УДК 658.7:658.5:69.057

Є. Ю. Антипенко, М. Г. Мосненко1

Запорізька державна інженерна академія

МЕТОДИ ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ПЛАНУВАННЯ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ ЛАНЦЮГАМИ ПОСТАВОК ПІДПРИЄМСТВ БУДІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ

Досліджено та проаналізовано особливості орієнтації підприємства на інноваційний розви­ток.

Ключові слова: прогнозування, планування, інноваційний потенціал, інноваційна стратегія.

Исследованы и проанализированы особенности ориентации предприятия на иннова­цион­ное развитие.

Ключевые слова: прогнозирование, планирование, инновационный потенциал, иннова­цион­­ная стра­тегия.

In the article investigates and analyzes the features of orientation on innovation development.

Keywords: forecasting, planning, innovation capacity, innovation strategy sources.

У даний час, орієнтуючись на інтереси і вимоги споживачів, кон’юнктуру рин­ку та зміни в соціально-економічній політиці держави, підприємства нама­гаються роз­робляти стратегії свого розвитку, розраховані як на довгострокову, так і най­ближчу перспективу. Очевидно, що чим точніше визначено майбутні результати розвитку, намічено цілі, розроблено механізми та способи їх досягнення, тим впевненіше здій­снюється поточне керівництво, тим ефективніше вирішуються проблеми. Тому на промислових підприємствах при розробці стратегічних та по­точ­них планів і підготовці управлінських рішень постійно виникають завдан­ня, пов’я­за­ні з оцін­кою майбутнього, через що зростає необхідність практичного ово­ло­діння методами визначення перспектив свого розвитку взагалі та найбільш важ­ливих складових функціонування систем управління ланцюгами поставок (УЛП) і, зо­кре­ма, їх під­систем – прогнозування та планування ланцюгів поставок (ППЛП).

Застосування прогнозування на рівні окремо взятого підприємства сприяє роз­робці науково обґрунтованих цілей його функціонування, стратегічних і по­точ­них планів, в основу яких покладені різні варіанти прогнозів, що харак­тери­зують перс­пективи розвитку самого підприємства та його зовнішнього сере­до­ви­ща; значною мірою зумовлює прийняття керівниками правильних управлінських рішень; допо­магає уникнути негативних тенденцій, які виникають як всередині підприємства, так і в його зовнішньому оточенні.

Незважаючи на те, що багато промислових підприємств, орієнтуючись на ви­мо­ги ринкової економіки, здійснюють перетворення існуючої в них системи управ­лін­ня, функції прогнозування, як і раніше, не приділяється належної уваги. На під­приєм­с­т­вах у процесі створення прогнозів превалюють інтуїтивні припущення і бе­заль­тер­на­тивні техніко-економічні розрахунки у кращому випадку за вельми обме­же­ним числом показників [4, c. 45]. Крім того, такі розрахунки ґрунтуються на неяв­но­му припу­щенні, що наявні залежності між елементами прогнозованої системи УЛП є жор­с­т­ко детермінованими, внаслідок чого використовуються еле­ментарні математичні про­цедури, нехтуються зв’язки та вплив суттєвих чинників. У цьому зв’язку отримання прогнозних даних на підприємствах найчастіше має несисте­ма­тизований, спонтанний характер.

Метою дослідження є огляд та аналіз існуючих методів прогнозування та планування систем управління ланцюгами поставок промислових підприємств і уза­гальнення напрямків інноваційного розвитку підприємства.

Однією з головних функцій УЛП будівельного підприємства є також пла­ну­вання його розвитку з подальшим контролем реалізації прийнятих планів (рис. 1). У сформованій ринковій системі основною вимогою ефективного УЛП є пла­ну­вання узгодженої роботи всіх підрозділів підприємства, що забезпечує дина­міч­ний розвиток організації та оптимізацію витрат підприємства.


Рис. 1. Основні елементи підсистеми планування УЛП


Прогнози враховують вимоги плану, але є самостійною формою перед­ба­чен­ня об’єктивного процесу і можливого кінцевого результату реалізації поставленої мети за часом (роки, місяці) і ресурсами, вираженими у грошах (рис. 2).

