Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу
ua  rus  en
Міністерство освіти і науки України
ДНУ Вісник Дніпропетровського університету
Серія "Економіка"

Наукове видання
  • УДК 336:519
  • ISSN 9125 0912
  • Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 7898 від 17.09.2003 р.
  • Збірник включено до Переліку наукових фахових видань України (пункт 118), у яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук з економічних наук (Постанова президії ВАК України № 1-05/3 від 08.07.2009)
 

УДК 339.138

В. Й. Куценко

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Духовна сутність прибутку

Подано філософське бачення прибутку і традиційного способу його досягнення – конкурентної боротьби. Духовна сутність «конкуренції» (лат. con-curro) – сумісний рух до взаємодопомоги та співпраці. Істинний сенс прибутку – примноження талантів – результатів, перш за все, духовного труда, наслідком якого буде належний матеріальний статок.

Ключові слова: духовність, економіка, прибуток, конкуренція.

Представлено философское виденье прибыли и традиционного способа её достижения – конкурентной борьбы. Духовная сущность «конкуренции» (лат. con-curro) – движение квзаимопомощи и сотрудничеству. Истинный смысл прибыли – приумножение талантов – результатов, прежде всего, духовного творческого труда, следствием которого будет и надлежащее материальное состояние.

Ключевые слова: духовность, прибыль, экономика, конкуренция.

In the article there is presented a philosophical vision of the profit and traditional method of its achievement – competitive activity. Spiritual essence of «competition» (lат. con-curro) is concerted motion to the mutual help and collaboration. Veritable sense of the profit is an increase of talents – results, , spiritual creative labour the investigation of which will be the proper financial state.

Keywords: spirituality, economy, profit, competition.

Людство у своєму історичному розвитку пройшло багато стадій соціально-економічних формацій, але досягти сталих довготривалих прибутків вдавалося небагатьом. Величезний капітал, інтелект, ресурси спрямовані на досягнення виключно однієї цілі – отримання якнайбільшого прибутку на якомога більший строк. І все дарма. Філософією грошей, прибутку, матеріальних цінностей та економіки займалися й займаються сьогодні багато вчених у світі: Дж. Міль, К.Маркс [15], А. Сміт, В. А. Канке [11], А. І. Самсін [19], Н. І. Дучинська (людський капітал) [8] та інші. Більшість учених підіймають філософські аспекти грошей з матеріалістичної точки зору, хоча ще в древності перші філософи – Аристотель, Платон, а пізніше апостоли, християнські філософи Ф. Аквінський, Г. Сковорода, послідовники Христа і наші сучасники – духовні люди: Глава Дніпропетровського Центру Духовного Відродження В. М. Смутко [2], І. А. Ільїн [9], д.е.н., проф. А.Міняйло [16], С. З. Гончаров [6], Д. Львов [13], В. Л. Іноземцев [10] та багато інших постійно вказують на істинний сенс життя, істинні вічні цінності – відродження чистоти людської душі, возз’єднання з Творцем, бо «усе інше (матеріальне) додасться вам» [1], бо у духовному сенсі гроші не становлять ніякої цінності, а «торгівля заради прибутку аморальна»,справедливонаголошував Ф. Аквінський.

Тому метою дослідження є встановлення істинних цінностей життя, духовної сутності прибутку та шляхів його досягнення.

У чому ж причина нестабільності світового економічного розвитку?

Декарт казав: «Якби люди розуміли те, що вони говорять, то більшість проблем у світі не існувало б»[3]. Тобто, треба розуміти сутність слів, знань, духовну сутність сенсу життя (цінностей, що сповідує людина), праці та винагороди за труд. Як писав Платон: «Знання – ніщо без розуміння їх сутності». Тож почнемо з філософії господарювання та його фінансових результатів – прибутку. Більшість країн світу сьогодні перейшли на ринкову (вільну – ліберальну) економіку, коли бізнесмени намагаються бути вільними від влади (навіть від світ­ської), учасників ринку, власного трудового колективу і не вільними (залежними) лише від грошей. Це і є основна причина глибокої циклічності економіки і її фінансових результатів (то надприбутки, то збитки), бо економіка, бізнес, фізична праця заради матеріального збагачення не є сенсом життя.

