Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу
ua  rus  en
Міністерство освіти і науки України
ДНУ Вісник Дніпропетровського університету
Серія "Економіка"

Наукове видання
  • УДК 336:519
  • ISSN 9125 0912
  • Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 7898 від 17.09.2003 р.
  • Збірник включено до Переліку наукових фахових видань України (пункт 118), у яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук з економічних наук (Постанова президії ВАК України № 1-05/3 від 08.07.2009)
 

УДК 330.322.2

О. К. Малютін

Сумський національний аграрний університет

Складові системи інвестиційних стимулів інтенсифікації капіталовкладень в національну економіку в умовах підсилення економічних загроз

Проаналізовано основні складові системи інвестиційного стимулювання національної економіки в умовах її депресивного стану, запропоновано напрямки поліпшення та інтенсифікації інвестування в контексті економічної безпеки України.

Ключові слова: інвестиція, податок, трансфер, лізинг, митна політика, економічна безпека.

Проанализированы основные составляющие системы инвестиционного стимулирования национальной экономики в условиях ее депрессивного состояния, предложены направления улучшения и интенсификации инвестирования в контексте экономической безопасности Украины.

Ключевые слова: инвестиция, налог, трансфер, лизинг, таможенная политика, экономическая безопасность.

In the article the basic making systems of investment stimulation of national economy are analyzed in the conditions of her depression, directions of improvement and intensification of investing in thecontext of economic security of Ukraine offer.

Keywords: investment, tax, transfer, leasing, customs policy, economic security.

Інвестиційний вектор тенденцій структурної перебудови національної економіки вимагає цілеспрямованої інвестиційної політики. На думку вітчизняних науков­ців, які досліджують дану проблематику, ключовим завданням тут повинно стати «формування мотиваційного механізму для суб’єктів господарювання, який заохочуватиме прийняття ними ефективних інвестиційних рішень» [1, с. 30].

Побудова системи інвестиційних стимулів для інтенсифікації капіталовкладень у проблемні з точки зору безпечності сектори економіки передбачає застосування:

·ставок оподаткування, що є диференційованими залежно від типу, обсягів та цілей інвестування;

·пільг при сплаті ввізного та вивізного мита;

·організаційно-економічних важелів лізингової діяльності;

·трансфертів, а також здійснення фінансової підтримки інвестиційної діяльності галузей національної економіки.

Головним фактором впливу на інтенсивність інвестиційної діяльності на тій чи іншій території незаперечно виступає система оподаткування інвестицій. Вітчизняні дослідники – В. М. Слепець, С. В. Захарін, Т. В. Мединська вважають, що саме несприятливі податкові умови перешкоджають зростанню обсягів інвестицій в Україну.

Митна політика повинна мати комплексний характер та враховувати інтереси не тільки держави, а й усіх суб’єктів митних відносин. Питаннями сучасної митної політика на рівні держави, як механізму захисту національних економічних інтересів і своєрідного «фільтру» для торговельних потоків у відповідні галузі народного господарства, опікуються Л. Баязітов, В. Філатов.

Лізингові угоди здійснюються в основному фінансовими та інвестиційними установами. В умовах української економіки лізинг слід сприймати як інвестиційний механізм залучення додаткових ресурсів у відповідні сфери національної економіки. Питання інтенсифікації лізингової діяльності в Україні досліджувались такими вітчизняними науковцями, як К. Л. Нетудихата, Г.О. Холодний, І.В. Черевань.

Система трансфертів реалізується в Україні наступним чином: відбувається передача частини доходів з Державного бюджету України у вигляді дотацій та субвенцій у бюджети нижчих рівнів, а також застосовується зворотне передавання коштів. Проблемами ефективного державного інвестування займалися такі дослідники, як Л. В. Фещенко, П. В. Проноза, Н. В. Кузьминчук та інші.

Метою даної статті є<вивчення основних складових системи інвестиційного стимулювання національної економіки в умовах її депресивного стану, а також розробка напрямків поліпшення та інтенсифікації інвестування в контексті економічної безпеки України.

