Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу
ua  rus  en
Міністерство освіти і науки України
ДНУ Вісник Дніпропетровського університету
Серія "Економіка"

Наукове видання
  • УДК 336:519
  • ISSN 9125 0912
  • Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 7898 від 17.09.2003 р.
  • Збірник включено до Переліку наукових фахових видань України (пункт 118), у яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук з економічних наук (Постанова президії ВАК України № 1-05/3 від 08.07.2009)
 

УДК 332

І. В. Петенко, І. Є. Лозинський

Національний гірничий університет

Економічні аспекти збереження потужностногопотенціалувугільних шахт регіону

Запропоновано основу механізму пошуку компромісу між доцільністю дотування і підтримки життєздатності шахт на базі оцінки потенційних можливостей кожного підприємства з погляду його адаптації до інфраструктури регіону, або ухваленням рішення про необхідність ліквідації.

Ключові слова: компроміс, інфраструктура, адаптація, підприємство, регіон, ліквідація, шахти.

Предложена основа механизма поиска компромисса между целесообразностью дотаций иподдержки жизнедеятельности шахт на базе оценки потенциальных возможностей каждого предприятия с точки зрения его адаптации к инфраструктуре региона, или принятием решения о необходимости ликвидации.

Ключевые слова: механизм, компромисс, инфраструктура, адаптация, предприятие, регион, ликвидация, шахты.

The given work describes the basic mechanism of the search for the compromise between thegranting and supporting reasonability of the mines’ activity on the base of each enterprise’sassessment from the point of view of its adaptation to the infrastructure of the region, or making the decision about its liquidation.

Keywords:

За час інтенсивного розвитку вугільної галузі у другій половині минулого століття відпрацьована значна частина запасів, що знаходяться в відносно більш сприятливих гірничо-геологічних умовах. Усього за період 1946–2011 рр. видобуто 8,9 млрд.т вугілля, а решта балансових запасів у полях діючих шахт у даний час складає 8,0 млрд. т, з них промислові запаси – менше 6,2 млрд. т.

Специфіка підземного видобування вугілля потребує постійного інвестування робіт на освоєння чергових ділянок шахтних полів, причому з часом потреби вкоштах об’єктивно зростають під впливом зростання глибини розробки та переміщенням гірських робіт до технічних меж шахт.В умовах планової економіки політикапідтримки потужності шахтздійснювалася системою централізованого управління. До 1991 року для вугільної промисловості України діяв механізм розподілу питомих капітальних вкладень на підтримку 1 т потужності по виробничих об'єднаннях Донбасу.За всю історію існування вугільної промисловості після Великої Вітчизняної війнидержавна фінансова підтримкабула неодмінною умовою нормального функціонування вітчизняної вугільної промисловості в її нинішньому стані[1].

Більшість шахт Донбасу в даний час допрацьовують кращі запаси і змушені переходити до отримання гірших, тому звичайне зниження рівня ведення гір­ських робіт тут супроводжується ускладненням гірничо-геологічних умов відпрацювання і погіршенням якості вугілля, що добувається.У минулому така так­тика обґрунтовувалася тим, що згідно з теоретичними положеннями оцінки запасів за замикаючимивитратами, гірші ділянки могли статиоб'єктом промислового освоєння, оскільки цебуло значно ефективніше, ніж закриття шахт. При цьому, витяг складних запасів на діючих шахтах планувався в ті періоди, коли вони були практично розкриті, а повторний доступ до них був технічно важко здійсненним. У той період високу якість балансових запасів на деяких шахтах інаявність потужної державної збагачувальної бази дозволяли за рахунок шихтування забезпечувати зольність гірської маси нижче від гранично допустимої, навіть за умови, що тільки 40% видобутку забезпечувалося із якісних запасів.

