УДК 37.018.4:330.354

Д. А. Антонюк1

Запорізька торгово-промислова палата

РОЛЬ БІЗНЕС-ОСВІТИ В СИСТЕМІ ІНФРАСТРУКТУРНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦТВА

Виявлено ключову роль бізнес-освіти в системі інфраструктурного забезпечення під­приєм­ництва. Доведено доцільність застосування в Україні моделі бізнес-освіти, заснованої на поєднанні існуючої системи навчання у вищій школі та тренінгових бізнес-програм. За­леж­но від мети здобуття бізнес-освіти запропоновано модифікації моделі: «освіта для бізне­су», «бізнес-освіта», «навчання в процесі ведення бізнесу». Запропоновано концепцію ство­рен­ня регіональних освітніх центрів бізнес-навчання на основі тісного взаємозв’язку регіо­нальних ор­ганів влади, громадських організацій та інших елементів інфраструктури під­приєм­ництва.

Ключові слова: інфраструктура підприємництва, бізнес-освіта, малий та середній бізнес, регіо­нальний освітній центр бізнес-навчання.

Выявлена ключевая роль бизнес-образования в системе инфраструктурного обеспечения предпринимательства. Доказана целесообразность применения в Украине модели бизнес-об­разования, основанной на сочетании существующей системы обучения в высшей школе и тре­нин­говых бизнес-программ. В зависимости от целей получения бизнес-образования предложены модификации модели: «образование для бизнеса», «бизнес-образование», «обу­че­ние в процессе ведения бизнеса». Предложена концепция создания региональных обра­зова­тельных центров бизнес-обучения на основе тесной взаимосвязи региональных органов власти, общественных организаций и других элементов инфраструктуры предпри­ни­ма­тель­ства.

Ключевые слова: инфраструктура предпринимательства, бизнес-образование, малый и средний бизнес, региональный образовательный центр бизнес-обучения.

The paper identified the key role of business education in the entrepreneurships infrastructure. The expediency of application in Ukraine models of business education, based on a combination of existing learning systems in higher education and training business applications is shown. De­pen­ding on the cause of getting business education proposed modifications of the model: «education for business», «business education», «learning by doing business». The concept of creating the regional education centers of business-training, based on the close relationship of regional authorities, NGOs and other elements of entrepreneurships infrastructure is proposed.

Keywords: entrepreneurships infrastructure, business education, small and middle business, regional educational center of business-training.

Розвиток підприємницького середовища в Україні, відкриття нових ринків збу­ту в Європі та світі, жорстка конкурентна боротьба, впровадження нових тех­но­логій у виробництво та управління, використання сучасних форм фінан­су­ван­ня бізнес-проектів (венчурні інвестиційні фонди, вихід на фондові ринки тощо) обумовлює виникнення проблеми браку професійних знань і вмінь керівників під­приємств малого та середнього бізнесу. В цій ситуації їм доцільно корис­ту­ва­ти­ся послугами сторонніх суб’єктів інфраструктури підприємництва (наприклад, залучати професійних консультантів з того чи іншого напряму діяльності, що, однак, потребує постійних додаткових витрат і не завжди означає високий рі­вень якості консультацій) або самовдосконалюватися та «виховувати» власних спеціалістів за рахунок бізнес-освіти, яка є одним із ключових елементів інфра­структурної підтримки підприємництва.

Окремі питання бізнес-освіти, зокрема проблему створення умов для роз­вит­ку підприєм­ницького середовища за допомогою освіти, досліджували В. С. Ару­тю­нов, К. С. Бенсон, Б. М. Гаврилишин, С. Д. Гвоздьов, Л. І. Євенко, В. С. Єф­ре­мов, Л. Д. Му­лик, Т. Є. Оболенська, Є. О. Панченко, О. О. Романовський, А. Н. Стре­ко­ва, С. А. Циганов, П. Б. Шеремета, І. О. Шило та ін. В їхніх працях розгля­даються загальні проблеми освіти, бізнесу, державного регулювання розвитку ос­віти, державного сприяння розвитку бізнесу [1]. Однак практично відсутні дослідження, які б створювали підґрунтя для формування освітнього сере­до­вища для малого та середнього бізнесу в системі інфраструктурної підтримки підприємництва з урахуванням інших її елементів (інформаційних, іннова­цій­них, експертно-технічних тощо).