В Україні податки з інвестиційного прибутку на державному рівні формують доходи для урядових витрат, які потім через різні державні програми спрямовуються в проблемні сфери національної економіки з метою збільшення прибутковості компаній, що працюють у цих сферах. Таким чином, можна говорити про проблемність та актуальність встановлення оптимального рівня податку на інвестиції, оскільки

-з одного боку, низькі податки ведуть до бюджетного дефіциту, що є негативним фактором щодо залучення капіталу в країну;

-з іншого боку, високі податки створюють вагомі джерела для урядових інвестицій.

Згідно з вітчизняним законодавством, ставка податку залежить від юридичного статусу інвестора [2]. Отже, можна зазначити, що в Україні частково застосовується диференційоване оподаткування капіталу інвесторів. З нашої точки зору, для вирівнювання диспропорцій у структурі економіки в плані оптимальності її безпеки за різними видами економічної діяльності в відповідних регіонах, слід у сучасних умовах проводити більш широке диференціювання оподаткування інвестиційного доходу. Зниження загальної ставки оподаткування частково можна досягти за рахунок диференційованої ставки оподаткування інвестиційного прибутку з урахуванням пріоритетних сфер залучення інвестицій за окремими регіонами.

Головною рисою майбутньої податкової політики держави в плані стимулювання інвестицій саме в ці території повинна стати спільність поглядів держави зпозиції збереження економічної безпеки національної економіки та інвестора зточки зору отримання високих прибутків за визначеними видами економічної діяльності. Така ситуація буде сприяти зростанню інвестування в ті сфери економіки, які відповідають національним інтересам у плані підвищення їх економічної безпеки.

Існує необхідність перегляду податкової політики в плані залучення іноземних інвестицій (частка яких у більшості регіонів є незначною).

Світовий досвід свідчить про значну кількість напрямків регулювання іноземного капіталу за рахунок податків, а саме: податкові пільги на реінвестування; введення податкових канікул; зменшення бази оподаткування за рахунок збільшення амортизаційного фонду; зниження поточних і майбутніх податків через дієвість системи покриття збитків за рахунок попереднього або майбутнього прибутку та інше.

Використання таких податкових заходів на сучасному етапі розвитку економіки з позиції збереження її безпеки, на нашу думку, є необхідним та важливим.

Підтвердженням цьому є світовий досвід провідних країн, в яких ставка податку на нерозподілений прибуток за останні двадцять років зменшилась у 1,5–2 рази (Австрія, Велика Британія, Німеччина, Португалія, Франція, Японія) [3, с. 10].

Показник податкового інвестиційного стимулювання в різних сферах економіки в окремих регіонах можна визначити за допомогою співставлення чистого прибутку та фінансового результату підприємств до оподаткування, яке запропоновано в роботі О. В. Мандрощенко [4].

Аналіз індексу податкового тягаря суб’єктів господарювання за різними ре­гіонами та видами економічної діяльності наведено в таблицях 1 та 2. Якщо індекс податкового тягаря прямує до «1», то податковий вплив на суб’єкти господарювання в даному регіоні або за даним видом економічної діяльності є мінімальним, і навпаки.

Таблиця 1

Індекс податкового тягаря за регіонами України в 2009–2011 рр.*

Регіон

Роки

2009

2010

2011

Автономна Республіка Крим

0,194655

0,331323

0,548003

Вінницький

0,406618

0,597301

0,701564

Волинський

0,146711

0,96023

0,198838

Дніпропетровський

0,287009

0,634132

0,618641

Донецький

0,646948

0,737346

0,620563

Житомирський

0,269171

0,674923

-0,28983

Закарпатський

0,425022

0,723731

0,319864

Запорізький

-0,09873

0,298496

0,684232

Івано-Франківський

0,094718

0,854839

0,759043

Київський

0,186817

-2,53216

0,050472

Кіровоградський

0,402235

0,756105

0,881879

Луганський

0,448037

1,0181

1,323525

Львівський

0,180116

1,214243

0,371782

Миколаївський

0,280893

0,370973

0,642101

Одеський

0,380353

0,306221

0,101604

Полтавський

0,251509

0,335926

0,710873

Рівненський

0,192587

0,932211

0,728399

Сумський

0,388423

0,036951

0,073558

Тернопільський

0,17607

0,716158

0,288695

Харківський

-0,51397

0,71355

1,397363

Херсонський

0,676484

0,513367

-3,68382

Хмельницький

0,229241

-1,99518

0,731603

Черкаський

0,498535

0,514207

0,856855

Чернівецький

-0,80471

0,809147

0,71744

Чернігівський

0,461576

0,688448

0,828924

м. Київ

-0,05339

4,142321

-1,21956

м. Севастополь

0,323971

0,336271

0,11453

* Дані наведено станом на початок року.

