Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу
ua  rus  en
Міністерство освіти і науки України
ДНУ Вісник Дніпропетровського університету
Серія "Економіка"

Наукове видання
  • УДК 336:519
  • ISSN 9125 0912
  • Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 7898 від 17.09.2003 р.
  • Збірник включено до Переліку наукових фахових видань України (пункт 118), у яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук з економічних наук (Постанова президії ВАК України № 1-05/3 від 08.07.2009)
 

УДК 519.2

А. А. Мещеряков, М. В. Партика

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Управління портфелем цінних паперів комерційного банку

Розглядається проблема управління портфелем цінних паперів комерційного банку. Запропоновані етапи управління інвестиційним портфелем враховують особливості діяльності комерційного банку та вимоги чинного законодавства.

Ключові слова: портфель цінних паперів, управління, прогнозування, аналіз, дохідність цінних паперів, ліквідність цінних паперів, ризик цінних паперів, справедлива вартість цінного паперу, мінімальний ризик, максимальний дохід.

Рассматривается проблема управления портфелем ценных бумаг коммерческого банка. Предложенные этапы управления инвестиционным портфелем учитывают особенности деятельности коммерческого банка и требований действующего законодательства.

Ключевые слова: портфель ценных бумаг, управление, прогнозирование, анализ, доходность ценных бумаг, ликвидность ценных бумаг, риск ценных бумаг, справедливая стоимость ценной бумаги, минимальный риск, максимальный доход.

The problem portfolio management of commercial bank are considered in the article. The proposed stages of investment portfolio management are taken into account characteristics of the commercial bank and the requirements of applicable law.

Keywords: investment portfolio, management, forecasting, analysis, the liquidity of valuable security, the risk of valuable security, the fair value of valuable security, minimal risk, maximum income.

У міжнародній банківській діяльності частка вільних грошових ресурсів, яка спрямовується банками на придбання цінних паперів, становить 20–40%. В ук­раїнських комерційних банках вона є значно меншою – 5–10%. Однак з розвитком вітчизняного фондового ринку інвестиційна діяльність на ринку цінних паперів комерційного банку стає дедалі актуальнішою та цікавою як для науковців, так ідля практиків банківської діяльності [1].

Діяльність комерційних банків як інвесторів на фондовому ринку, стратегії формування їх інвестиційних портфелів стали об’єктом дослідження західних вчених-економістів, зокрема Дж. Літнера, Г. Марковіца, С. Росса, П. Роуза, Д.Сінкі, Дж. Тобіна, В. Шарпа.

Багато наукових досліджень вітчизняних вчених присвячено проблемі управління портфелем цінних паперів комерційного банку. І.В. Борщук зазначає, що «найголовнішим завданням, що ставить перед собою банківська установа при портфельному інвестуванні, є досягнення оптимального співвідношення «дохідність / ризик». Автор розглянув підхід Марковіца до оцінки очікуваної дохідності портфеля активів [2]. Р. Тиркало та І. Кравчук розглядають можливості практичного застосування принципів фундаментального аналізу в процесі формування комерційними банками власних портфелів фондових активів, надають методичні рекомендації щодо аналізу пакетів цінних паперів залежно від їх розміру та мети придбання [3]. Н. Шматко досліджує найпоширеніші методи оцінки ставок дохідності цінних паперів, що перебувають у банківському портфелі, визначає їх сутність та відмінності [4]. Г. Азаренкова виклала результати економетричного моделювання впливу портфелів цінних паперів банків на їхні доходи та окреслила напрями подальших досліджень даного питання [5].

Віддаючи належне науковим напрацюванням вітчизняних і зарубіжних вчених з даної проблематики, слід зауважити, що існує потреба в її подальшому дослідженні [4].

В країнах Заходу широко практикується розміщення коштів на фондовому ринку, оскільки це більш вигідно, аніж, наприклад, вкладання в нерухомість, що було популярне два десятки років тому. В Україні фондовий ринок почав активно розвиватися тільки з початком приватизації. Сьогодні фондовий ринок, певною мірою, вже сформувався, що дозволяє вести мову про вкладання коштів уцінні папери.