В умовах ринкових перетворень критерій замикаючих витрат втратив економічний сенс. Це пояснюється недоцільністювведення в дію компенсуючого родовища, абовикористанняранжування підприємств регіону за зростанням інди­відуальних витрат і ухвалення як замикаючі 3–5 шахт з максимальною величиною витрат на видобуток. Зазначений підхід до визначення замикаючихвитрат був досить умовним і спотворював їх первісну суть, а в нинішніх умовах господарювання він практично неприйнятний, оскільки не враховує сучасні особливості формування витрат на видобуток. Через це ефективна доробка полів діючих шахт вимагає не тільки варіантів оптимізації технологічних схем, але і кількісного аналізу параметрів конкретних інвестиційних проектів.Останнє покликане зберегти потужностний потенціал шахт і з максимальною ефективністю використовувати наявні людські та матеріальні ресурси[2].

Вказане свідчить про те, що розвиток окремих підприємств будь-якої галузі становить собою важливе економічне і соціальне завдання. Невдале його рішення призводить до тяжких наслідків, оскільки навколо кожного підприємства (особливо вугільної шахти), як навколо кристала, починають групуватися інші підприємства, житлові селища. Виникає територіальний комплекс, що формує певне розміщення населення. Все це дуже ускладнює ліквідацію невдалих рішень. Досвід показує, що ізольоване вирішення завдання підтримки потужностного потенціалу підприємств для кожної окремої галузі призводить найчастіше саме до цих наслідків.

З77 шахт Донецької області безпосередньо Міністерству енергетики та ву­гільної промисловості України підпорядковано 53 шахти. Середньомісячна собівартість 1 тонни товарної вугільної продукції на шахтах, підлеглих Міністерству, склала 1006,8 грн. за ціною538,9 грн. Середньомісячна продуктивність праці робітника з видобутку цієї групи шахт становить 16,5 тонни. Для порівняння, серед­ньомісячна продуктивність праці робітника з видобутку вугілля з ВАТ «Ш/у Покровське» (недержавна форма власності) становить 75,0 тонн. Середньооблікова чисельність працівників вуглевидобувних підприємств області, підлеглих Мін­енерго, становить 113,7 тис. трудящих[3].

Наявність вуглевидобувних підприємств у місті не може бути абсолютним критерієм віднесення міста до числа шахтарських. Тому необхідний облік обсягу виробництва вугільної промисловості в загальному обсязі промислового виробництва міста. Вцілому по області на промисловість на початку 2011р. припадало 18,9% загального обсягу виробництва. Цей же показник у Димитрові, Добропіллі, Жданівці, Кіров­ському, Новогродовці, Вугледарі, Шахтарську становив 90–100%, у Дзержинську, Красноармійську, Макіївці, Селідово, Сніжне, Торез – 50–90%, Донецьку, Єна­кієвому, Харцизьку – до 50%. Найбільш низький показник має Харцизьк – 4%. Зусіх міст на нього припадає і найнижчий видобуток вугілля[4].

Упродовж декількох останніх років закрито чимало шахт, і ця кампанія відбувається дуже швидко, в тому числі і під впливом міжнародних банківських кіл, що ставили однією з умов надання кредитів для закриття великої кількостішахт.Однак незабаром виявилося, що ця проблема не настільки проста й однозначна, як це спочатку здавалося, оскількивесь шахтний фонд галузі, будучи частиною інфраструктури держави, пов'язаний з нею найтіснішим чином, розташовуючись як у великих містах, так і в окремих, віддалено розташованих селищах (табл. 1).