Джерело: розраховано автором за матеріалами Державної служби статистики України.

Як видно з табл. 1, найбільш проблемними регіонами для інвесторів у плані оподаткування інвестиційного доходу станом на початок 2011 року є Волинська, Закарпатська, Київська, Одеська, Сумська, Тернопільська області та м. Севастополь. Найбільш приємним для діяльності суб’єктів господарювання є м. Київ, де за рахунок різного роду інструментів чистий прибуток підприємств є макси­мальним по відношенню до фінансового результату до оподаткування порівняно з іншими регіонами України. Це також є причиною залучення великого обсягу інвестицій саме в цей регіон.

Таблиця 2 свідчить, що мінімальний податковий тягар мають суб’єкти господарювання, які працюють у сільському господарстві (як стратегічно важливій галузі української економіки) та в будівництві. Тут також слід відзначити фінансову діяльність та операції з нерухомістю.

Таблиця 2

Індекс податкового тягаря за видами економічної діяльності в 2002–2011 рр.*

Вид економічної діяльності

Роки

2009

2010

2011

Сільське господарство, мисливство, лісове господарство

0,958191

0,948503

0,953238

Промисловість

0,273796

0,337368

0,442883

Будівництво

0,853612

0,772854

0,8514

Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку; діяльність готелів та ресторанів

0,825561

0,515352

0,505144

Діяльність транспорту та зв'язку

0,051893

0,462417

0,434959

Фінансова діяльність

0,170973

-18,7295

0,71332

Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям

0,804938

0,557906

0,786897

* Дані наведено станом на початок року.

Джерело: розраховано автором за матеріалами Державної служби статистики України.

Зазначені індикатори можуть бути тим орієнтиром для уряду, який потрібен уразі розробки ефективної інвестиційної політики, що спрямована на збереження інвестиційної безпеки країни та на її економічне зростання. Перегляд податкової політики країни є актуальним для нарощення інвестиційного потенціалу та привабливості України також виходячи з невтішного рейтингу сприятливості податкових систем Paying Taxes 2011, де наша країна посіла останнє місце серед 183 досліджуваних країн [5].

Наступним інструментом побудови дієвої системи інвестиційних стимулів для інтенсифікації капіталовкладень можуть бути пільги при сплаті ввізного та вивізного мита.

Оптимізація структури ставок мита з інвестиційних товарів впливає на привабливість країни з позиції залучення додаткових ресурсів у країну. Митні збори напряму визначають вартість інвестицій. Тому ризик інвестування та термін окупності капіталовкладень в економіку буде прямо пропорційний величині митних зборів з інвестиційних товарів.

Регулятивна функція митної політики повинна полягати в рамках досліджуваної проблеми в здійсненні впливу на інвестиційну діяльність суб’єктів господарювання для вирівнювання диспропорцій у рівні інвестиційної безпеки в окремих регіонах країни та за окремими видами економічної діяльності.

Податки на міжнародну торгівлю формують майже 3% Зведеного бюджету України, що складає 11,8 млрд. грн. [6]. Причому за рахунок ввізного мита формуються майже 95% надходжень від міжнародної діяльності.

Досвід провідних країн світу свідчить про те, що наявність ввізного мита на капітальне обладнання є стримуючим фактором для залучення прямих іноземних інвестицій у країну. Вивізне ж мито підвищує податкове навантаження на вітчизняних суб’єктів господарювання і, як наслідок, обмежує обсяги їх капіталовкладень за рахунок внутрішніх джерел. Таким прикладом може бути експортне мито на зерно в 2011 р., яке було введено з липня по жовтень цього року.

Мито можна вважати податком на інвестиції, оскільки саме завдяки цьому податку збільшується вартість реалізації інвестиційного проекту іноземним інвестором в Україні. Введення пільгових митних тарифів або їх повне скасування на обладнання та комплектуючі для проблемних сфер вітчизняної економіки євкрай важливе в плані збільшення інвестиційних вкладень та вирівнювання диспропорцій в інвестиційній безпеці складових національної економіки.