На сучасному фондовому ринку України в обігу є різноманітні цінні папери, але в основному це акції підприємств та облігації внутрішнього займу. З часом ринок цінних паперів розшириться облігаціями, векселями, опціонами та ф'ючерсами.

Кожний цінний папір характеризується доходністю та ризиком. Під ризиком розуміється ймовірність неотримання очікуваного прибутку чи навіть часткова або повна втрата коштів, які вкладені в цінні папери. Ризик та доход різних цінних паперів різні. Як правило, цінні папери, яким притаманний ризик, дають невеликий прибуток, а цінні папери, які можуть дати більший доход, характеризуються більшим ризиком.

Ризик прийнято розділяти на ринковий, тобто єдиний для всіх цінних паперів, який неможливо уникнути, та індивідуальний – притаманний конкретному цінному паперу. Вкладаючи грошові кошти в різні цінні папери, формуючи портфель цінних паперів, можна практично до нуля знизити індивідуальний ризик: якщо по одних цінних паперах буде низький доход (збиток), то інші це компенсують. Чим більше цінних паперів знаходяться в портфелі, тобто, чим більше він диверсифікований, тим менший індивідуальний ризик.

Кожне підприємство, яке бажає розмістити вільні кошти на фондовому ринку, має свою шкалу оцінки ризику та прибутку. Високий прибуток для одного підприємства може здатися низьким для іншого. Якщо одні надають перевагу ризику з низьким прибутком, то інші – погоджуються на великий ризик з очікуванням великого прибутку [6].

Метою управління портфелем цінних паперів є формування такого портфеля цінних паперів, який би відповідав вимогам підприємств як за прибутками, так іза ризиком, та при цьому достатньою мірою був диверсифікований.

Формування ефективного інвестиційного портфеля комерційного банку залежить від структурування і визначення чіткої стратегії управління ним [7, с. 36]. Упроцесі управління портфелем цінних паперів комерційного банку необхідно проаналізувати такі основні характеристики, як очікувана дохідність портфеля, рівень сукупного портфельного ризику та ліквідність.

Завданням дослідження є розробка та обґрунтування принципів, методик та стратегій формування інвестиційного портфеля цінних паперів комерційного банку.

Для досягнення поставленого завдання необхідно систематизувати теоретичні підходи до формування оптимального портфеля, проаналізувати методи формування інвестиційного портфеля облігацій, розглянути стратегії управління портфелем.

Інвестиційний процес складається із трьох етапів: формування мети управління портфелем і обмежень на формування портфеля, експертне визначення параметрів портфеля, вибір структури, що буде забезпечувати максимальний дохід при фіксованій часовій структурі інвестицій.

Завдання управління інвестиційним портфелем комерційного банку не можна розглядати ізольовано від загальної проблеми – управління пасивами та активами банку. Управління інвестиційним портфелем є одним із ключових блоків уп­равління активами і пасивами банку. Основними завданнями управління є підтримка необхідної ліквідності і одержання доходу [8].

Традиційно розглядають три стратегії управління інвестиційним портфелем.

Пасивна стратегія становить собою створення добре диверсифікованих портфелів із заздалегідь певним рівнем ризику, розрахованим на тривалу перспективу [2]. Такий підхід можливий при достатній ефективності ринку, насиченого цінними паперами хорошої якості. Однак дана стратегія застосовується дуже рідко, оскільки, по-перше, пасивне управління ефективне лише щодо до портфеля, що складається з низько ризикових цінних паперів, а їх на вітчизняному ринку небагато, а по-друге, цінні папери повинні бути довгостроковими для того, щоб портфель існував у незмінному стані тривалий час. Це дозволить реалізувати основні переваги пасивного управління – низький рівень накладних витрат. Динамізм і невизначеність російського ринку не дозволяє портфелю мати низький оборот, оскільки велика ймовірність втрати не тільки доходу, але й вартості.

Активна стратегія управління фондовим портфелем передбачає постійну зміну його структури з метою досягнення додаткового прибутку, використовуються як власні активи портфеля, так і операції без покриття [2]. Використання активної стратегії пов'язане з підвищеним ризиком інвестування, тому до складу даного методу вважаємо доцільно включити управління структурою портфеля (контроль вхідних до нього паперів та їх пропорцій), ризиком (наприклад, установка лімітів на розмір операції) і ліквідністю.

