітарні, правові проблеми», 11 березня 2010 р. Ч. II; Вінницький тор­го­вельно-економічний КНТЕУ. – Вінниця, 2010. – С. 94–98.

  5. Гура М. Пенсійна реформа : Виклик для України / М. Гура ; за ред. М. Свєнчіцкі, І. Чап­ко, А. Єрмошенко. – К. : АДЦБС ПРООН, 2008. – 68 с.

  6. Чеберяко О. В. Запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового дер­жавного страхування / О. В. Чеберяко, Т. С. Капущак // Екон. вісн. Донбасу. – 2010. – № 2 (20). – С. 135–138.

  7. Енциклопедія страхування / [В. В. Фещенко та ін.]. – К. : Українське агентство фінансового розвитку, 2008. – 650 с.

  8. Кузьменко В. Зарубіжний досвід функціонування системи недержавних пенсійних виплат / В. Кузьменко // Вісн. Пенсійн. фонду України. – 2009. – № 2. – С. 18–21.

  9. Офіційний сайт UBR [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ubr.ua/ uk/tv/osobystyi-kapital/drugii-rven-pensinogo-zabezpechennia-zaprovadiat-u-2014-roc-143927.

Надійшла до редколегії 15.02.2013 р.

1© Бакай І. В., 2013