Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу
ua  rus  en
Міністерство освіти і науки України
ДНУ Вісник Дніпропетровського університету
Серія "Економіка"

Наукове видання
  • УДК 336:519
  • ISSN 9125 0912
  • Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 7898 від 17.09.2003 р.
  • Збірник включено до Переліку наукових фахових видань України (пункт 118), у яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук з економічних наук (Постанова президії ВАК України № 1-05/3 від 08.07.2009)
 

УДК 338.190.454.8

В. В. Македон

Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля

Розгортання метакапіталізму в умовах світової економіки та його вплив на ринкові процеси в Україні

Досліджуються питання розвитку концепції метакапіталізму у системі світової економіки , ролі електронного бізнесу в оптимізації ринкової діяльності міжнародних компаній та визначення впливу цих процесів на трансформацію національної економіки України.

Ключові слова: метакапіталізм, метаринок, ринкова трансформація, електронний бізнес, міжнародна компанія, «В2В», бренд-компанія.

Исследуются вопросы развития концепции метакапитализм в системе мировой экономики, роли электронного бизнеса в оптимизации рыночной деятельности международных компаний и определения влияния этих процессов на трансформацию национальной экономики Украины.

Ключевые слова: метакапитализм, метарынок, рыночная трансформация, электронный бизнес, международная компания, «В2В», бренд-компания.

In the article the questions of development of conception of metacapitalismare investigated in the system of world economy, roles of electronic business in optimization of market activity of international companies and determination of influence of these processes on transformation of national economy of Ukraine.

Keywords: metacapitalism, metamarket, market transformation, electronic business, international company, «В2В», brand-company.

Існуюча модель бізнесу міжнародних компаній в умовах світової економіки зазнає фундаментальних змін у повній відповідності з основним постулатом дарвінізму: компанія або адаптується до нових умов, або гине. На думку міжнародної громадськості, світовий бізнес зараз будується і розвивається абсолютно по-новому, і це недивно. Проте найбільше вражає висновок про те, що період, відведений на трансформацію бізнесу, дуже короткий – всього декілька років, ісаме його ми зараз переживаємо. Деякі компанії (наприклад, «Cisco Systems») вже вступили в процес електронної революції і претендують на роль лідерів нової економіки XXI століття. Іншим, зокрема компаніям із галузей важкої промисловості, ще належить усвідомити величезні можливості бізнесу, відкриті Інтернетом. Але, поза сумнівами, вихід на рівень «В2В» не обійде стороною жоден сектор світової економіки, оптимізує весь ланцюжок відносин постачальник-споживач, забезпечить надефективність і призведе до вибухового зростання світових ринків капіталу.

Коло питань, присвячених метакапіталістичним процесам у світовій економічній системі та трансформаціям у ринковій та виробничій політиці провідних корпорацій світу під впливом електроної комерції, розглядається в роботах таких вчених, як Д. Белл, В. Бєлов, П. Бергер, М. Джордж, М. Кононов, В. Майклс, Ю. Макогон, Г. Мінс, П. Параісо, Є. Пашко, М. Сафрончук, О. Субботін, С. Хантінгтон, Д. Шнайдер.

Водночас величезний інтерес мають дослідження щодо впливу електронної революції на країни, що розвиваються та мають систему національної економіки, що трансформується. Саме до таких країн належить і Україна, і неможливо оминути увагою питання інтеграції національної економіки України до системи світового господарства та підхоплення її провідних тенденцій, до яких саме і належить метакапіталізм.

Метою даної статті є необхідність визначення умов появи та розвитку метакапіталізму та метакапіталістичної трансформації в системі світової економіки, дослідження впливу метакапіталізму на галузеву політику провідних компаній світу та зміні їхньої стратегічної та технологічної орієнтації під впливом Інтернету. Також визначення можливого позитивного ефекту від впливу метакапіталізму на розвиток ринкових відносин в Україні та отримання можливих конкурентних переваг у тих галузях, які найбільш готові до переходу до політик нового інституційного напрямку у світовій економіці.