Збалансований метод управління портфелем цінних паперів становить собою синтетичне об’єднання поданих вище стратегій. Застосування даної тактики дозволяє знизити ризик втрати капіталу щодо активного управління і при цьому істотно підвищити прибутковість портфеля при пасивному методі [9].

Головним критерієм, що лежить у виборі стратегії, є те, наскільки точно мо жна спрогнозувати майбутній стан ринків і наскільки швидко можна змінити структуру в залежності від зміни ринкової кон’юнктури. Якщо існують технічні можливості для швидкого реагування на поточні зміни ринкової кон’юнктури, банки використовують активні стратегії – часто переглядають структуру портфеля для отримання максимального прибутку. В іншому випадку – збереження облігацій до погашення. Пасивні стратегії інвестування класифікують у залежності від часової структури цих інвестицій.

На практиці банк використовує складну комбінацію всіх активних та пасивних стратегій. Для інвестиційного можна описати наступним чином: комбінація «політики сходів» і «політики короткострокового акценту»: облігації розбиваються на групи в залежності від строку погашення, проте долі цих груп розподілені не рівномірно, з перевагою «коротких випусків».

Вибір способу управління портфелем часто залежить від сформованої кон'ю нктури ринку цінних паперів [8].

Якщо ринок має явно виражений тренд, то більшість керуючих вибере активний метод, а якщо ринок хаотично рухається навколо одного рівня, то часто пасивна стратегія буде найкраща, оскільки не вимагає високих витрат з боку комерційного банку. Вибір тактики управління залежить і від типу портфеля, тому що, наприклад, важко очікувати значного виграшу, якщо до агресивного портфеля застосувати пасивну тактику, так само як і навряд чи будуть виправдані витрати на активне управління, орієнтоване, наприклад, на портфель регулярного доходу [9].

Методи формування інвестиційного портфеля облігацій.

Однією з цілей управління портфелем цінних паперів є виявлення неправильно оцінених облігацій у портфелі. Якщо облігація, яку аналізує інвестор, виявляється переоціненою, тоді він відхиляє можливість включення такої акції у майбутній портфель цінних паперів або виключає її з портфеля, тобто продає. Якщо облігація недооцінена, то її доцільно включити у портфель, тобто купувати, або утримувати у портфелі [10].

Для виявлення правильно оцінених паперів звичайно використовуються методи фундаментального аналізу.

В рамках фундаментального аналізу існує два різних підходи до виявлення неправильно оцінених паперів. При першому підході робиться спроба визначити відповідну внутрішню, або дійсну, вартість цінного паперу. Після цього внутрішню вартість порівнюють з поточним ринковим курсом цінного паперу. Якщо ринковий курс істотно вище від внутрішньої вартості, то говорять, що папір переоцінений. Якщо ринковий курс істотно менше від внутрішньої вартості, то говорять, що папір недооцінений.

У процесі формування портфеля облігацій необхідно постійно аналізувати зміни ринкової кон'юнктури, здійснювати моніторинг уже включених до інвестиційного портфеля облігацій, аналізувати ефективність інвестицій, корегувати структуру портфеля.

Аналіз літературних джерел і особливостей розвитку фондового ринку Укра їни дозволив зробити висновок, що на даний час методи оцінки характеристик облігацій, застосовані у вітчизняній практиці, дотепер не можна визнати вдалими, тому що в них переважає велика частка суб'єктивізму і не міститься інструмент для прогнозування ситуації в майбутньому. Якщо раніше відсоткова ставка розглядалася як незмінна величина, то зараз відсоткову ставку розглядають як дифузійний процес.

Комплекс моделей оцінки параметрів у стохастичних моделях Васичека, Ме ртона, Дотхана описують еволюцію відсоткових ставок. Ці моделі, на основі статистичних даних ринкової ціни, дозволяють інвестору прогнозувати ринкову ціну облігації, відсоткову ставку на заданий термін часу, формувати портфель облігацій.

