Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу
ua  rus  en
Міністерство освіти і науки України
ДНУ Вісник Дніпропетровського університету
Серія "Економіка"

Наукове видання
  • УДК 336:519
  • ISSN 9125 0912
  • Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 7898 від 17.09.2003 р.
  • Збірник включено до Переліку наукових фахових видань України (пункт 118), у яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук з економічних наук (Постанова президії ВАК України № 1-05/3 від 08.07.2009)
 

УДК 332.3:338.432

О. Б. Кузьменко

Чорноморський державний університет імені Петра Могили

Теоретичні основи визначення деструктивних явищ у землекористуванні аграрних підприємств

Поданівизначення та класифікація деструктивних явищ уземлекористуванні аграрних підприємств, типи екологічного стану земельних ресурсів, що вони зумовлюють,та заходи ресурсоощадної діяльності.

Ключові слова:деструктивні явища, землекористування, аграрні підприємства.

Представлены определение и классификация деструктивных явлений в землепользовании аграрных предприятий, типы экологического состояния земельных ресурсов, которые они обусловливают, и мероприятия ресурсосберегающей деятельности.

Ключевые слова:деструктивные явления, землепользование, аграрные предприятия.

This article presents the definition and classification of destructive effects of agrarian enterprises’ land use, types of land ecological condition, which they are responsible for and resource-saving activities and events.

Keywords:destructive effects, land use, agrarian enterprises.

Земельні ресурси аграрних підприємств – головний засіб виробництва і природний ресурс. У світлі збереження природних ресурсів у червні 1992 року історична конференція ООН з питань охорони навколишнього середовища і розвитку людства в Ріо-де-Жанейро прийняла декларацію щодо принципів сталого розвитку. Її головна ідея – необхідність узгодження екологічних та соціально-економічних факторів розвитку.

В Україні в процесі економічної і земельної реформи не враховані положення концепції сталого розвитку. Це відображено у якісному стані та використанні земельних ресурсів. Їхній стан за останні роки зазнав суттєвих негативних змін як в Україні, так і у всіх регіонах. Наприклад, у Миколаївській області, де 813,7тис. га, або 47,8% орних земель знаходяться на ерозійно-небезпечних площах, водна ерозія поширюється щороку на 14 тис. га, а втрати від ерозії і дефляції складають 13,5 млн. т родючого шару ґрунту за рік [1].

Така екологічна ситуація характеризується як небезпечна для сільськогоспо­дарського землекористування і зумовлює її «деструктивні явища».

Поняття «деструктивні явища» широко використовується в науках про безпеку людини [2–4] такими вченими, як А.Б. Качинський, О.М. Цабієв, М.Б. Бизова, Ю.О. Чирва, О.С. Баб’як. Проте розглянуто воно з точки зору впливу на людину та середовище його життєдіяльності. В сільськогосподарському земле­користуванні, на нашу думку, деструктивні явища – це події і процеси, які прямо чи опосередковано призводять до погіршення якісних характеристик ґрунтів, втрати сільськогосподарськими угіддями характеристик головного засобу виробництва в сільському господарстві. Класифікація деструктивних явищ обмежена сферою застосування і для сільськогосподарського землекористування потребує уточнення.

З метою запобігання та ліквідації наслідків деструктивних явищ у сільськогосподарському землекористуванні існує необхідність уточнення і розвитку теоретичних основ даного питання.

Всі деструктивні явища в сільськогосподарському землекористуванні можна розподілити за такими ознаками.

За часом прояву:

– випадкові, непередбачені, раптові (землетруси, аварії та ін.);

– постійні, такі що еволюційне розвиваються (дегуміфікація, ерозія та ін.).

За територіальним масштабом прояву:

– локальні (в межах одного господарства);

– регіональні (декілька районів або область);

– національні (дві та більше областей).

За тенденціями розвитку:

– погіршення ситуації;

– стабілізація;

– покращення ситуації.

За напрямом впливу:

– прямого впливу, безпосередньо погіршують якісний стан ґрунтів (спосіб обробітку ґрунту, внесення мінеральних добрив і отрутохімікатів та ін.);

– непрямого впливу, побічний вплив діяльності на ґрунт (розорювання схилів посилює ерозію, надмірне зрошення підвищує рівень ґрунтових вод та ін.).

За джерелами походження деструктивні явища на підставі аналізу сільськогосподарського землекористування можна поділити на три групи:

  1. Природні.
  2. Техногенні.
  3. Комбіновані.