В країнах західного світу традиційні короткострокові джерела зростання близькі до вичерпання. Технологічні лідери корпоративного сектора світової економіки бачать нові перспективи зростання в метакапіталістичній трансформації. Найважливішою складовою глобальної трансформації є перехід до метаринків на базі новітнього етапу розвитку інформаційних технологій у сфері «В2В» (бізнес для бізнесу). Революція в електронному бізнесі саме на рівні «В2В» трансформує світові компанії-лідери в усіх галузях і в усіх країнах. Завдяки цьому виникають нові сфери і напрями конкуренції при використанні переваг новітніх ітехнологій, які постійно здешевлюються.

Завдяки стрімкому розвитку «B2B»-електронної комерції сучасні високотехнологічні компанії перетворюються на інтелектуальний центр інтеграції виробничого циклу і все більше відмовляються від діяльності, що вимагає фізичного капіталу. Такі компанії стають носіями нової філософії бізнесу [4].

Важливо підкреслити, що експоненціальне зростання інформаційних технологій у світовій економіці супроводжується критичним зниженням їхньої вартості. Такий ефект, за прогнозами фахівців, може викликати (і вже викликає на рівні окремих країн і галузей) революцію в темпах економічного зростання, вмасштабах відтворення національного багатства в усіх причетних до цього процесу країнах.

Що дає для української моделі економічного розвитку розширене впровадження і використання новітніх технологій, передусім інформаційних, і підключення у світову мережу? Чим обернеться для української економіки бурхливе формування і розвиток метаринків у світі? Україна має достатній запас людського капіталу та інших можливостей для отримання позитивного ефекту. Глобальна трансформація економічних відносин на метаринкові дасть можливість для української економіки змінити не лише масштаби, але й досягти принципово нової якості зростання. Включення України в процес метаринкової трансформації, на наш погляд, допоміг би вирішити тупикові проблеми, що гальмують перехід країни до повноцінної розвинутої ринкової економіки і стійкого зростання. Цей процес повинен проходити через механізми формування метаринкових відносин, що широко спираються на інформаційні технології як в області виробництва, так і в сфері «уряд – електорат», що зробило б державне регулювання ефективним чинником економічного розвитку України.

Вітчизняні фахівці та державні діячі постійно говорять про перехідну економіку, про трансформаційний спад і трансформаційну депресію, тоді як міжнародне співтовариство вже визнало Україну країною з ринковою економікою, де протягом кількох років спостерігається позитивна динаміка ВВП. Насправді вукраїнській економіці ще наявні ознаки перехідності, або незавершеності переходу до ринкової організації економічних відносин. До них можна віднести такі елементи. По-перше, несформованість конкурентно-ринкових відносин уреальному секторі. По-друге, зберігається тенденція домагатися переваг в отриманні прибутку (або зростання доходу) не за рахунок зниження витрат і підвищення ефективності виробництва, управління, нових технологій, а за рахунок неринкових (чи псевдоринкових) відносин. Неекономічна мотивація досягнення конкурентних переваг все ще сильна і розвивається у сфері відносин політичного і адміністративного торгу. По-третє, структура економіки країни не раціональна і зберігає добре відомі перекоси командно-адміністративної системи, не адекватна досягненням сучасного ринку [2].

Критично велика частина ВВП все ще створюється за рахунок екстенсивної експлуатації металургійного та хімічного комплексу. Його питома вага в промисловості зростає при відносному зниженні частки оброблювальної промисловості, продукції високотехнологічних галузей.

По-четверте, неефективна структура власності, яка має перехідний характер. Висока динаміка перерозподілу прав власності при непрозорості процедур її закріплення і відчуження серйозно послабляє результати приватизації, не приваблює інвесторів та не дає сформуватися ефективному власникові. Зберігається штучна збитковість, нерентабельність підприємств. Стимули модернізації виробництва підриваються відсутністю платоспроможного внутрішнього попиту і високими транспортними, а також трансакційними витратами.

П’ятою і найважливішою ознакою незавершеності переходу до ринку є незавершеність інституціональної трансформації: не сформувалися поведінкові інститути ринкового типу, що, до речі, є значною перешкодою у формуванні ефективного власника. У діях економічних агентів відсутньою є ринкова цільова орієнтація і підприємницька функція, тобто прагнення до прибутку шляхом підвищення ефективності, оптимізації виробництва, його організації і управління, зниження витрат, і так далі [1].