Відомі різні моделі відсоткову ставок. В одних коефіцієнти не залежать від часу і мають більш простий вигляд. Такі моделі малопридатні для швидко мінливих економічних систем. В інших – коефіцієнти описуються стохастичними диференціальними рівняннями. Такі моделі складні для практичного використання. Раціональний варіант моделі опису процентної ставки – модель Васичека, тому що вона піддається аналітичному дослідженню і враховує швидкоплинні ситуації, які складаються на вторинному ринку, наприклад, оперативне, на щодень, перерахування коефіцієнтів.

Модель формування портфеля купонних облігацій з урахуванням поточної ціни облігацій. Відсоткова ставка в цьому разі є постійною величиною. Ця модель дозволяє динамічно варіювати активи портфеля і формувати його ефективну структуру.

Модель усунення ризику неплатежу, пов'язаного зі зміною відсоткової ставки на банківському рахунку інвестора. Для усунення цього ризику пропонується інвестувати в спеціально побудований портфель облігацій, що дає можливість одержувати додатковий прибуток від продажу такого портфеля і здійснювати платіж у зазначений термін [11].

Підсумовуючи сучасні теорії управління інвестиційним портфелем, можна зробити висновок, що теорія оптимізації портфеля акцій більш опрацьована. Моделі Марковіца та Шарпа широко використовуються банками для управління портфелем акцій та при визначенні індивідуальних лімітів на цінні папери. Всвою чергу, для облігації немає такої ж строго формалізованої теорії формування портфеля.

В тому чи іншому вигляді методологічні підходи до формування портфеля акцій можуть використовуватися і для формування портфеля облігацій [8].

Управління портфелем облігацій ставить два основних питання: підтримку необхідної ліквідності та одержання доходу. Є припущення, що портфель облігацій є достатньо надійним, тому управління цим самим портфелем полягає успіввідношенні «коротких» (що забезпечують ліквідність) та «довгих» (що забезпечують більший дохід) облігацій. Для мінімізації відсоткових ризиків банк формує імунізовані портфелі, дюрація яких рівна дюрації відповідної групи пасивів банку.

При виборі між придбанням короткострокових чи довгострокових цінних паперів з різноманітними термінами погашення слід приділити увагу використанню двох ключових інструментів управління портфелем – кривої доходності та середньозваженого терміну погашення (дюрації) [11].

Правила використання дюрації.

Зрозуміло, що чим менше термін інвестування, тим менше відсотковий ризик. Виходячи з цього, можна сформулювати правила оцінки даного ризику за допомогою дюрації.

1. Чим вище дюрація інструмента, тим вище відсотковий ризик.

2. Відсотковий ризик портфеля інструментів, таких як облігації та інструменти грошового ринку, можна оцінити, просто використовуючи комбінацію індивідуальних дюрацій цих інструментів.

Корисні для практики властивості:

1. Дюрація облігацій з нульовим купоном дорівнює періоду до погашення.

2. Для облігацій з купонними виплатами протягом періоду обертання дюрація менше періоду до погашення.

3. Величина дюрації змінюється з часом.

4. Чим вище купонна ставка, тим менше дюрація, а значить, і ризики, і навпаки.

5. Чим вище прибутковість до погашення, тим нижче дюрація, і навпаки [12].

Для управління портфелем характерна вузька спеціалізація. Банківський портфель розпадається на два: інвестиційний та торговий. Для кожного виду портфеля необхідно розробляти власні методи управління.

Управління власним інвестиційним портфелем є одним із ключових блоків управління активами і пасивами. Основними задачами управління є підтримка необхідної ліквідності та отримання доходів [8].

Висновки. У даній науковій статті було запропоновано етапи управління інвестиційним портфелем комерційного банку з урахуванням особливостей його діяльності та вимог Національного банку України. Зокрема, представлені підходи до формування інвестиційного портфеля та запропоновані методи до формування портфеля облігацій.