З практичної точки зору, в Україні відчувається брак освітніх програм, спря­мо­ваних на формування, розвиток та постійне підвищення кваліфікації суб’єктів підприємницького середовища. А наявні створюються переважно за рахунок ініціа­тиви приватних освітніх структур, або ж грантових програм і є малоадап­то­ваними до фактичних умов ведення бізнесу в Україні. Отже, бракує державної фінансової підтримки програм бізнес-навчання [2].

Суттєвий вплив державних і громадських організацій на розвиток підприєм­ництва обумовлює необхідність навчання не тільки підприємців, а й пред­став­ників влади, інфраструктурних елементів з метою створення єдиної системи під­приєм­ницького середовища, однакового вектора мислення бізнесу, влади, кон­суль­­тантів і громадських діячів.

Тому метою роботи є дослідження ролі бізнес-освіти в системі інфраструк­тур­ного забезпечення підприємництва. Для цього поставлені такі завдання: проаналізувати сутність поняття «бізнес-освіта», визначити її роль в інфра­струк­турі підприємництва, дослідити моделі організації навчання для бізнесу та за­про­понувати найбільш оптимальну з них для системи підтримки підприєм­ниц­т­ва України.

Визначення ролі бізнес-освіти в системі інфраструктурного забезпе­чення під­приємництва потребує уточнення самого поняття «бізнес-освіта». На думку Л. І. Євенко, «бізнес-освіта – це освітня діяльність з підготовки людей, що беруть участь у виконанні функції управління на підприємствах і в гос­по­дар­ських організаціях, які діють в умовах ринку і ставлять своєю головною метою отримання прибутку» [3]. У літературі [4, с. 3] також існує визначення біз­нес-освіти як навчання, межі якого достатньо широкі – від освіти школярів і першої вищої освіти до підвищення кваліфікації керівників вищої ланки корпорацій. Хоча дане визначення є досить суперечливим через спрямованість цього типу освіти на людей з достатнім базовим рівнем, однак воно все ж таки дозволяє виховувати підприємницькі здібності вже з початку навчання.

В. В. Годін наводить досить філософське визначення завдання бізнес-освіти як перенавчання людей, яким належить працювати в компаніях нового типу і котрі володіють менеджерськими навичками [5, с. 72]. Погоджуємося з думкою Л. М. Кареліної [3], яка доводить, що бізнес-освіта полягає перш за все у підготовці управлінських кадрів, у післядипломній освіті, тобто в навчанні біз­несу і менеджменту тих, хто вже здобув першу вищу (або середню спеціальну) освіту і має намір присвятити себе підприємницькій або управлінській кар’єрі.

Для більш глибокого розуміння поняття «бізнес-освіта» з урахуванням тер­мінів навчання проаналізуємо рівні бізнес-освіти та відповідний інструментарій: короткострокові програми (семінари, тренінги, практикуми); середньострокові заходи (курси підвищення кваліфікації, програми mini-MBA); довгострокові навчальні програми (MBA, MBI, EMBA, коучинг, шерпінг тощо). Для забез­пе­чення їх проведення організації з надання освітніх послуг для бізнесу (бізнес-шко­ли, навчальні та тренінгові центри, вищі навчальні заклади, організації під­трим­ки підприємництва, електронні онлайн системи тощо) умовно поділяють на:

організації повного сервісу, які для проведення навчальних занять не за­лучають зовнішніх тренерів, лекторів, викладачів;

організації змішаного типу, які використовують як тренерів, що працюють в їх штаті, так і вільних тренерів;

організації-провайдери, які будують свою діяльність виключно на забез­пе­ченні співпраці вільних тренерів і замовників тренінгів. 

Узагальнюючи думки теоретиків і практиків, можна констатувати, що бізнес-ос­віта – це комплекс освітніх послуг у вигляді широкого кола програм підготовки, перепідготовки та підвищення рівня кваліфікації керівників підприємств вищої і середньої ланки, приватних підприємців, що надаються різними освітніми за­кла­дами (навчальними та тренінговими центрами, бізнес-школами, органі­за­ція­ми підтримки підприємництва, вищими навчальними закладами) та передають теоретичні і практичні навички і знання (в галузі управління людьми, фінан­са­ми, часом тощо), необхідні для управління бізнесом з метою підвищення ефектив­ності діяльності цих підприємств та особистого кар’єрного зростання.