Перераховані чинники впливають на якість державного регулювання. У економічній політиці переважають рішення, які лобіюються груповими інтересами фінансово-промислових груп, що відводять убік від розвитку конкуренції, реалізації програм науково-технічного розвитку, інноваційної політики і таке інше. Звичайно, усе це негативно позначається на темпах і якості економічного зростання. Проте чи можна назвати економічним зростанням позитивну динаміку ВВП останніх років в Україні? Чи можна говорити про завершення трансформаційного спаду або про перехід до трансформаційної депресії?

Необхідно зазначити, що економічний спад України з 1992 до 1996-97 рр. мав трансформаційний характер. Його причини досить різні:

  • - зміна «правил гри», включаючи приватизацію;
  • - розрив виробничих зв’язків на міжрегіональному і регіональному рівнях, переорієнтація регіонів на зарубіжних партнерів і небажання або неможливість працювати з традиційними контрагентами через «правову несумісність» на міжрегіональному рівні;
  • - на початковому етапі трансформації – криза неплатежів, яка паралізувала виробництво, високі темпи інфляції, проблеми грошового обігу, а також взаємодії фінансових і реальних ринків;
  • - зміна моделі поведінки або поведінкових інститутів [2].

Усі ці проблеми вирішуються дуже повільно у порівнянні з очікуваннями реформаторів, що цілком природно: не можна точно врахувати ступінь інерційності і лаги інституційних зрушень, – про це свідчить світовий досвід. Звичайно, виходячи з теорії перехідної економіки, що ґрунтується на практичних спостереженнях економістів, можна говорити про різні темпи інституційних і економічних перетворень (про різні темпи трансформації). Можна зробити висновок, що економічний розвиток потрапив у так звану трансформаційну пастку. Для таких країн з перехідною економікою, як Україна, які еволюційним шляхом дуже довго йтимуть до цивілізованого ринку, або рухатимуться по замкненому колі, не вилазячи з інституціональних пасток, вихід можна бачити в наступних кроках.

Необхідно, на наш погляд, створювати канали (технологічні, інформаційні, інституціональні) для проникнення ринкових відносин, механізми формування ірозвитку ринкового середовища, формувати попит на ринкові поведінкові інститути. Створення системи таких мережевих каналів допоможе розвитку ринкового менталітету і адекватної ринкової поведінки в усіх сферах ухвалення економічних рішень, а не в окремих сегментах фінансового ринку, як зараз. На наш погляд, це дасть цілеспрямований імпульс розвитку ринкових відносин уреальному секторі. Причому там, де це можливо, ринкова координація вже відразу піде на рівні переходу до метакапіталістичних відносин, які все ширше йактивніше проростають крізь систему традиційних ринків західних країн. Одночасно і автоматично розвиватиметься зв’язок реальних ринків з фінансовими.

Таким чином, підключення до метакапіталістичних відносин країн з перехідною економікою може створити екзогенну систему проникнення сучасних ринкових відносин, що ендогенно реалізовуються в перехідних системах, передусім на мікро- і неоінституційному рівнях.

Метакапіталістичні ринки (метаринки), і як метаринкові технології, реалізуються в сучасних галузях промисловості, а потім створюються та реалізуються можливі шляхи і сфери підключення до метаринків промисловості перехідних економік, зокрема економіки України. Необхідно підкреслити, що відмінні риси метакапіталістичних відносин – екзогенність і глобальність. Незважаючи на модний нині розвиток ендогенних теорій економічного зростання, саме екзогенний технологічний чинник, що самовідтворюється і саморозкручується, розвивається з дуже великою часткою об’єктивності, незалежно від бажань уряду, організованих груп інтересів, економічних експертів і волі підприємців. Кардинально змінюючи організацію бізнесу, екзогенний технологічний чинник породжує безпрецедентну для сучасної розвиненої світової економіки норму прибутку. Саме цей сигнал спрямовує волю підприємців, які, вичерпавши можливості традиційного бізнесу, все більш охоче включаються в кардинальну перебудову управління бізнес-процесами. Як в епоху «золотої лихоманки», вони захоплені можливостями метаринку, що обіцяє вибухове економічне зростання і різке підвищення добробуту [11].