Бібліографічні посилання

  1. Великоіваненко Г. І. Етапи управління портфелем цінних паперів комерційного банку / Г.І. Великоіваненко, В. А. Гончаренко // Вісник НБУ. – 2010. – № 1. – С. 60–70.
  2. Борщук І. В. Ризик і дохідність при портфельному інвестуванні комерційних банків / І. В. Борщук // Фінанси України. – 2002. – № 7. – С. 115–126.
  3. Трикало Р. Особливості застосування фундаментального аналізу в процесі форму­вання банківського портфеля цінних паперів / Р. Трикало, І. Кравчук // Вісник НБУ.– 2003. – № 6. – С. 36–39.
  4. Шматко Н. Оцінка дохідності цінних паперів у банківському портфелі / Н. Шматко // Вісник НБУ. – 2005. – № 1. – С. 57–59.
  5. Азаренкова Г. Вплив портфеля цінних паперів банків України на їхні доходи: ознаки взаємозалежності / Г. Азаренкова // Вісник НБУ. – 2004. – № 10. – С. 23–25.
  6. Сердюк Л. В. Діяльність банків Харківської області на ринку цінних паперів / Л.В.Сердюк // Регіональна економіка. – 2008. – № 3. – С. 71–76.
  7. Савчук В. П. Оптимізація фондового портфеля / В. П. Савчук, В. Дудка // Управ­ління фінансами. – 2010. – № 1. – С. 60–70.
  8. Байлюк И. Н. Стратегии и методы управления собственным инвестиционным портфелем ценных бумаг в коммерческом банке : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. экон. наук : спец. 08.00.10 «Финансы, денежное обращение и кредит» / И. Н. Байлюк. – К., 2000. – 19 с.
  9. Стратегии управление портфелем ценных бумаг коммерческого банка : сб. науч. работ / науч. ред. Э. А. Довгая. – Севастополь : Учеб. кн., 2010. – 181 с.
  10. Москаленко В. В. Технологія управління інвестиційним портфелем з викорис­тан­ням інструментів фондового ринку / В. В. Москаленко, Ю. О. Череватенко // Проб­леми інформаційних технологій. – 2010. – № 2(008).
  11. Стешенко І. В. Формування портфеля облігацій з урахуванням випадкової зміни характеристик : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.03.02 «Економіко-математичне моделювання» / І. В. Стешенко. – К., 2005. – 21 с.
  12. Шарай Д. Использование дюрации для оценки процентных рисков / Д. Шарай // Банкаўскi веснiк. – 2008. – № 6. – С. 23–26.
  13. Бражко О. В. Стратегії формування портфеля цінних паперів комерційного банку / О. В. Бражко // Інвестиції: практика та досвід. – 2008. – № 4. – С. 10–13.
  14. Іващук Н. Управління портфелем цінних паперів комерційного банку / Н. Іващук // Регіональна економіка. – 2006. – № 3. – С. 191–198.
  15. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні [затверджена поста­новою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368 (зі змінами)].
  16. Максимова В. Ф. Инвестиционный менеджмент / В. Ф. Максимова. – М. : Изд. центр ЕАОИ, 2007. – М., 2007. – 214 с.
  17. Пересада А. А. Фінансові інвестиції : підручник / А. А. Пересада, Ю. М. Кова­ленко. – К. : КНЕУ, 2006. – 728 с.
  18. Положення про порядок формування резерву під операції банків України з цін­ними паперами [затверджене постановою Правління Національного банку України від 02.02.2007 № 31 (зі змінами)].
  19. Примостка Л. Методичні аспекти аналізу ефективності управління портфелями комерційних банків / Л. Примостка // Банківська справа. – 2000. – № 1. – С. 27–30.
  20. Aoki M. A Share Market With Many Types of Participants: an Example of Combinatorial Aspects of Economic Modeling / М. Aoki // Working Paper. – 1999.
  21. Bak P. 1997. Price Variations in a Stock Market With Many Agents / P. Bak, M. Paceuski . Physica A 246(4): 430–453.
  22. Muranaga J. 2000. Market Microstructure and Market Liquidity [Електронний ресурс] / J. Muranaga, T. Shimuzu. – Режим доступу : http: //www:bis:org/publ/cgfs11mura

Надійшла до редколегії 24.05.2012














Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу

© Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, 2011-2015

Рейтинг@Mail.ru