Бізнес-освіта, перебуваючи в тісному взаємозв’язку з інформаційною, іннова­цій­ною, фінансово-кредитною, експертно-технічною складовими інфра­струк­ту­ри під­приємництва, є одним із ключових елементів останньої (рис. 1). Це пов’язано, по-перше, з міждисциплінарністю навчання для бізнесу, яке охоплює знання із зазначених та інших сфер діяльності; по-друге, стимулює підприємства впро­ва­джувати сучасні підходи до ведення бізнесу, користуватися наявними елемен­тами інфраструктури завдяки інноваційним продуктам, що постійно пропо­нують­ся навчальними центрами та бізнес-школами.

Управлінська освіта, виступаючи самостійним видом бізнесу з відповідною інфраструктурою у вигляді вищих навчальних закладів, організацій підтримки під­приємництва, навчальних і тренінгових центрів, бізнес-шкіл і електронних онлайн систем (див. рис. 1), функціонує для надання сучасних знань керівникам вищої і середньої ланки та операційним менеджерам (для кожного рівня керів­ників на рис. 1 наведено свій інструментарій) на всіх етапах діяльності під­приємства (проектування, виробництво, просування продукції чи послуг, сервіс­не обслуговування тощо). Отже, вона має забезпечувати постійне оновлення знань за багатьма сферами управління (фінансами, інформацією, кадрами, облад­нан­ням, технологіями тощо). Так, на думку Т. П. Ніколаєвої, швидкий розвиток нових сфер і галузей виробництва, що супроводжується таким само швидким поширенням нової інформації, є головною причиною прискорення застарівання знань. Кожне нове покоління просто вимушене протягом свого ділового життя адаптуватися до 4–5 більш-менш принципових технологічних новинок [6, с. 80]. Цим обумовлена необхідність постійного оновлення знань у системі інфра­струк­тури підприємництва.

Для приватних підприємців на рис. 1 етапи діяльності підприємства та рівні ке­рів­ників поєднуються в одній особі. До того ж інструментарій буде також від­різ­ня­тися.

ВНЗ

Організації підтримки підприємництва

Навчальні

та тренінгові центри

Бізнес-школи

Електронні онлайн системи



Об’єкти інфраструктури бізнес-освіти

Підприємницьке

середовище



Система інфраструктурного забезпечення

підприємництва

Бізнес-освіта



Програми MBA, тренінги особистого зростання

Тренінги, семінари, практикуми

Практикуми, семінари, курси підвищення кваліфікації



Створення та забезпечення інформацією


Елементи інфраструктури

в експертно-технічній сфері





Підприємство


Керівники вищої ланки

Керівники

середньої ланки

Операційні менеджери


Елементи інноваційної інфраструктури



Проектування продукції/послуг

Виробництво продукції (надання послуг)


Елементи інфраструктури

з представлення інтересів підприємців


Просування продукції/послуг

Продаж продукції/послуг



Сервісне обслуговування

Кредитно-фінансова інфраструктура




Елементи інфраструктури

з передачі прав власності







Рис. 1. Місце бізнес-освіти в системі інфраструктурного забезпечення підприємництва

Розглядаючи бізнес-освіту з погляду потреби в ній, слід підкреслити соціальний вплив, оскільки вона стимулює людей до саморозвитку як в колективі підприємства (адже в більшості випадків підприємства самі вирішують, як і кому навчатися), так і на ринку праці (з метою пошуку нового кращого місця роботи), надаючи йому більшого рівня конкурентності.

Тому система бізнес-освіти сприяє координації підготовки і перепідготовки персоналу підприємств, притоку в сектор малого і середнього бізнесу більш ква­ліфікованих фахівців.

Дослідження дозволили виявити ключову роль бізнес-освіти в системі інфра­структурного забезпечення підприємництва, оскільки вона:

забезпечує постійне оновлення знань у підприємницькому середовищі;

обумовлює міждисциплінарність знань;

стимулює підприємства впроваджувати сучасні підходи до ведення бізнесу, користуватися наявними елементами інфраструктури завдяки інноваційним про­дуктам, що постійно пропонуються навчальними центрами та бізнес-шко­ла­ми;

сприяє координації підготовки і перепідготовки персоналу підприємств, при­току в сектор малого і середнього бізнесу більш кваліфікованих фахівців.

У світовій практиці [7] існують дві моделі організації системи бізнес-освіти: «традиційна» (континентальна європейська або німецька) і «нова» (аме­ри­кан­ська). Перша заснована на чіткому розділенні вищої професійної освіти за інженерними, економічними, гуманітарними науками в університетах, з одного боку, і підготовки кадрів для бізнесу і менеджменту в системі додаткової (після­вузівської) освіти – з іншого.