Ще одна характерна риса – безперервність координації і бізнес-процесів, модульність бізнесу (структури, зв’язків, ланцюжків постачальник-споживач і так далі), а не дискретність змін, як на звичайних ринках. Інакше кажучи, – постійний стан перехідності на мікрорівні як форма нормального існування або розвитку, що, власне, і забезпечує підтримку безпрецедентно високої норми прибутку в порівнянні з можливостями «спокійного» (рівноважного або стабільного) ринку.

Третя характерна риса, пов’язана з глобальністю і екзогенністю метакапіталістичних відносин, – транстериторіальність і транссистемність, тобто охоплення процесом метакапіталізації виробників з будь-яких соціально-економічних систем. Очевидно, принцип транссистемності виводить проблему форм власності іїх ефективності за межі критичних [9].

Визначимо, в чому полягає сутність метаринкових, або метакапіталістичних перетворень. Передусім, на рівень рушійного локомотиву галузі або сегмента ринку виходить бренд-компанія. Виводячи виробничі процеси за межі своєї організації, вона вивільняє сили для концентрації тільки на «мізках» і способі життя клієнтів, активно формуючи і враховуючи їхні потреби, а так само залучаючи їх до процесу створення товару (наприклад, моделювання кольору, зовнішніх форм, конструкцій і так далі) за допомогою інтернет-технологій. Нові метаринкові відносини і бізнес-процеси вишиковуються на базі постійного реінжинірингу, що підтримується. Бренд-компанія звертається до виробничих підприємств із замовленням під конкретного споживача. Тут характерна гнучкість зв’язків, які можуть бути на певному етапі як постійними, так і тимчасовими, навіть одноразовими. Підключення до підприємств має, як уже згадувалося, транстериторіальний і транссистемний характер, тобто не залежить від їх приналежності до країни, регіону, географічної віддаленості і характеру її економічної системи. Корпорації або цілі сегменти галузей різних країн – ринково розвинутих країн, які розвиваються і перехідних до ринку можуть підключатися завдяки сучасним інтернет-технологіям до метаринків або співтовариств виробників, які обслуговують бренд-компанії в будь-якій країні. Проте основними осередками системи метаринкових відносин виступають не окремі підприємства і галузі або бренд-компанії, а співтовариства доданої вартості (СДВ). У центрі уваги відносини постачальник-споживач: придбання ресурсів, виробництво, дистрибуція, фінансовий облік, розробка нової продукції і просування її на ринок, маркетинг і реклама, реалізація продукції [3].

Електронні бізнес-технології дозволяють вивести ці відносини за межі великої компанії-виробника і передати перераховані операції в добре організовану зовнішню мережу профільних фірм або зовнішніх структур. Ця мережа займається ланцюжками відносин «постачальник-споживач», або «попит-пропозиція», по яких розподіляються всі виробничі процеси, обробкою фінансової інформації і обліком, надає технологічний сервіс і навіть здійснює набір персоналу. Сама бренд-компанія, позбавившись від виробничого капіталу і виробничих процесів повністю або частково, стає системним інтегратором окремо вироблюваних вузлів і комплектуючих готової продукції у межах підприємств мережі. Готова продукція поставляється в центри замовлень бренд-компанії (на ринок) мережею зовнішніх структур або безпосередньо споживачеві. Отримуючи все це ззовні, бренд-компанія вивільняє величезні кошти і направляє їх на розробку брендів, залучення споживача, управління постачальницькою мережею, тобто на усе те, що різко підвищує конкурентоспроможність, прибутковість капіталу компанії іїї фінансові показники. Отже, співтовариство доданої вартості (СДВ) є кооперацією бренд-компанії з мережею зовнішніх структур або з декількома мережами [7].

У свою чергу, СДВ, які взаємодіють між собою, об’єднуються у метаринок. Звідси і вибудовується назва цієї системи – метакапіталізм. У розвинених країнах традиційні ринкові відносини трансформуються у метакапіталістичні саме на технологічній основі. Передусім – це інформаційні технології. Спочатку великі виробничі фірми за допомогою інформаційних технологій створюють бізнес-процеси на рівні «В2С» (системи електронної комерції «business-to-client»), розвиваючи інтернет-торгівлю та інтернет-фінанси для клієнтів. У свою чергу, це стає базою для наступного етапу – трансформації або переходу бізнес-процесів у систему «В2В» («business-to-business», коли клієнтом і постачальником виступають юридичні особи), також можливий перехід у змішані системи «В2В2С». Таким чином, рівень «В2В», на основі якого будуються мережеві економічні відносини в СДВ, включений в орбіту метаринкових відносин [5; 7].