Таблиця 1

Характеристикаінфраструктуригалузіпо регіонах [5]

Регіони

Зонипоширеної інфраструктури

Зони обмеженої інфраструктури

Окремі шахтарські селища

Всього

шахт

%

шахт

%

шахт

%

Україна

37

28,7

68

52,4

25

18,9

133

Донецька область

62

47,3

49

37,4

20

15,3

77

Луганська область

5

11,9

24

63,0

10

25,1

38

Дніпропетровська область

2

20

8

80,0

10

Львівськаобласть

3

36,4

5

64,6

8

Чимало запланованих до закриття, а в деяких випадках і закритих, шахт мали досить великі запаси вугілля, виникли екологічні труднощі, викликані зміною напряму руху підземних вод, і, звичайно, у всіх випадках – соціальні питання (створення нових робочих місць, перекваліфікація персоналу, виплата допомоги після закриття шахти й ін.).Становище загострювалося і тим, що часто шахта являла собою єдине містоутворююче підприємство, і її закриття позбавляло жителів засобів до існування. Слід було, в першу чергу, виводити з експлуатації ті глибоко збиткові шахти, які розташовані в регіонах з розширеною інфраструктурою, щоб уникнути наслідків, які мали місце в результаті поспішно прийнятих рішень у містах Стаханові, Торезі та ін.

Закриття багатьох шахт призвелодо втрати потужностей з видобутку вугілля.Компенсація цих потужностей діючими шахтами пов'язана з необхідністю інвестицій і часто вимагає значного часу.Стало зрозуміло, що проблема потребуєбільш ретельного і глибокого підходу, ніж був застосований на початку. Іоднієюз найбільш складних є проблема вибору шахт, що потребують подальшого фінансування на просте або поширене відтворення, або виводу з числа діючих.

Кожнийтакий приклад свідчить про одне:інвестуваннявугільних шахт повинноґрунтуватися на комплексному розвитку певних геолого-промислових регіонів, пов`язуватися з наявними виробничими ресурсами. На жаль, це питання ще недостатньо теоретично розроблене, а його практичне рішення залишає бажати кращого. Насамперед слід відзначити, щоперш ніж визначати політику вобласті підтримки потужності, необхідно докладно розглянути сукупність цих шахт. Очевидно, для цього потрібно вибрати ряд найважливіших характеристик, і за цією ознакою класифікувати шахти, заздалегідь знаючи, що деякі підприємства, віднесені до числа «неефективних» через певні ознаки, можуть виявитися краще від інших.Оскільки шахти проходять різні стадії своїх «життєвих циклів», їх не можна розділити «раз і назавжди» на перспективні, що підлягають приватизації, модернізації, і на безперспективні, що підлягають закриттю. Тому необхідно створити систему критеріальної оцінки стану конкретного підприємства, тобто його потенціал щодо подальшої експлуатації.

Визнано, що найбільшприйнятне рішеннякомпенсувати вибуття потужностей за рахунок підвищення навантаження на перспективні шахти, які залишаються в роботі. При цьому перевага надається шахтам з високим рівнем економічної надійності[6].Тут першочерговою є та обставина, що на кожній ітерації строго певний набір залежностей між економічною надійністю шахти ірівнем інвестування має оцінюватися методами оптимального програмування.

В процесі розробки Стратегії розвитку вугільної галузі визначено, що підвищеннярівня використання виробничих потужностей з фактичного 80% до 87% забезпечило б зниження собівартості вугільної продукції на5% і приріст обсягів видобутку вугілля на 5,1 млн. т, доведення ж його до нормативного рівня по промисловості (95%) знизило б собівартість на 10%, приріст обсягів видобутку при цьому склав би 15,5 млн. т на рік.

Гальмують використання цього резерву застарілість основних фондів, гострий дефіцит обігових коштів у вуглевидобувних підприємств на придбання необхідних матеріалів і запасних частин, недостатні обсяги капітальних вкладень на своє­часну підготовку запасів вугілля тощо.

Враховуючи інвестиційну непривабливість більшості вуглевидобувних підприємств (через високу капіталоємність виробництва; збитковість більшості діючих шахт; низьку прибутковість рентабельних шахт і, відповідно, великі строки окупності інвестицій; залежність ефективності роботи шахт від гірничо-геологічних умов, які до того ж змінюються у часі; високу трудомісткість вироб­ництва та ін.), провідну роль власного вугілля в забезпеченні необхідного рівня енергетичної безпеки України, світовий досвід видобування вугілля підземним способом, яке в усіх країнах (крім США) є дотаційним, за основні джерела фінансування розвитку галузі прийняті кошти Державного бюджету (в тому числі кошти державних інвестиційних та інноваційних фондів) та власні кошти вуглевидобувних підприємств. Інші джерела інвестування (приватні вітчизняні та іноземні інвестиції, кошти місцевого бюджету, іноземні кредити таін.) через інвестиційну непривабливість відіграють поки що другорядну роль.