Для цієї моделі найбільш конструктивним є розподіл управлінської освіти на «до-досвідне» і «після-досвідне» залежно від того, чи мав підприємець досвід практичної роботи у сфері менеджменту: в першому випадку – зовсім не мав; у другому – він вже перебуває на управлінській посаді. На відміну від традиційної, «нова» модель базується на створенні шкіл бізнесу як основних центрів освіти для бізнесу і менеджменту. В рамках цієї моделі відповідними навчальними центрами також пропонуються різноманітні програми підвищення кваліфікації менеджерів незалежно від того, закінчили вони школу бізнесу чи ні.

На нашу думку, перша модель є більш прийнятною для України, адже ефек­тивне навчання основам бізнесової діяльності, формування навичок партнерства та прагнення до змін можливе завдяки поєднанню існуючої системи навчання у ви­щій школі та тренінгових бізнес-програм. При цьому доцільно враховувати мету здобуття бізнес-освіти керівниками та менеджерами середньої ланки під­приємств. А тому за показником первинності процесів (освіти чи ведення біз­не­су) запропонуємо такі модифікації моделі (рис. 2):

1) «освіта для бізнесу» – бізнес-навчання з метою самовдосконалення, само­реалізації задля пошуку нових сфер діяльності чи нового місця роботи ке­рів­ником;

2) «бізнес-освіта» – навчання керівників з метою розвитку свого бізнесу, удос­коналення системи управління підприємством;

3) «навчання в процесі ведення бізнесу» (коучинг, наставництво тощо).


Рис. 2. Модифікації моделі бізнес-освіти залежно від первинності процесу

Отже, модель поєднання існуючої системи навчання у вищій школі та тренін­го­вих бізнес-програм має стати базовою для розвитку в Україні системи регіо­нальних освітніх центрів бізнес-навчання (рис. 3).

Основна функція таких центрів має полягати передусім у формуванні класу підприємців, сприйнятливих до інноваційних змін. Найімовірніше, їх заснов­никами мають стати регіональні органи влади (департаменти та управління економіки, регіональні фонди підтримки підприємництва) за безпосередньої участі громад­ських організацій і бізнес-асоціацій (торгово-промислові палати, спілка промис­ловців і підприємців, федерація роботодавців тощо) та активних підприємців. Існують думки, що подібні освітні центри можуть створюватись у невеликих, компактних державних або приватних ВНЗ [2]. Однак слід за­значити, що коли цей процес реалізується за ініціативи органів влади чи державних навчальних закладів, то їх існування, зазвичай, є малоефективним внаслідок збоїв у фінан­суванні та призупиниться після завершення тих або ін­ших бюджетних програм.

Програми навчання у подібних центрах мають створюватися за ініціативи тих само громадських організацій та за безпосередньої участі підприємців, адже са­ме вони прагнуть отримати спеціально розроблені для них програми, створені на основі довготривалого партнерства з організаторами навчання [8, с. 32].


Рис. 3. Структурно-логічна схема ролі регіональних освітніх центрів бізнес-навчання

у розвитку підприємницького середовища


Основним завданням центральних органів влади є розвиток інституційної бази та методологічної основи бізнес-освіти, однак Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України не повинно розробляти нормативні документи та стан­дарти для цього напряму освіти, адже кожна програма має бути унікальною та відрізнятися інноваційністю знань, підходів і методик. Окрім цього необхідним є здійснення комплексної оцінки інтелектуальних ресурсів з метою визначення ефективності створення центрів бізнес-освіти, а також систематичного статис­тич­ного спостереження щодо впливу проведених освітніх програм на розвиток підприємницького середовища. Дані функції можуть бути закріплені за ор­га­нами регіональної влади та відповідним міністерством.

Крім цього необхідно визначити пріоритетні напрями та сформувати полі­ти­ку стимулювання організації регіональних освітніх центрів бізнес-навчання з боку регіональної влади та бізнесу. Їх створення має базуватися не лише на комер­цій­ній вигоді зацікавлених осіб, а й мати вагомий соціальний вплив з метою під­ви­щення культури підприємництва. Недостатність досвіду та відповідних знань ор­га­­ні­заторів навчальних центрів обумовлює необхідність залучення вже ство­ре­них бізнес-шкіл шляхом відкриття філій у регіонах або різних типів посеред­ницьких структур, які мають досвід організації навчального процесу та у штаті яких є практикуючи лектори.