Цікаво, що імпульсом у розвитку метаринкових процесів стало зниження інфляції в 1980-ті рр., коли реальна вартість практично безкоштовного обігового капіталу стала підвищуватися. Майже нульова, а іноді негативна ставка відсотка в результаті боротьби з інфляцією стала позитивною. Компанії відразу відчули, що в нових умовах 1990-х володіти і управляти усіма стадіями виробництва умежах компанії – занадто дороге задоволення. Так бізнес, що завжди прагне до найбільшої прибутковості, став втрачати інтерес до оптимізації обігових коштів. Зі сфери фізичного капіталу (вдосконалення виробничих процесів) і від системи управління виробництвом підприємництво спрямувалося в сферу нарощування бренд-капіталу і до управління бізнес-процесами, до розробки нової продукції. Корпорації почали приділяти підвищену увагу вдосконаленню зв’язків постачальник-споживач і управлінню зовнішніми мережами виробників на основі інформаційних технологій [6].

Слід визначити, які галузі охоплені переходом до метаринкових відносин. Передусім ідеться про високотехнологічні галузі з великою концентрацією виробництва.

Практично повністю за метакапіталістичною моделлю працює компанія «Cisco Systems», яка регулярно скорочує основний і обіговий капітал, спрямовуючи велику частину основних фондів у систему НДДКР. Перехід на рівень «В2В» здійснюють компанії: «Alcatel-Lucen t », «Nortel», « Oracle », «A pple » та інші провідні технологічні компанії світу. Сюди ж належить і «Microsoft» – одна знайбільш великих компаній світу при невеликому обсязі основних виробничих засобів. Деякі базові галузі в країнах з розвиненим ринком так само схильні до переходу метакапіталістичної моделі виробництва. Передусім, це автомобільні гіганти – «Ford», «General Motors», «Daimler Benz », що йдуть шляхом злиття іпередачі виробничих процесів (вузлів і деталей) у зовнішні структури, що ви­вільняє кошти для розвитку дилерських мереж. Концентрація зусиль на організації і розвитку збутових мереж з передачею частини виробництва в мережу зовнішніх структур спостерігається в хімічній, фармацевтичній промисловості. Широко розгортається електронна торгівля у сфері роздрібних продаж. Деякі телекомунікаційні та інтернет-компанії (наприклад, «AOL»), а так само індустрія розваг, поєднуючись з Інтернетом, рухаються до створення метаринків розваг, мас-медіа і телекомунікацій [8].

Отже, ми бачимо, що на рівні мезоекономіки в країнах з розвиненим ринком відбуваються процеси концентрації бренд-капіталу і децентралізації фізичного (виробничого) капіталу. Передусім, процес метакапіталізації спостерігається вумовах олігополістичної структури ринку. В більшості випадків бренд-компанія єпотужним галузевим лідером-олігополістом. Проте найважливіше місце в СДВ відводиться виробничо-збутовим мережам зовнішніх структур, на які спирається бренд-компанія. Вони можуть бути представлені і дрібнішими фірмами залежно від специфіки виробництва. Таким чином, практично всі організаційні структури ринку можуть бути учасниками метакапіталістичних відносин.

Цікавий шлях у системі метаринкових відносини мають світові автомобільні компанії. В автомобільному бізнесі існує два основні підходи до формування СДВ. Перший – створення внутрішньої мережі постачальників. компанія повністю контролює діяльність цієї мережі, приймаючи від постачальників на конкурсній основі нові послуги. Мережа, яка контролюється, може поставляти продукцію та інформацію для бренд-компанії, або самостійно на рівень постачальник-споживач. Другий шлях – створення зовнішніх мереж із «відкритою архітектурою», коли автомобільна компанія не здійснює повного контролю мережі постачальників, що вбирає в себе все нових і нових учасників. У цьому випадку можливий широкий доступ до нових постачальників, серед яких іде жорстка конкуренція не лише за традиційними параметрами (наприклад, ціна-якість), але і за рівнем гнучкості, мобільності, тобто здатності легко вбудовуватися в різні мережі «постачальник-споживач», союзи (альянси) з іншими компаніями і так само мобільно виходити з них. Використання мережевих комп’ютерних технологій дозволяє отримувати інформацію і постачання з будь-якої країни [10].