Розробка механізмудоцільності підтримки потужності можлива на базі об'єктивної оцінки потенційних можливостей кожної окремої шахти з урахуванням макро- і мікроекономічних факторів середовища її функціонування.Ці обставини і визначили одне із завданьданогодослідження – розробку моделі трансформації шахтидоінфраструктурирегіону.Основним критерієм оптимальності такого роду моделі може бути максимальний обсягкінцевого продукту. Кінцевий продукт характеризує ту частину благ, які осідають на території цього району. Цей критерій містить у собі зростання життєвого рівня населення району як безпосередньо (споживання населення), так і опосередковано (інвестиції).

Системний підхід до моделювання оптимального розвитку вугільних шахт конкретного регіону диктує певні вимоги до ступеня деталізації моделей в їх багаторівневій ієрархічній системі. Аналіз робіт по оптимізації розвитку підприємств вугільної промисловості [7] свідчить про наявність двох принципових підходів до побудови моделей: у варіантній постановці з використанням показників шахтоваріантів, і в безваріантній постановці у вигляді безперервного завдання лінійного програмування [8]. Складність рішення частково-цілочисель­них завдань високої розмірності призводить до необхідності введення низки спрощень у дискретно-безперервну постановку галузевого завдання (наприклад, декомпозиція загальної задачі на окремі підзадачі для коксівного та енергетич­ного вугілля, перехід до статичної постановки завдання, агрегування обмежень та ін.).

Інформаційною базою для моделі розвитку певного геолого-промислового регіону є, з одного боку, параметри виробничого потенціалу вугільних шахт, ресурсні та екологічні обмеження, одержувані з оптимального рішення галузевого завдання, і, з іншого боку, показники шахтоваріантів, що формуються в залежності від рівня інвестиційної підтримки розвитку шахт, одержувані на нижньому ієрархічному рівні.

Основою формування варіантів розвитку шахт є розрахунок пропускних здат­ностей їхніх ланок з визначенням «вузьких місць» – ланок,що стримують приріст потужності і вихід на беззбитковий режим роботи. Якості інструмент кількісного аналізу пропонуються імітаційні моделі та моделі оптимального програмування для зведення до мінімуму елементів суб'єктивізму.В даній роботі розглянуто модель оптимального розвитку групи державних антрацитових шахт Торезського і Шахтарського регіонів у вигляді завдання частково-цілочисельного лінійного програмування [7]. Економіко-математична модель такої задачі формулюєтьсянаступнимчином.

Розглядається група шахт, мінлива потужність кожної з них позначається черезФормула,де нижній індекс відповідає номеру шахти, а верхній – номер варіанта потужності Формула, причомуk= 1...,Формула (приk=1потужність дорівнює нулю). Шахти постачають збагаченевугілля на теплові електростанції, потреби яких складають b1…,bj…,bn.

Позначимо черезФормулавитрати на перевезення 1т від шахтиiдо ТЕСj, а черезФормула– експлуатаційні витрати на видобуток 1 т вугілля наi-й шахті при ва­ріан­ті потужностіk. Розмір постачання вугілля зi-ї шахти наj-туТЕС в опти­мальному плані позначається через Формула.