Класичне визначення ринку таке: «Ринок – суспільний механізм розподілу матеріальних благ шляхом добровільного обміну». Тобто, головна мета господарювання (у ринкових умовах – бізнесу) не є створення, творчий труд на благо суспільства, а є продаж, як на базарі, матеріальних цінностей, у більшості своїй вироблених іншими. Тут мова йде виключно про забезпечення людей матеріальними благами, забуваючи, що тлінна матерія є вторинною, матеріалізацією ідеї, слова: «Спочатку було слово (Боже слово) і слово (людське) було до Бога і Бог був слово». Тобто, місія людини, сім’ї, трудового колективу і суспільства прийняти слово Істини, звертатися до свого Творця за допомогою у своїй життєдіяльності, щоб бути схожою на Нього за образом життя і подобою. Тоді матеріальні блага будуть забезпечені вірній людині у належному обсязі, бо Бог – люблячий Отець знає, що Його творіння живе у матеріальному світі і має потребу у всьому цьому. Але Бог чекає, поки людина знову повернеться до Нього іпочне жити за Істиною: у любові до Бога і ближнього, виконуючи заповіді Христові: «Шукайте, перш за все, Царство Боже і Правду Його, а все решта (матеріальне) додасться вам» [1].

Оскільки головна ціль ринкової економіки є прибуток, матеріальне збагачення, то основним її принципом є перевага тлінної плоті над Словом Істини. Підприємство у «свобідній» економіці офіційно визнається як «самостійний господарюючий суб’єкт, наділений правами… з метою отримання прибутку». Тобто, ціль трудового колективу, як сім’ї, отримати право бути ні від кого незалежним задля отримання особистих прибутків. Хіба в сім’ї може бути така незалежність і мета? Хіба не виховання людяності на основі духовності ставили за мету наші предки, як основу успіху будь-якої господарської діяльності? Фізична праця, економіка, створення матеріальних благ і фінансового прибутку не є основною цінністю, сенсом життя. Будь-яка праця – це, перш за все, спосіб нашого виховання, а не спосіб заробляння грошей. Сенсом життя є звільнення нашого роду, а значить і нас, від плотської (матеріальної) залежності, зла і смерті. Тому треба бути не незалежним від свого роду (членів суспільства), який перебуває у проклятті за первородний гріх, від Бога – Творця нашого, а бути єдиним зБогом та своїм народом, щоб виконати поставлену нам місію.

Основним законом ринкового способу господарювання є конкурентна боротьба за матеріальні блага. Егоїзм, протиставлення себе ближнім і владі (народу – роду своєму) є супротив промислу Божому, за що йде невід’ємне покарання. Господарська діяльність за таким принципом є неефективною, короткостроковою і безперспективною. Людство розвивається не за суб’єктивними, розумними вченнями людей, а за об’єктивними законами розвитку суспільства. Тому перемога одних у торговельній війні над іншими з часом бумерангом обертається руйнівною поразкою колишнього переможця. За офіційною версією, прибуток – це «кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, який забезпечується через реалізацію товару». Товар же – «продукт праці, який задовольняє певну потребу людини і виробляється не для власного споживання, а для продажу». Цим і користуються деякі фірми, виробляючи чи продаючи соціально шкідливі товари, які самі не вживають. Таким чином, прибуток підприємства має циклічний характер: то є, то нема у залежності від того:

  • яку місію передбачає керівництво: егоїстичну меркантильну чи гуманну?
  • які способи досягнення мети підприємства: наступальні агресивні стратегії (жорстокої конкуренції) чи мирного співіснування, співпраці та взаємного процвітання?
  • яку продукцію пропонує людям: ту, що самі виробники і продавці не споживають через її шкідливість, чи доброякісну, яка сприяє життєдіяльності людей?

Тож, щоб мати стабільний прибуток треба знати його сутність, щоб розуміти, яким чином його можна досягти і використати для подальшого розвитку і благополуччя всіх людей. Якщо розглядати прибуток виключно як матеріальну грошову цінність, то це буде сріблолюбство, наслідки якого ми добре бачимо уповсякденному житті. Тому є інша, більш важлива цінність прибутку – нематеріального (примноження морально-духовної культури працівника), який забезпечить і належний матеріальний статок колективу. Для вирішення цієї місії людини їй ставиться завдання – дається ім’я. Кожній людині згідно з її потенціалом Богом даються таланти. Тобто, прибуток є прибавка, примноження талантів – результату, перш за все, духовного творчого труда, наслідком якого досягається і належний матеріальний статок. У стародавні часи, як ще й до сьогодні, під талантами розуміли здебільшого гроші – цінності матеріального тлінного світу – срібні та золоті монети, які використовувались на вагу, тяжкість (у духовному сенсі – тягар, ярмо сріблолюбства). Товарно-грошові відносини, ринкова економіка й були допущені, щоб люди вирішили свою пристрасть до матеріального способу життя. «Бо треба було, щоб прийшли спокуси»[1].