Таким чином, прогнозування та планування систем УЛП підприємства є досить актуальним і значущим для забезпечення соціально-економічного роз­вит­ку економіки держави.

Рис. 2. Підсистема прогнозування загальної системи УЛП

Розробка адекватної моделі управління ланцюгами поставок будівельних під­приємств вимагає визначення реального стану основних засобів підприємств, ди­наміки зміни їх технічного рівня та оцінки ефективності управління тех­ніч­ним розвитком. Для забезпечення об’єктивності зазначеної моделі необхідним є визначення умов зовнішнього середовища.

В останні роки для України характерною особливістю будівельної галузі є пе­ре­важання висотного та індивідуального будівництва (74 %). При цьому, якщо розглядати в розрізі регіонів України, то в центральному переважає висотне бу­дів­ництво, у західному найбільш активно ведеться будівництво будинків у сіль­ській місцевості, а на сході України – будівництво індивідуальних будинків у містах і передмістях.

Зміна переваг споживачів, підвищення вимог до якості продукції, збільшення попиту на будівельні послуги посилили конкуренцію серед будівельних під­приємств і організацій.

Незважаючи на складні умови господарювання, більшість підприємств спря­мовують капітальні вкладення на технічне переозброєння основних засобів, онов­люючи в першу чергу парк машин і устаткування. Основними джерелами фі­нансування капітальних вкладень є накопичення амортизації та кредити бан­ків. Також виявлено стійку тенденцію нецільового використання аморти­за­цій­них відрахувань, що обумовлено необхідністю прискорення оборотності всього авансованого капіталу.

У результаті проведених досліджень встановлено, що для забезпечення ефек­тивного управління ланцюгами поставок необхідна наявність відповідної дієвої системи управління [7, c. 25].

Здійснені дослідження дозволили встановити, що методичні документи, які надавали можливість характеризувати процес розвитку систем УЛЦ (та їхніх під­систем – ППЛП) і спрощували розрахунки на перспективу, в даний час не розробляються. Тому отримання більшої частини інформації про рівень роз­витку систем УЛЦ є можливим тільки безпосередньо на підприємствах, оскільки чинна статистична та фінансова звітність не повністю відображає логіку про­цесів, які реально відбуваються в даному секторі економіки взагалі і на окремих підприємствах зокрема.

У роботі зроблено висновок, що УЛП складних багатокомпонентних об’єктів, до яких належать будівельні підприємства і організації, потребує використання сучасного науково-методичного апарату (тобто апарату підтримки та вдоско­налення існуючої бази ППЛП).

ППЛП на підприємстві являє собою складний багатоступеневий та ітера­тивний процес, в ході якого має вирішуватися широке коло різних соціально-економічних і науково-технічних проблем, для чого необхідно використовувати в їх поєднанні найрізноманітніші методи. У теорії і практиці діяльності під­при­ємств накопичений значний набір різних методів розробки прогнозів і пла­нів. Розвиток інформатики і засобів обчислювальної техніки розширює коло ви­ко­ристовуваних методів прогнозування і планування та їх вдосконалення [2, c. 94].

За ступенем формалізації методи економічного прогнозування можна підроз­ділити на інтуїтивні та формалізовані. Інтуїтивні методи використовуються в тих випадках, коли неможливо врахувати вплив багатьох факторів через знач­ну складність об’єкта прогнозування або об’єкт занадто простий і не потребує проведення трудомістких розрахунків. Такі методи доцільно використовувати і в інших випадках у поєднанні з формалізованими методами для підвищення точності прогнозів.

Серед інтуїтивних методів великого поширення набули методи експертних оцінок. Вони використовуються для одержання прогнозних оцінок розвитку виробництва, науково-технічного прогресу, ефективності використання ресурсів та ін. До формалізованих методів належать методи екстраполяції і моделювання. Серед методів екстраполяції поширеним є метод підбору функцій, засно­ваний на методі найменших квадратів (МНК). У сучасних умовах все більшого значення стали надавати модифікаціям МНК: методу експонен­ціаль­ного згла­джування з регульованим трендом і методу адаптивного згладжування.