Задача має сенс лише за умови, що сумамаксимально можливих потужностей по кожній шахті менше від сумарного попиту, тобто

Формула<bj.(1)

Оскільки тільки в ході розрахунку встановлюється, який варіант потужностіi-ї шахти ввійде в оптимальний план, вводиться невідомеФормула, з допомогою якого виражається вимога цілочисельності у формулюванні завдання.Це невідоме може дорівнювати 1 або 0, причому, якщо Формула, це означає, що даний варіант потужності входить в оптимальний план, а якщоy=0,то ва­ріантдооптимальногоплану не входить. Оскільки по кожній шахті може увійти до плану тільки один варіант, то всис­тему обмежень вводимо наступнурівність:

Формула.(2)

Необхідною умовою також єпозитивні значення поставок:

xij ³ 0.(3)

Критерієм оптимальності для такоїзадачіє мінімум суми експлуатаційних ітранспортних витрат:

Формула→min.(4)

Метод побудовиматриць[8]для двохетапних задач дозволяє помітити один важливий принцип, якийможнавикористовуватипри виборі варіантів розвитку антрацитових шахт з урахуванням поставок палива на ТЕС. «Позитивнопо­слідовнийзв'язок» – чим більше поставляється вугілля на електростанцію, тим більше вона виробляє електроенергії, – еквівалентно замінюється двома «негативними послідовними зв'язками» – чим більше поставляється вугілля на електростанцію, тим менше не використовуєтьсяїї потужність, і чим менше не використовується потужність електростанції, тим більше вона виробляє електроенергії.Для вирішення використовується тільки що сформульований принцип, замінюючи тепер уже «позитивний зворотний зв'язок» (чим більше обсяг видобутку шахти, тим більше їй потрібно електроенергії) двома «негативними послідовними зв'язками» (чим більше шахта видобуває вугілля, тим менше не використо­вується її потужність і чим менше не використовується потужність шахти, тим більше їй потрібно електроенергії).

Ці принципові положення – складовімоделіу частині обмеження потужності і попиту, а також обмеженості ресурсного потенціалу підприємства.

Як відомо,центральним завданням територіального планування є вибір районів розвитку і такий економічний стан підприємств, при якому досягається най­більший ефект. Побудова оптимального плану по регіону можлива тільки врезультаті ви­рішення певної екстремальної задачі з критерієм оптимальності, об'єднуючим господарсько роз'єднані окремі шахти або групи шахт. Кращим показником розвитку того чи геолого-промислового регіону України є рівень життя населення, яке проживає в ньому. У цьому показнику знаходить своє вираження той факт, що задоволення потреб суспільства є метою нинішньої економічної політики України.

Доходи населення від невиробничої діяльності, якщо відволіктися від міркувань позаекономічного характеру, повністю визначаються чисельністю населення району, а для невеликих проміжків часу (до 5 років) вона змінюється слабо. Тому вирішальне значення набуває інша складова цього показника – доходи від виробничої діяльності. Отже, розміщення населення по регіону притягує до себе розвиток і розміщення вугільних шахт.У даній роботі пропонується доповнити основну модель розвитку шахт регіону комплексним показникомрівня життя.Стрижнем його є рівень грошових доходів населенняз урахуванням неоднородності, оскількивінвключає в себе доходи від виробничої та невиробничої діяльності.

Формулаl(∆Di) <L. (5)

Нерівність (5) – одна з головних умов задачі. Найбільшою частиноютутє витрати праці, точніше, використання робочої сили в регіоні (у вугільній галузі). Облік витрат праці дозволяє визначити вплив, який надає розміщення населення на зростання видобутку вугілля в регіоні. Таким чином, завдання зводиться до оптимальногопрограмування при змінних ресурсах

v(∆Di) >V.(6)

Тутv–грошові доходи населення від видобутку 1т у регіоні;∆Di – приріст видобутку наi-й шахті;V – об'єм грошових доходів населення в регіоні;l – норми використання матеріальних ресурсів і праці наi-й шахті;L – ліміт трудових ресурсів у регіоніk. Умова (6) свідчить про те, що в кожному регіоні повинен бути забезпечений певний рівень грошових доходів населення.Оскільки цей рівень доходів досягається в кожному регіоні країни, то тим самим забезпечується однаковий рівень життя населення. Необхідно підкреслити принциповий характер цієїнерівності: вона означає, що в даному регіоні досягається заданий рівень життя. Якщо продуктивні сили розвинені недостатньо, то ставиться завдання про їх прискоренийрозвиток. Тим самим вибираються підприємства, на яких необхідно відродити втрачені в процесі економічного спаду потужності.