Деструктивні явища, природні в землекористуванні, – це події природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть погіршувати якісний стан ґрунтів та загалом довкілля. При цьому, вони за об’єктом походження поділяються на такі групи:

– геологічні (землетруси, вулканізм, лавини, провалювання земної поверхні, зсуви, обвали, осипи, абразія та ін.);

– гідрологічні (повені, підвищення рівня ґрунтових вод та ін.);

– метеорологічні (зливи, град, сильна спека, суховії, посуха, урагани, вих­рові бурі, циклони, шквали, смерчі, пилові бурі, сильні снігопади, морози, ожеледь та ін.);

– природні пожежі (лісові, торф’яні та ін.).

До другої групи належать деструктивні явища, викликані антропогенною дія льністю у сільськогосподарському виробництві. Вони пов’язані з технологічними процесами, відрізняються фізичними, хімічними, біологічними перетвореннями ідо них можна віднести:

– механічна обробка ґрунтів;

– нераціональне застосування мінеральних добрив і засобів захисту рослин;

– незбалансована меліорація;

– перевипасання худоби;

– вивезення свіжих органічних відходів тваринництва та фекалії на поля;

– випалювання рослинних решток тощо.

Техногенні деструктивні явища можуть бути спричинені не лише безпосередньо аграрним виробництвом, але й іншими галузями, що впливають на стан ґрунтів: гірничо-видобувна промисловість, будівництво, транспорт, хімічна промисловість та ін., які призводять до вилучення сільськогосподарських угідь, руйнування ґрунтового покриву або в процесі виробництва відбуваються викиди та скиди забруднюючих речовин, що потрапляють у ґрунт чи опосередковано через атмосферу та водні ресурси.

Техногенні деструктивні явища призводять до втрати властивостей ґрунтів як природного тіла, зниження їхньої родючості, тобто до деградації. Тому за наслідками і видом деградації їх можна поділити на такі групи:

– механічна деградація;

– фізична деградація;

– хімічна деградація;

– фізико-хімічна деградація;

– гідромеліоративна деградація;

– біологічна деградація;

– радіаційне забруднення.

Механічна деградація зумовлена ерозійними процесами, проявляється у руйнуванні ґрунтового покриву, зменшенням гумусового профілю, аж до повної втрати ґрунту (змиті, дефльовані ґрунти, виходи порід).

Фізична деградація пов’язана з порушенням структури ґрунту, його пере­ущільненням при обробці важкою технікою. В результаті погіршуються водний іповітряний режими ґрунту.

Хімічна деградація визначається зміною хімічного складу ґрунту і викликана нераціональним застосуванням мінеральних добрив, меліорантів, пестицидів, атакож техногенними забруднювачами. Хімічна деградація проявляється також і у зменшенні вмісту гумусу при нераціональному землекористуванні.

Фізико-хімічна деградація зумовлена змінами в кислотно-лужному балансі ґрунту, ємності вбирання, складі ввібраних основ.

Гідромеліоративна деградація земель при осушенні чи зрошенні визначається шляхом зміни гідрологічного режиму земель у зоні впливу меліоративних систем.

Біологічна деградація зумовлена забрудненням ґрунтів патогенними мікроорганізмами рослинного і тваринного походження.

Радіаційне забруднення земель зумовлене головним чином Чорнобильською катастрофою. Воно визначається щільністю радіонуклідів: 137Cs з періодом напіврозпаду 28,6 року і 90Sr – 30,2 року [5]. Критерієм радіоактивного забруднення території є радіаційний фон, який вираховується в Ki/км2.

Поширення техногенних деструктивних явищ у землекористуванні в багатьох випадках залежить від природних факторів (температури і вологості повітря, частоти і сили вітру та дощових опадів та ін.). Ці явища мають назву комбінованих і вони впливають на природні властивості ґрунтів (кислотні дощі, виникнення пустель, пилові бурі, тектонічні явища, викликані антропогенною діяльністю та ін.). Наведені приклади деструктивних явищ виникають унаслідок складної взаємодії господарської діяльності людини і природних факторів: забруднюючих викидів в атмосферу, її відносної вологості, вмісту органічної величини ґрунту, кліматичних параметрів, гранулометричного складу ґрунту та ін.).

Підсумовуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що запропонована класифікація деструктивних явищ у сільськогосподарському землекористуванні має складну ієрархічну структуру (рис. 1).

Рис. 1. Класифікація деструктивних явищ у сільськогосподарському землекористуванні

Наявність деструктивних явищ зумовлює екологічний стан земельних ресурсів, який визначає масштаб негативних змін у ґрунті (деградація та втрата характеристик цільового призначення земельних ресурсів), що знижує ефективність, обмежує або виключає його сільськогосподарське землекористування (табл. 1).