Основною умовою досягнення будь-якого прибутку (духовного і матеріального) є створення благочинної сім’ї. Прибуток починається з духовного відродження сім’ї. Прибуток – це, перш за все, плід (результат труда духовного – плоду покаяння) – любов, мир та злагода. Початком плоду є сім’я-сíм’я, з якого народжується усе живе: рослини, тварини і потомки батьків. «Сíм’я призначено для посіву (для придбання прибутку)» [1. Чис., 23:10]. C ім’я-»сíм’яце сіяльник [1. Єрем., 50:16], (який Слово вірне засіває спочатку у серця своїм дітям, а потім у ближніх, це) початок духовного життя [1. Іоан, 3:9]. Сíм’я (з церк. слов. семя) – це і є син [1. Бут., 21:23], діти і внуки [1. Іс., 14:22], яких батьки мають привести до Істини. Так заново (у дусі) народжується сім’я. Тобто, сім’я – це середовище, де Слово Боже примножується» [2]. Примножуючи Слово Істини (проводячи своє життя за Істиною), примножуємо і матеріальні прибавки. Лише тоді з’являється стабільний матеріальний прибуток. Корінь слова «семя» – «семь» зцерк. слов. – «лице» (образ). Тобто, члени сімейства стають схожими за образом і подобою Божою і сіють Слово для спасіння від зла, хвороб і смерті тим, укого є для цього потреба. За це Бог щедро нагороджує Своїх дітей-миротворців будь-яким прибутком – усім необхідним для щасливого радісного життя. Необхідні ресурси і сили для отримання прибутку, знову ж таки, дає Господь, а їх розмір залежить від ступеня нашої любові до Бога та ближнього. Як усім’ї, так ів суспільстві життєдіяльною плодотворною силою є любов один до одного. Іоан Богослов казав: «Любіть один одного і буде у вас сила» [1].

Початок духовного життя в сім’ї має бути продовженим у трудовому колективі та в суспільстві в цілому. Задля стабільного забезпечення фінансового прибутку соціально-економічні відносини у трудовому колективі мають будуватися на етично-морально-духовних засадах, а підприємці і працівники мають розглядати свою роботу як спосіб культурного (духовного) удосконалення, творити добро іншим. Труд має бути безперервним, особливо духовний, який полягає уприйнятті правильних рішень на поставлені життям питання, спокуси. Для цього треба знати духовний закон, основою якого є любов до Бога та ближніх, івиконувати його. Саме звідси народжується постійна відповідальність людини перед Творцем і Його людьми як добра запорука успішної підприємницької діяльності.

Сучасні підприємці все більше починають розуміти значущість благочинної діяльності, корисності суспільству й піклування за інших. На всесвітніх економічних форумах у Давосі весь час лунають пропозиції щодо подальшого впровадження соціальної стратегії філантропії (з гр. любов до людини), діючи за принципом: «Спочатку віддати, щоб потім отримати». Фінансово багаті люди потроху перетворюються у меценатів, адже гроші, м’яко кажучи, вже не задовольняють їхніх морально-духовних потреб. Сучасні економічні стратегії мають базуватися на мирному співіснуванні з конкурентами, усіма учасниками середовища та творчої співпраці з ними на засадах довіри і поваги заради взаємного процвітання, що буде сприяти і підвищенню прибутку за рахунок синергічного ефекту (об’єднання). Згадаймо, що «конкуренція», крім негативного свого значення «суперництва» й«ворожнечі» ще має і позитивний сенс «зустріч, об’єднання, сприяння, допомога, сумісний пошук, збіг, узгодження», бо «конкуренція» з лат. concurro – сумісний біг, рух. Але, в якому напрямі має відбуватися цей рух: до протистояння (біг зі зброєю для погибелі й руйнування бізнесу й людських душ) чи до мирної сумісної плідної співпраці і розквіту соціально-економічних відносин у трудовому колективі й суспільстві.