Такі основні моменти плануваннярозвитку шахт у конкретному регіоні. Зрештою, вони зводяться до необхідності забезпечити всіммешканцям шахтарських міст та селищпевний рівень життя, однаковий у всіх районах. Саме вцьому сенсі слід говорити про розвиток шахтз метою найбільш повного задоволення потреб країни в готовій вугільній продукції і найбільш повне задоволення потреб місцевого населення.

Правильно поставити і вирішити завдання про поступальний розвиток шахтарських регіонів можна тільки з урахуванням перспектив розвитку паливно-енергетичної галузі, бо сама оцінка доцільності розвитку району визначається станом продуктивних сил країни в цілому.

Висновки.

1. Розробка нових математичних методів і прийомів, що використовуються для оцінки перспектив розвитку шахтного фонду в окремих регіонах Донецького басейну, нерозривно пов'язана з проблемою оптимального планування перспективного розміщення продуктивних сил.

2. У даній роботі розглянуті не всі методичні питання і не всі аспекти підтримки потужності шахт з різним рівнем інвестиційної привабливості. Важливо підкреслити, що при будь-якій близькій до реальності постановці завдання пропонована сукупність методів повинна полегшити, на нашу думку, розрахунки зоптимального розміщення виробництва готової вугільної продукції та продуктивних сил у шахтарських регіонах.

3. Економіко-математичні моделі розвитку і розміщення вугільних шахт можуть бути адаптовані до вирішення завдань визначення оптимальної потужності конкретного підприємства в ув'язці з зовнішніми факторами, до яких належать рівень інвестицій, можливості шахтобудівного виробництва і, зокрема, наявність відповідних продуктивних сил.

Бібліографічні посилання

1.Салли В. И. Поддержание мощности угольных шахт при ограниченных возмож­ностях нового строительства / В. И. Салли, В. И. Малов, В. И. Бычков. – М. : Недра, 1994. – С.272.

2.Вагонова А. Г. Экономические проблемы поддержания мощности и инвестирования угольных шахт Украины / А. Г. Вагонова. –Днепропетровск : Национальный горный университет, 2005.– 287 с.

3.Статистичний щорічник Донецької області за 2009 рік / Держкомстат України; Донецьке обласне управління статистики. – Донецьк, 2010. – 370 с.

4.Янукович В. Ф. Инфраструктура промышленного региона: теория, практика, перс­пективы / В. Ф. Янукович. – Донецк : ИЭП НАН Украины, Юго-Восток, 1999. – 168с.

5.Павленко И. И. Управление инвестиционными процессами в угольной промышленности Украины / И. И. Павленко. – НГУ, 2007. – 253 с.

6.Воспроизводство шахтного фонда и инвестиционные процессы в угольной промышленности Украины / Г. Г. Пивняк, А. И. Амоша, Ю. П. Ященко и др. – К. : Наук. думка, 2004. – 331 с.

7.Кулик М. Н. Оптимизация республиканского топливно-энергетического комплекса и его отраслевых подсистем / М. Н. Кулик. – К. : Наукова думка, 1992. – 216 с.

8.Павленко И. Я. Система моделей оптимизации развития угольной промышлен­ности УССР / И. Я. Павленко, В. Н. Лутай, А. И. Юфа // Системные исследования вэнергетике : сб. науч. тр. – К. : ИПЭ АН УССР, 1988. – С. 3–9.

Надійшла до редколегії 22.11.2012














Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу

© Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, 2011-2015

Рейтинг@Mail.ru