Найважливішою технологічною основою вже стає не виробнича, а інформаційна технологія: системи обміну електронною інформацією, автоматизована система торгів, яка вирішує проблеми як внутрішньої, так і зовнішньої, ринкової і метаринкової координації. Так, спільно з компаніями з програмного забезпечення, автомобільні корпорації створюють електронні інтегровані біржі автомобільних деталей. Ефект від електронних бірж полягатиме не стільки в зниженні ціни деталей, скільки в підвищенні ефективності ланцюжка «постачальник-споживач», що виражається в різкому скороченні трансакційних витрат (переговори, телефон, листування, папір, робота менеджерів і секретарів і так далі) і часу розробки продукту, а так само в зниженні постійних витрат, і таке інше.

Ще один напрям – створення нового інтернет-порталу. При його використанні спільно з електронним торговельним майданчиком можна значно покращити інтеграцію ланцюжків зв’язків постачальник-споживач корпорації. За підрахунками фахівців, електронна обробка замовлень у 10 разів скорочує їхню вартість (від 100 до 10 доларів). Впровадження електронних торговельних майданчиків дає можливість замінювати концепцію створення товарних запасів на концепцію «притягування споживача» при нагоді миттєво відреагувати на будь-які запити [3; 7].

Слід зазначити, що в роботу таких гнучких, модульних і відкритих структур обов’язково включена система контролю і моніторингу виконання постачальниками замовлень, що дисциплінує учасників СДВ і підтримує певний рівень конкурентних відносин.

Так поступово автомобільні корпорації трансформуються в нові мережеві структури, що є продовженням природної корпоративної еволюції, яка враховує увесь досвід попереднього розвитку. Трансформація в СДВ і метаринки – це наступний етап або подальший розвиток корпоративних форм, а не їх руйнування. Об’єднання виробників у СДВ і далі в метаринки можуть мати такі принципи будови:

  • галузевий;
  • міжгалузевий, або трансгалузевий;
  • транстериторіальний;
  • транссистемний.

Одночасна реалізація усіх цих принципів робить метаринкову систему відкритою, гнучкою, модульною, здатною до постійного оновлення учасників.

Найбільш болючим є питання про те, чи є у вітчизняних галузей можливості для підключення до метаринкових відносин і що для цього вимагається? Перша умова пов’язана з розміром виробництва: передусім, потрібна його висока концентрація, що відповідає олігополістичній структурі галузі. При цьому у виробництві має бути задіяна величезна номенклатура деталей і матеріалів, що забезпечує високу схильність до трансформації у «В2В»-компанії і в СДВ [5].

Друга умова пов’язана з технологічною базою. Українська промисловість має достатній науковий потенціал, що дозволяє не лише переймати, але і самостійно розвивати і впроваджувати інтернет-технології в бізнесі. Третя умова – це бажання уряду і, передусім, самих підприємців, або керівників підприємств, іти шляхом підключення до метаринкових відносин. Звичайно ж, в українській перехідній економіці існують серйозні політичні, економічні і інституціональні чинники, які не сприяють розгортанню цих процесів. Проте загальний інтерес увсіх учасників економічних відносин може бути зав’язаний на можливості активізації економічного зростання і добробуту, на інтересах у сфері міжнародної економіки і політики, включаючи, наприклад, отримання вищих інвестиційних рейтингів. На мікрорівні – це можливість вищої якості обслуговування, економії на трансакційних витратах, відносно нижчі ціни постачань і підвищення норми прибутку.

Розглянуті вище сутність, механізми створення і функціонування метакапіталістичних відносин дозволяють побачити, як мінімум, два шляхи підключення до СДВ українських галузей: через попит і через пропозицію, що поступово розповсюдить, хоч би частково, позитивний економічний ефект метаринків і на українських учасників – виробників і споживачів. Але головне полягає в тому, що через взаємодію з СДВ у різних формах співпраці неминуче формуватимуться канали проникнення конкурентно-ринкових відносин у трансформаційне середовище української соціально-економічної системи. На проблемі економічного зростання в умовах трансформації це відіб’ється таким чином. Ми вже визначали те, що специфіка моделі зростання в перехідній, інституційно нестійкій економіці полягає в появі, як мінімум, ще двох значущих чинників – державного регулювання й інституціонального чинника (інституціональній нестабільності). Практика української трансформації свідчить, що державне регулювання й інституціональна нестійкість, нестабільність спричиняють стримуючий, гальмівний вплив на економічний розвиток. У результаті серйозно ослаблюється ефективність роботи усіх складових виробничої функції – праці (L), капіталу (K), показника рівня технологічної продуктивності (А), деградація людського капіталу (Н).