Чан Кім у книзі «Стратегія блакитного океану» пише: «Якщо ви хочете перемогти конкурента, не воюйте з ним». Джон Кіллінг у праці «Союз з конкурентом» пояснює, як цього можна досягти: «…культивуючи у своїй компанії такий цінний соціальний ресурс як довіра (рівень упевненості однієї людини у чесності іншої), ви вибиваєте опору з-під багатьох хитромудрих атак з боку конкурентів» [12]. Філософ-економіст Ф. Фукуяма довіру називає «соціальною благочинністю і створенням благодаті» [20].

Те, що конкуренти – не вороги, а конкуренція, як співпраця, – благо, починають потроху усвідомлювати все більше вчених і підприємців, які дотримуються моральних принципів господарювання. На проблемі етики й моралі у взаємовідношеннях з конкурентами наголошували М. Власова [5], В. Ю. Рубін [18], Г.Нуруліна [17] та багато інших. Дослідження конкурентів – це, перш за все, знання їхніх достоїнств, позитивних дій та результатів, щоб можна було знайти шляхи співпраці з ними і запозичити з їхньої згоди позитивний досвід у своїй діяльності. Досліджувати треба не слабкості й вади конкурентів, а свої величезні проблеми (у трудовій діяльності, спілкуванні з людьми, учасниками середовища, у дотриманні духовних і світських законів) та причини, що їх спонукали. До позитивних чинників конкурентів, які доречно запозичувати собі, можна віднести удосконалення рівня доброякісності товарів, резерви зниження собівартості та цін, добросовісну конкуренцію, відкриту, чесну інформаційну діяльність тощо.

Основні принципи стратегії інтеграції:

– не допускати конкурентної боротьби;

– йти на компроміси;

– утворювати союзи, спілки, сумісні підприємства юридичні чи неформальні (вертикальну та горизонтальну маркетингову інтеграцію);

– шукати спільні правильні (переважно на основі набутої з досвідом інтуїції) рішення (місію, принципи, мету підприємницької діяльності та способи її реалізації);

– поширювати поінформованість між членами союзу;

– своїм прикладом сумлінного й чесного труда позитивно впливати на партнерів, передаючи їм істинні цінності життя і праці;

– не допускати таємних неетичних, аморальних угод з учасниками середовища;

– не допускати недобросовісної конкуренції з іншими конкурентами;

– розвивати етично-морально-духовні норми у взаємовідносинах з усіма уча сниками середовища.

Істинні духовні цінності, неформальні дружні стосунки сприяють довгостроковим, довірливим, партнерським стосункам, що викликає синергічний ефект від об’єднання конкурентів, постачальників та посередників, коли їхній спільний прибуток стає вище від сумарного їхнього прибутку до об’єднання.

На завершення слід навести лейтмотив дослідження д. е. н. В. Л. Іноземцева [10], який справедливо вважає, що історія цивілізації підрозділяється на три вели­чезні епохи:

- доекономічну, коли трудлюдини розглядався як об’єктивна необхідність для виживання;

- економічну (матеріалістичну), з появою товарно-грошових відносин між людьми, засновану на праці як осмисленій діяльності по створенню прибутку ікомфортного місця існування;

- постекономічну (постіндустріальну, творчу) – перші її ознаки почализаявляти уже зараз із відродженням духовності людей.

Є різниця між господарською діяльністю і економікою як наукою про органі­за­цію ефективного господарства. Розквіт економічної епохи з пануванням науково обґрунтованих товарно-грошових відносин став початком її заходу. Фізична праця поступово витіснятиметься творчістю. Коли творчість на основі духовності відіграє головну роль, там панують інші немеркантильні відносини, значить, там складаються нові закономірності розвитку, діють нові цінності, критерії, системи оцінок, отже, це вже не «економічна людина» Адама Сміта облаштовує свій життєвий простір, а духовна-творча, і не економічне-матеріалістичне суспільство складається сукупністю цих людей, а духовне-постекономічне.