Слід зазначити, що українська митна політика в плані стягнення податків для наповнення державного бюджету залишається досить жорсткою для інвесторів порівняно з такими країнами, як Китай, США, Канада, Грузія, Ізраїль, Малайзія, де обсяг митних платежів складає менше 2% національних доходів. В Україні цей показник, як було зазначено вище, сягає 3%, а в середньому за останні п’ять років – більше 4%. В цьому плані випереджають нашу країну Росія (в середньому за останні п’ять років – 9%), Білорусь (8%), усі інші країни СНД, Індія (15%), Іран (22%) та багато інших [7].

Третім важливим заходом щодо стимулювання інвестицій виступають організаційно-економічні важелі лізингової діяльності в Україні.

Лізинг як важливий вид інвестиційної діяльності повинен підтримуватися державними органами влади, для чого потрібен пакет підзаконних актів, що регулюють лізингові операції в країні та їх державну підтримку в різних галузях. Саме ефективність та дієвість законодавчої бази визначатимуть подальші перспективи лізингового ринку в Україні, який останній часом демонструє досить високі темпи зростання.

Так, кількість укладених договорів фінансового лізингу в 2011 році збільшилась на 14% у порівнянні з 2010 роком, що в вартісному вираженні призвело до збільшення в 2,27 разу [8].

За дослідженнями Асоціації «Українське об’єднання лізингодавців» ринок лізингу в Україні зростає удесятеро швидшими темпами, ніж в Європі. Серед лізингових договорів перевага віддається галузі транспорту та сільському господарству – 58,15% та 14,6% відповідно від загального вартісного обсягу укладених угод [8].

Найбільшим попитом серед предметів лізингу користувався транспорт, а також сільськогосподарська та комп’ютерна техніка.

Головними джерелами фінансування лізингових угод виступають позичкові кошти, серед яких банківські кредити складають більше 80%.

Незважаючи на досить оптимістичну ситуацію щодо нарощення обсягів лізингу в Україні, все ж таки вітчизняний ринок є нерозвиненим порівняно з європейським (за розрахунками експертів він становить менше 1% від європейського) [8].

Головною причиною такого відставання є нестача та висока вартість кредитних ресурсів. Тому держава за допомогою Національного банку України повинна створити сприятливі умови для розвитку лізингу в країні через здешевлення банківських ресурсів під такі операції.

Нині частка лізингових операцій у кредитному портфелі українських банків єнизькою, що пояснюється такими причинами:

– можливість купівлі предмету лізингу лише за власні кошти;

– відсутність достатніх обсягів капіталу;

– відсутність податкових пільг для банків-лізингодавців [9].

Дієвими інструментами формування системи інвестиційних пільг в Україні виступатимуть обсяги трансфертів, а також здійснення фінансової підтримки інвестиційної діяльності галузей національної економіки.

Трансфертні платежі – це безповоротні та невідплатні платежі, які не становлять собою придбання товарів чи послуг, надання кредиту або виплату непогашеного боргу.

За даними Інституту бюджету та соціально-економічних досліджень, у 2011 році відбулось зростання трансфертів з Державного бюджету за всіма видами економічної діяльності, окрім поточних трансфертів підприємствам, населенню та продуктів харчування [10, с. 63].

Слід зазначити, що найбільшу питому вагу серед трансфертів з Державного бюджету України в економічну діяльність займають субвенції та дотації сіль­ського господарства. Але поряд з цим фінансування річного планового обсягу Міністерства аграрної політики та продовольства України складає 70,9% від запланованого [10, с. 66].

На нашу думку, неефективність системи розподілу трансфертів Державного бюджету обумовлює появу проблем з проведення інвестиційної політики в контексті збереження економічної безпеки України. Вважаємо, що при прийнятті рішення про надання трансфертів в Україні слід застосовувати результати оцінки інвестиційного потенціалу та рівня інвестиційних загроз територій та видів економічної діяльності. Використання даної процедури дозволить сформувати значні фінансової стимули для інвесторів, а також сприяти вирівнюванню структурних дисбалансів інвестиційної безпеки за визначеними регіонами та видами економічної діяльності в них.