Деструктивні явища зумовлюють необхідність визначення сталості аграрного землекористування як умову довготривалого і безперервного процесу його розвитку. Він має встановлювати високу якість життя як теперішнього, так і на­ступних поколінь, гармонізуючи економічний розвиток і якість природного середовища.

Таблиця 1

Типи екологічного стану земельних ресурсів у сільськогосподарському землекористуванні

Екологічний стан

земельних ресурсів

Основні характеристики екологічного стану земельних ресурсів

Природний

Антропогенний вплив на ґрунти відсутній або не перевищує фонових рівнів. Усі процеси природно збалансовані.

Рівноважний

Швидкість відновних процесів дорівнює темпу порушення якісних характеристик ґрунтів. Баланс поживних речовин і гумусу нульовий або позитивний.

Кризовий

Антропогенні порушення перевищують швидкість відновлювальних процесів у ґрунтах. Погіршення якісних характеристик ґрунтів обмежує їх сільськогосподарське використання.

Критичний

Інтенсивна деградація і руйнування ґрунтів. Якісні характеристики наближуються до граничних значень, поза межами яких втрачаються природні типологічні властивості.

Катастрофічний

Деградація ґрунтів набуває незворотного характеру (втрата придатності земель до їх основного цільового призначення), що призводить до втрати їх господарської та екологічної цінності.

Такою гармонізацією в Україні нехтують, що вимагає розробки і впровадження концепції ресурсоощадної діяльності як у цілому на національному рівні, так і на рівні кожного регіону.

Деструктивні явища в землекористуванні зумовлюються комплексом чинників і, в першу чергу, характером соціально-економічних відносин. Вони зумовлюють організаційно-правові форми аграрних підприємств, напрями і структуру використання земельних ресурсів. На підставі такої взаємозалежності, деструктивні явища в землекористуванні мають чинники соціально-економічного характеру. Тому питання їх попередження, усунення наслідків мають вирішуватись на всіх рівнях державного управління. Зокрема, на національному і регіональному рівнях шляхом розробки концепцій і програм ресурсоощадної діяльності. Регіональна програма розробляється на 10–15 років, оскільки відчутні зміни показників якісного стану ґрунтів проявляються саме за цей проміжок часу.

На місцевому рівні для всіх аграрних підприємств мають бути впроваджені проекти землеустрою і окремі програми.

Суспільний характер деструктивних явищ зумовлюють необхідність фінансування розробки вказаних програм, за рахунок державного і місцевих бюджетів. Розробка проектів землеустрою і окремих програм може забезпечуватись з місцевого бюджету та за рахунок коштів землекористувачів і землевласників.

Висновки.

Деструктивні явища в землекористуванні аграрних підприємств – це будь-які події і процеси, що призводять до погіршення якісних характеристик ґрунтів, втрати сільськогосподарськими угіддями характеристик головного засобу ви­робництва в сільському господарстві. Їх класифікація має складну ієрархічну структуру і поділяється на групи за ознаками: часом прояву, територіальним масштабом, тенденціями розвитку, напрямом впливу, джерелами походження. Наявність деструктивних явищ зумовлює екологічний стан земельних ресурсів, такий як природний, рівноважний, кризовий, критичний і катастрофічний, що визначає масштаб негативних змін у ґрунті і комплекс заходів ресурсоощадної діяльності.

Бібліографічні посилання

  1. Янчук В. П. Теорія і методологія управління землями з обмеженим режимом землекористування : наукове видання / В. П. Янчук. – Миколаїв : Іліон, 2004. – 56 с.
  2. Качинський А. Б. Сучасні проблеми екологічної безпеки України / А. Б. Качин­ський. – К., 1994. – 48 с.
  3. Цабієв О. М. Екологічна безпека : конспект лекцій / О. М. Цабієв, М. Б. Бизова. – О.: Вид-во ОНПУ «Наука і техніка», 2005. – 139 с.
  4. Чирва Ю. О. Безпека життєдіяльності : навч. посіб. / Ю. О. Чирва, О. С. Баб’як. – К.: Атіка, 2001. – 304 с.
  5. Охорона ґрунтів : підручник / М. К. Шикула, О. Ф. Гнатенко, Л. Р. Петренко, М. В.Кап­штик . – 2-ге вид., випр. – К. : Т-во «Знання», КОО, 2004. – 398 с.

Надійшла до редколегії 20.08.2012<














Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу

© Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, 2011-2015

Рейтинг@Mail.ru