У різні епохи філософи намагалися осмислити еволюцію civitasterrestris як рух від природи, якій люди були тотожні на початку свого історичного шляху, до Божественного початку, в залученні до Якого полягає мета земного шляху людей. Але, якщо в далекі часи, як писав св. Августин, дві субстанції в людині (зло й добро), ніби два гради в роді людському, існували лише для передбачення Божого, то з кожним новим етапом «прогресу» грань між ними ставала все більш і більш відчутною. Те, що теолог називав «божественним градом» («градом майбутнього»), нині породжується прагненням утілити Божественні риси Творця у власній особі. Не слід забувати слова святого Фоми Аквінського про те, що зло не може бути абсолютним і самостверджуюче уже тому, що воно є ніщо інше, як лише відсутність Блага.

Істинний сенс прибутку полягає у примноженні Слова Божого – любові влюдині, яка живе для блага інших і безперервно вдосконалюється через спілкування з Богом, свій спосіб життя у сім’ї, трудовому колективі та суспільстві, внаслідок чого забезпечується і належний фінансовий прибуток, де б і ким вона не трудилася. Бог знає, що вона має потребу в цьому.

Бібліографічні посилання

  1. Біблїа. – М. : Российское библейское общество (на церковно-славянском языке). – 1993. – 1658 с.
  2. Днепропетровский Центр Духовного Возрождения. Основные принципы семейной жизни православных христиан. На основе лекций Смутко Владимира Михайловича. Днепропетровск. – 2010. – 17 с. (Рукопись).
  3. Декарт Р. Сочинения / Р. Декарт. – М., 1989. – Т. 1.
  4. Большой иллюстрированный словарь иностранных слов: 17000 сл. – М. : ООО «Русские словари»; ООО «Издательство Астрель»; ООО «Издательство АСТ», 2003. – 957 с.
  5. Власова М. Конкуренты объединяются / М. Власова // Маркетолог. – 2007. – № 9.
  6. Гончаров С. З. О ценностной основе духовно-нравственной экономики России / С.З. Гончаров // Русский экономический вестник. Екатеринбург, 2001. − С. 36.
  7. Дворецкий И. Х. Латино-русский словарь / И. Х. Дворецкий. – 3-е изд., испр. – М. : Рус. яз., 1986. – 840 с.
  8. Дучинська Н. І. Нагромадження капіталу в умовах трансформації економіки України : монографія / Н. І. Дучинська. – К. : ННЦ ІАЕ, 2007. – 400 с.
  9. Ильин И. А. Собрание сочинений : в 10 т. / И. А. Ильин. – М. : Русская книга, 1993. − Т. 1. − 207 с.
  10. Иноземцев В. Л. Расколотая цивилизация : науч. изд. / В. Л. Иноземцев. – М. : «Асаdemia» – Наука, 1999. – 724 с.
  11. Канке В. А.Философия экономической науки : учеб. пособ. / В. А. Канке. – М. : Инфра; Высшее образование, 2010.
  12. Киллинг Дж. Союз с конкурентом: юридический или фиктивный / Дж. Киллинг // Маркетинг. – 2004. – № 3.
  13. Львов Д. Нравственная экономика / Д. Львов // Свободная мисль – ХХІ. – 2004. – №9. – С. 24.
  14. Мазараки А. А.Философия денег / А. А. Мазараки, В. В. Ильин. – К. : Киевский нац. торг.-экон. ун-т,2004.<– 718 с.
  15. Маркс К.Капитал / К. Маркс. – Т. III . − 1949. − 928 с.
  16. Миняйло А. Духовно-нравственная экономика – новый тип хозяйствования одухотворенного православием человека [Електронний ресурс] / А. Миняйло. – Режим доступу : http://sdruzhie-volga.ucoz.ru/publ/1-1-0-25
  17. Нурулина Г. Исламская этика бизнеса / Г. Нурулина. – М. : ИД«Умма», 2004.
  18. Рубин В. Ю. Конкуренция: упорядоченное взаимодействие в профессиональном бизнесе / В. Ю. Рубин. – М. : Маркет ДС, 2006.
  19. Самсин А. И. Основы философии экономики / А. И. Самсин. – М. : Юнити-Дана, 2003. − 272 с.
  20. Фукуяма Ф. Доверие: социальные добродетели и путь к процветанию : пер. с англ. / Ф. Фукуяма. – М. : ООО «Издательство ACT» : ЗАО НПП «Ермак», 2004. 730 с.

Надійшла до редколегії 24.05.2012














Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу

© Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, 2011-2015

Рейтинг@Mail.ru