Методи моделювання передбачають використання в процесі прогнозування і планування різного роду економіко-математичних моделей, котрі являють со­бою формалізований опис досліджуваного економічного процесу (об’єкта) у виг­ляді математичних залежностей і відносин.

Розрізняють такі моделі: матричні, оптимального планування, економіко-ста­тистичні (трендові, факторні, економетричні), імітаційні, прийняття рішень. Для реалізації економіко-математичних моделей застосовують економіко-матема­тичні методи.

У практиці прогнозування і планування систем УЛП широко викорис­то­вують­ся також метод економічного (системного) аналізу, нормативний і балан­совий методи. Для розробки цільових комплексних програм використовується програмно-цільовий метод (ПЦМ) у поєднанні з іншими методами.

Сутність методів експертних оцінок полягає в тому, що в основу прогнозу закладається думка фахівця або колективу фахівців, котра базується на про­фе­сій­ному, науковому і практичному досвіді. Розрізняють індивідуальні та колек­тивні експертні оцінки.

Індивідуальні експертні оцінки засновані на використанні думок експертів-фа­хівців відповідного профілю. Серед індивідуальних експертних оцінок най­біль­шого розповсюдження дістали методи «інтерв’ю», аналітичний, написання сце­нарію.

Метод «інтерв’ю» припускає бесіду прогнозиста з експертом за схемою «пи­тання – відповідь», у процесі якої прогнозист відповідно до заздалегідь роз­роб­леної програми ставить перед експертом питання щодо перспектив розвитку прогнозованого об’єкта. Успіх такої оцінки значною мірою залежить від здат­ності експерта давати експромтом висновок з найрізноманітніших питань.

Аналітичний метод передбачає ретельну самостійну роботу експерта над ана­лізом тенденцій, оцінкою стану і шляхів розвитку прогнозованого об’єкта. Експерт може використовувати всю необхідну йому інформацію про об’єкт прог­нозу. Свої висновки він оформляє у вигляді доповідної записки. Основна пе­ре­вага цього методу – можливість максимального використання індиві­дуаль­них здібностей експерта. Однак він мало придатний для прогнозування складних систем і вироблення стратегії через обмеженість знань одного спеціаліста-експерта в суміжних галузях знань [6, c.76].

Найбільш достовірними є колективні експертні оцінки. Методи колективних експертних оцінок припускають визначення ступеня узгодженості думок експер­тів із перспективних напрямів розвитку об’єкта прогнозування, сформульованих окремими фахівцями. У сучасних умовах використовується математико-статис­тичний інструментарій для обробки результатів опитування експертів (обчис­люють­ся дисперсія оцінок, середньоквадратичне відхилення оцінок і на цій ос­нові – коефіцієнт варіації оцінок). Чим менше значення цього коефіцієнта, тим вище узгодженість думок експертів. Для організації проведення експертних оцінок створюються робочі групи, до функцій яких входять проведення опи­ту­вання, обробка матеріалів і аналіз результатів колективної експертної оцінки. Робоча група призначає експертів, які дають відповіді на поставлені питання, що стосуються перспектив розвитку даного об’єкта. Визначається мета прогнозу, розробляються питання для експертів.



і

Рис. 3. Схема формування інноваційного розвитку підприємства (із використанням УЛП)


При проведенні опитування необхідно забезпечити однозначність розуміння окре­мих питань і незалежність суджень експертів. Після опитування здій­с­нюється обробка матеріалів, отриманих в результаті колективної експертної оцін­ки. Остаточна оцінка може визначатися як середнє судження або як середнє арифметичне значення оцінок усіх експертів. У світовій практиці широке засто­сування отримали метод колективної генерації ідей, метод «635», метод «Дель­фі», метод «комісій», метод написання сценарію.

Економічний аналіз є невід’ємною частиною і одним з основних елементів ло­гіки прогнозування і планування. При здійсненні економічного аналізу слід використовувати системний підхід.

Сутність методу економічного аналізу полягає в тому, що економічний про­цес або явище розчленовується на складові частини і виявляються взаємо­зв’я­зок і вплив цих частин одна на одну і на перебіг усього процесу. Аналіз дозволяє розкрити сутність такого процесу, визначити закономірності його зміни в про­гнозованому (плановому) періоді, всебічно оцінити можливості і шляхи досяг­нення поставлених цілей.