Дієвим важелем створення регіональних центрів бізнес-освіти може бути до­по­мога міжнародних організацій у вигляді грантових програм фінансування. При цьому участь громадських організацій у заснуванні подібних центрів може виявлятися у сфері підготовки заявок на гранти для фінансування та супрово­дження діяльності протягом їхнього життєвого циклу. Регіональні заклади біз­нес-освіти повинні перебувати у тісному взаємозв’язку з іншими елементами інфраструктури підприємництва, які впливають на зміст програм, забезпечують освітній процес викладачами-практиками.

Висновки. Проведені дослідження щодо місця бізнес-освіти в системі інфра­структурного забезпечення підприємництва дозволили:

1) уточнити поняття «бізнес-освіта», яке запропоновано розуміти як комплекс освітніх послуг, у вигляді широкого кола програм підготовки, перепідготовки і підвищення рівня кваліфікації керівників вищої і середньої ланки підприємств, приватних підприємців, що надаються різними освітніми закладами (навчаль­ни­ми та тренінговими центрами, бізнес-школами, організаціями підтримки підприєм­ництва, вищими навчальними закладами) та передають теоретичні і практичні навички і знання в сфері управління людьми, фінансами, тощо, часом необхідні для управління бізнесом з метою підвищення ефективності діяльності цих під­приємств та особистого кар’єрного зростання;

2) виявити її ключову роль у системі інфраструктурного забезпечення під­приємництва завдяки тому, що вона: забезпечує постійне оновлення знань у під­приємницькому середовищі; обумовлює міждисциплінарність знань; стимулює підприємства впроваджувати сучасні підходи до ведення бізнесу, користуватися наявними елементами інфраструктури завдяки інноваційним продуктам, що постійно пропонуються навчальними центрами та бізнес-школами; сприяє коор­ди­нації підготовки і перепідготовки персоналу підприємств, притоку до сектора малого і середнього бізнесу більш кваліфікованих фахівців;

3) довести доцільність застосування в Україні моделі бізнес-освіти, засно­ва­ної на поєднанні існуючої системи навчання у вищій школі та тренінгових біз­нес-програм. Окрім цього, залежно від мети здобуття бізнес-освіти, запропо­но­ва­но модифікації моделі: «освіта для бізнесу», «бізнес-освіта», «навчання в процесі ведення біз­несу», які обумовлюють первинність процесу отримання знань – отримання ос­ві­ти чи ведення бізнесу;

4) запропонувати концепцію створення регіональних освітніх центрів бізнес-нав­чання на основі тісного взаємозв’язку регіональних органів влади, громадських організацій та інших елементів інфраструктури підприємництва.

Бібліографічні посилання

  1. Михальська В. В. Державне регулювання механізму формування освітнього сере­до­ви­ща для малого та середнього підприємництва : автореф. дис. ... канд. екон. наук : спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / В. В. Ми­хальська. – К., 2007. – 24 с.

  2. Гетало В. П. Проблеми розвитку освітніх центрів як системи інноваційної під­тримки малого бізнесу [Електронний ресурс] / В. П. Гетало. – Режим доступу : http://www.iee.org.ua/files/conf/conf_article43.pdf.

  3. Карелина Л. М. Методы и формы управления бизнес-образованием в системе тор­гово-промышленных палат России : автореф. дис. ... канд. экон. наук : спец. 08.00.05 «Экономика и управление народным хозяйством» / Л. М. Ка­релина. – СПб., 2001. – 28 с.

  4. Стратегия модернизации российского образования 2000–2010 гг. // Извлечения. ГУ Все­­российская научно-практическая конференция. – М., 2000. – 23 с.

  5. Фатхутдинов P. A. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление / P. A. Фатхутдинов. – М. : Инфра-М, 2000. – 312 с.

  6. Арзамасцев Н. В. Менеджеры инновационной деятельности в научно-технической и про­мышленной сферах / Н. В. Арзамасцев, В. Г. Зинов. – М. : Министерство промыш­лен­ности, науки и технологий РФ, Министерство образования РФ, 2001. – 144 с.

  7. Евенко Л. И. Модели бизнес-образования в западных странах [Електронний ресурс] / Л. И. Евенко. – Режим доступу : http://www.management.com.ua/be/be031.html.

  8. Международная стандартная классификация образования ЮНЕСКО // Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов. – М., 1999. – 25 с.

Надійшла до редколегії 18.02.2013 р.

1© Антонюк Д. А., 2013