Таким чином, розвиваючись на глобальному рівні, метакапіталістична трансформація може реально вплинути на процес української ринкової трансформації. При включенні національних підприємств або галузей у співпрацю на рівні мережевих електронних торгів і постачальників для бренд-компаній, а також при використанні інших форм взаємодії з СДВ у вітчизняні галузі проникатимуть технологічні, організаційні і поведінкові вимоги ринкової (чи метаринкової) економіки, розвиватимуться конкурентні відносини у сфері виробництва. Проблеми регулювання і контролю так само отримують можливість вирішуватися через СДВ у сферах взаємодії великих бренд-компаній чи з українськими галузями окремими виробниками.

Отже, є підстави вважати, що екзогенна дія ринкового (чи метаринкового) середовища на вітчизняні галузі може стати ефективним довгостроковим джерелом формування і розвитку якісних ринкових відносин і сучасного передового виробництва в українській економіці, прискорить перехід до ринку, допоможе нейтралізувати інституціональні пастки та створити умови для інтенсивного економічного зростання.

Бібліографічні посилання

  • Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования : пер. с англ. / Д. Белл. – Изд. 2-е, испр. и доп. – М. : Academia, 2004. – 788 с.
  • Глобализация и экономическое развитие: национальный аспект : монография / Ю.В. Ма­когон, В. В. Дергачева, Е. А. Пашко, П. А. Фильянов ; Донецкий нац. ун-т, Донец. гос. ун-т экономики и торговли им. М. И. Туган-Барановского. – Донецк : ДонНУ, 2006. – 259 с.
  • Минc Г. Метакапитализм и революция в электронном бизнесе: какими будут компании и рынки в XXI веке : пер. с англ. / Г. Минc, Д. Шнайдер. – М. : Альпина Паблишер, 2001. – 280 с.
  • Многоликая глобализация / под ред. П. Бергера и С. Хантингтона ; пер. с англ. В.В. Сапова под ред. М. М. Лебедевой. – М. : Аспект Пресс, 2010. – 379 с.
  • Сафрончук М. В. Экономический рост в условиях трансформации и метакапитализм / М. В. Сафрончук // Экономическая теория: истоки и перспективы. – М. : Экономический факультет МГУ, ТЕИС, 2006. – С. 488–494.
  • Субботин А. К. Границы рынка глобальных компаний / А. К. Субботин. – М. : Изд-во «Едиториал УРСС», 2008. – 328 с.
  • Белов В. Метакапитализм и B2B [Електронний ресурс] / В. Белов // Метакапитализм и B2B. WebmasterPro – первый украинский сайт о поисковых системах. – Режим доступу: http://www.webmasterpro.com.ua/articles/article24.html.
  • Кононов Н. Метакапитализм – новая модель ведения бизнеса в постиндустриальной экономике [Електронний ресурс] / Н. Кононов // Промышленный маркетинг. – Режим доступу: http://marketprom.ru/article/8.
  • George Michel Ezzie M. The Imperialist Claws of Metacapitalism [ Електронний ресурс ] / M. George Michel Ezzie // Social Science Research Network (SSRN). – Режим доступу : http://ssrn.com/abstract=1017505.
  • Michaels W. James. MetaCapitalism: аn Economy оn Steroids [Електронний ресурс] / James W. Michaels // Best of The Web. – Режим доступу : http://www.forbes.com/ best/2000/0717/022.html.
  • Paraiso P. New B usiness M odel for U niversities-impact of M etacapitalism / P. Paraiso // International Conference on Digital Object Identifier «Computers in Education». – N. Y. , 2011. – V ol. 2. – Р. 1439–1440.

Надійшла до редколегії 17.07.2012














Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу

© Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, 2011-2015

Рейтинг@Mail.ru