Процес економічного аналізу підрозділяється на ряд стадій: постановку про­блеми, визначення цілей і критеріїв оцінки; підготовку інформації для аналізу; вивчення та аналітичну обробку інформації; розробку рекомендацій щодо мож­ливих варіантів вирішення проблеми та досягнення цілей; оформлення ре­зуль­татів аналізу.

На мікрорівні в процесі економічного аналізу акцент має робитися на вияв­лен­ня резервів систем УЛП, а саме зниження витрат виробництва, визначення ефективності використання виробничих потужностей, фінансових і трудових ре­сурсів. Необхідно виявляти чинники, що стримують розвиток потенціалу, здійс­нювати аналіз відповідності продукції, що випускається, попиту на неї [5].

Формування напрямків інноваційного розвитку підприємства базується на де­ком­­позиції системи цілей та встановленні критеріїв розвитку, проведенні струк­тур­ного аналізу системи управління ланцюгами поставок, прогнозуванні на­прям­ків інноваційного розвитку з використанням економіко-математичних мето­дів, форму­лю­ванні альтернативних варіантів, їх аналізі, оцінці та виборі найбільш опти­маль­ного з метою реалізації (рис. 3).

Висновки. Однією з головних функцій систем управління ланцюгами поста­вок підприємств будівельної галузі є прогнозування і планування їх техніко-економічного розвитку, що є досить актуальним і значущим для забезпечення соціально-економічного розвитку економіки держави. У рамках статті розгля­ну­то ситуацію із застосуванням сучасних методів прогнозування і планування роз­вит­ку систем УЛП підприємств.

Подальші дослідження та оновлення і вдосконалення зазначених методів доз­волять поліпшити характеристики та кінцеві управлінські результати засто­су­вання систем управління ланцюгами поставок і в результаті цього підвищити якість продукції, розширити сферу використання, збільшити асортимент та това­рообіг, скоротити терміни розробки та впровадження нових моделей продукції тощо. Вдосконалення виробничих процесів у складі систем УЛП дозволить ско­ро­тити брак і збільшити життєвий цикл продукції. Оновлені процеси просування продукції дозволять прискорити процеси виконання замовлень будівництва і більш якісно виконати замовлення. У свою чергу відповідно налаштований ви­роб­ничий процес, орієнтований на дослідження і розробки, дозволить вико­ристовувати більш досконалі технології управління, організації та планування діяльності підприємства.

Бібліографічні посилання

  1. Афанасьев Н. В. Управление развитием предприятия : монограф. / Н. В. Афанасьев, В. Д. Рогожкин. – Х. : ИНЖЭК, 2003. – 184 с.

  2. Бабич Т. Н. Планирование на предприятии : учеб. пособ. / Т. Н. Бабич, Э. Н. Кузь­божев. – М. : КНОРУС, 2005. – 336 с.

  3. Веснин В. Р. Менеджмент : учеб. / В. Р. Веснин. – М. : Проспект, 2006. – 504 с.

  4. Горемыкин В. А. Планирование на предприятии : учеб. / В. А. Горемыкин. – М. : Фи­­линъ, 2004. – 520 с.

  5. Ерохина Е. А. Теория экономического развития: системно-синергетический подход [Електронний ресурс] / Е. А. Ерохина. – Режим доступу : http://forexaw.com/files/ view/2499.

  6. Карпей Т. В. Экономика, организация и планирование промышленного произ­вод­ства : учеб. пособ. / Т. В. Карпей. – Мн. : Дизайн ПРО, 2004. – 328 с.

  7. Ляско В. И. Стратегическое планирование развития предприятия : учеб. пособ. для ву­­зов / В. И. Ляско. – М. : Экзамен, 2005. – 288 с.

  8. Нечепуренко М. Н. Проблемы экономического развития предприятий / М. Н. Нече­пу­ренко // Вопр. экон. наук. – 2006. – № 1 (17). – С. 23–25.

Надійшла до редколегії 15.03.2013 р.

1© Антипенко Є. Ю., Мосненко М. Г., 2013