Інша точка зору щодо стимулювання інвестиційної діяльності може визначати взагалі повне скасування дотацій та субвенцій, і спрямування вивільнених коштів на компенсацію високих відсоткових ставок за банківськими кредитами, які беруться для реалізації інвестиційних проектів [11]. Так, досвід Чилі свідчить, що реформа державних видатків, спрямована на їх зниження майже вдвічі, сприяла формуванню значного первинного профіциту, який допоміг розвитку фінансового ринку і, як наслідок, зростанню інвестицій.

Ця позиція дозволить активізувати довгострокове кредитування з низькою відсотковою ставкою.

Частка довгострокових кредитів у портфелі банків є невеликою і складає менше 50%. Також останнім часом спостерігається суттєве збільшення середньозважених відсоткових ставок за кредитами, що викликано відповідною відсотковою політикою НБУ.

Комерційні банки кредитують ті галузі, де спостерігається висока обіговість капіталу та рентабельність виробництва. З позиції збереження інвестиційної безпеки державні органи влади повинні стати тим регулятором і стимулятором грошових потоків депозитних корпорацій України, який спрямовував би капітал у той сектор і на ту територію, яка його потребує з точки зору мінімізації наявних інвестиційних загроз. Ця позиція вимагає впровадження державних програм заохочення інвестиційної діяльності на відповідних територіях за окремими видами економічної діяльності за допомогою ефективної грошово-кредитної політики в контексті економічної безпеки країни.

В таких умовах банки зможуть виконувати роль організатора та ініціатора здійснення великих інвестиційних проектів за рахунок мобілізації інвестиційних ресурсів та надання інвестиційного кредиту.

Кредити банків займають у загальному обсязі капітальних інвестицій за період 2005–2010 років частку, близьку до 14% [12], і мають тенденцію до зниження. При загальному збільшенні кредитування депозитними корпораціями України, частка інвестиційних кредитів суттєво зменшується. А це, в свою чергу, дестимулює інвестиційну діяльність у національній економіці.

Отже, фінансова підтримка інвестиційної діяльності галузей національної економіки може проводитись урядом через формування сприятливих умов щодо інвестиційного кредитування, серед яких слід виокремити: зниження оподаткування доходів банків, отриманих від реалізації інвестиційних проектів; застосування державних гарантій при інвестиційному кредитуванні; реалізація механізму компенсації відсоткових ставок за кредитами; підсилення конкуренції на ринку банківського продукту; страхування інвестиційних ризиків банків.

Окрім побічного впливу на фінансове стимулювання інвестиційної діяльності, держава може впливати на неї, виступаючи у ролі інвестора та надаючи державні кредити суб’єктам господарювання, що здійснюють свою економічну діяльність у тих сферах, які потребують поліпшення рівня інвестиційної безпеки та мінімізації інвестиційних загроз.

Висновки. Податкова політика, спрямована на зниження податкових ставок, повинна бути тісно пов’язана з процесом моніторингу вивільнення фінансових ресурсів і подальшого їх спрямуванню у вигляді інвестицій у національну економіку. Основною метою податкової політики в контексті збереження економічної безпеки національної економіки повинно стати зниження податкового тиску для галузей, які потребують більших капіталовкладень (усі види економічної діяльності, крім обробки деревини та виробництва виробів з деревини, крім меблів). Але з метою переорієнтації інвестиційних потоків у найбільш проблемні сфери доречно знизити податкове навантаження в таких видах економічної діяльності, як сільське господарство, мисливство, лісове господарство; виробництво харчових продуктів, напоїв; легка промисловість; целюлозно-паперове виробництво; поліграфічна діяльність; виробництво коксу, продуктів нафтопереробки; металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів; машинобудування; будівництво; оптова та роздрібна торгівля; освіта; охорона здоров'я та надання соціальної допомоги.

Підвищення податкового навантаження в інших сферах, де з позиції інвестиційної безпечності слід обмежити обсяги капіталу, дозволить національній економіці вийти на критичний рівень інвестиційної безпеки за всіма сферами економіки.

Після чого, з нашої точки зору, уряду слід підтримувати політику податкової нейтральності, яка не носить лобістський характер певними групами своїх інтересів, не створює межу між різними секторами економіки, позбавляє компанії скорочення загального оподаткованого прибутку за допомогою трансфертного ціноутворення.

Можна говорити про позитивні здобутки при реалізації вітчизняної митної політики, а також про проблемні питання, які стоять перед урядом у цій сфері щодо залучення додаткових інвестицій через спрощення митних процедур і одно­часне вжиття заходів, спрямованих на захист економічної безпеки держави.

Для подальшої активізації лізингових операцій в Україні як засобу залучення нових ресурсів у відповідні сфери діяльності уряду необхідно диференційовано підходити до оподаткування лізингодавців, а також створити пільги для банків, які кредитують або самостійно створюють лізингові компанії.

В цілому можна констатувати факт недостатності трансфертних та кредитних коштів для ефективного розвитку інвестиційного процесу в Україні в контексті збереження економічної безпеки національної економіки. Виходячи з цього, на наш погляд, є доцільним передбачити в Державному бюджеті України «субвенцію місцевим бюджетам на реалізацію пріоритетів розвитку регіону в контексті його інвестиційної безпеки».

Актуальним є питання розробки та реалізації державних програм за тими видами економічної діяльності, які інвестиційно найбільш загрозливі для розвитку відповідних територій України. В рамках цих програм доцільно сформувати механізм надання капіталу суб’єктам господарювання, що здійснюють свою діяльність у проблемних з точки зору інвестиційної безпеки галузях економіки, у вигляді безвідсоткових кредитів, пільгових кредитів, цільових кредитів, пільгових гарантій з фінансовою дотацією. Для цього слід визначити умови для отримання інвестиційних заохочень, які будуть залежати від обсягу капіталовкладень, від розміру покриття власним капіталом, від обсягу інвестицій в устаткування, від кількості створюваних нових робочих місць та інше.

Бібліографічні посилання

1.Економіка України на шляху від депресії до зростання: джерела, важелі, інструменти / Я. А. Жаліло, Д. С. Покришка, Я. В. Белінська [та ін.] – К. : НІСД, 2010. – 96 с.

2.Податковий кодекс України [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2011. – № 13–14, № 15–16, № 17 ст. 112. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.

3.Інвестиції в економіку України: стан, проблеми, потреби : аналітична доповідь // Національна безпека і оборона. – 2006. – № 6(78). – С. 3–52.

4.Мандрощенко О. В. Концепция налогообложения инвестиционной деятельности малых предприятий : автореф. дисс. ... докт. экон. наук : спец. 08.00.10 / О. В. Мандрощенко ; Всероссийская государственная налоговая академия Министерства финансов Российской Федерации. – М., 2010. – 34 с.

5.Paying Taxes 2012. The global picture [Електронний ресурс] // World Bank Group and PricewaterhouseCoopers. – Режим доступу : http://www.doingbusiness.org/ reports/thematic-reports/paying-taxes.

6.Бюджетний моніторинг: Аналіз виконання бюджету за 2011 рік / [І. Ф. Щербина, А.Ю. Рудик, В. В. Зубенко, І. В. Самчинська та ін.] ; ІБСЕД, Проект «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи», USAID. – К., 2011. – 96 с.

7.Survey to determine the percentage of national revenue represented by Customs duties [Електронний ресурс] // The World Customs Organization (WCO). – Режим доступу : http://www.wcoomd.org

8.Офіційний веб-сайт Асоціації «Українське об’єднання лізингодавців». – Режим доступу: http://www.leasing.org.ua.

9.Сухаревич В. Т. Банк як суб'єкт лізингових відносин / В. Т. Сухаревич // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – № 19. – С. 258–265.

10.Бюджетний моніторинг: Аналіз виконання бюджету за 2011 рік / [І. Ф. Щербина, А.Ю. Рудик, В. В. Зубенко, І. В. Самчинська та ін.] ; ІБСЕД, Проект «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи», USAID. – К., 2011. – 96 с.

11.Тігіпко С. Л. Україна: Проект розвитку / С. Л. Тігіпко. – К. : Cаміт-книга, 2009. – 168 с.

12.Капітальні інвестиції в Україні за 2010 рік. Статистичний бюлетень [Електронний ресурс] // Державна служба статистики України. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua.

Надійшла до редколегії 02.07.2012














Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу

© Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, 2011-2015

Рейтинг@Mail.ru