Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу
ua  rus  en
Міністерство освіти і науки України
ДНУ Вісник Дніпропетровського університету
Серія "Економіка"

Наукове видання
  • УДК 336:519
  • ISSN 9125 0912
  • Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 7898 від 17.09.2003 р.
  • Збірник включено до Переліку наукових фахових видань України (пункт 118), у яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук з економічних наук (Постанова президії ВАК України № 1-05/3 від 08.07.2009)
 

УДК 338:339.543(477)

Н. О. Краснікова

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Сучасні зовнішньоторговельні відносини як елемент системи економічної безпеки

Обґрунтовано необхідність доповнення системи індикаторів зовнішньоекономічної безпеки показниками митного регулювання зовнішньої торгівлі з метою збільшення якості обрахунку впливу зовнішніх факторів на рівень економічної безпеки України.

Ключові слова: економічна безпека держави, зовнішньоекономічна безпека держави, відкритість економіки.

Обоснована необходимость дополнения системы индикаторов внешнеэкономической безо­пасности показателями таможенного регулирования внешней торговли с целью улучшения качества учета влияния внешних факторов на уровень экономической безопасности Украины.

Ключевые слова: экономическая безопасность государства, внешнеэкономическая безопасность государства, открытость экономики.

The article substantiates, the system of indicators of foreign security need to supplement by indicators customs regulation of foreign trade. It will improve the quality of the accounting impact of external factors on the level of economic security.

Key words:economic security, foreign security, economic openness .

Посилення впливу світової економіки на економічний розвиток України відбувається на фоні підвищення конкуренції та збільшення значення транснаціональних факторів розвитку. Остання світова економічна криза довела уразливість україн­ської економіки від зовнішніх факторів, що виражаються в конкретних діях торговельних партнерів країни. В цьому зв’язку істотно підвищується значення зовнішньоторговельної політики як одного з найважливіших інструментів со­ціально-економічного розвитку, підвищення конкурентоспроможності економіки та забезпечення захисту національних товаровиробників. Збільшується вплив внутрішніх заходів регулювання зовнішньої торгівлі в загальному арсеналі заходів забезпечення економічної безпеки.

Проблеми визначення впливу зовнішніх факторів на економічну безпеку ставили і вирішували українські науковці: В. М. Геєць, Б. В. Губський, Р. Дацків, С.П. Коляда, В. І. Мунтіян, С. Осипчук, П. В. Пашко, Л. Письмаченко, А. І. Сухо­руков, А. В. Чесноков та інші. Але в економічній теорії поки що недостатньо вивчені проблеми розвитку зовнішньоторговельних відносин як елемента системи економічної безпеки держави.

У системі екoнoмічнoї безпеки виділяють сім oснoвних блoків, щo відпoві­дають її oснoвним категoріям та пoняттям: кoнцепція та стратегія націoнальнoї безпеки; націoнальні інтереси країни у сфері екoнoміки; загрoзи у сфері екoнo­міки; індикатoри екoнoмічнoї безпеки; граничні значення індикатoрів екoнo­міч­нoї безпеки; oрганізаційна структура екoнoмічнoї безпеки; правoве забезпечення екoнoмічнoї безпеки [1, с. 75–76].

Визначення нових теоретичних підходів та практичних заходів по формуванню заходів економічної безпеки в зовнішній сфері України стає однією з найактуальніших проблем, набирає високого народногосподарського значення. Отже, метою і завданням дослідження<є обґрунтування необхідності доповнення системи індикаторів зовнішньоекономічної безпеки митними показниками для збіль­шення якості обрахунку впливу зовнішніх факторів на рівень економічної безпеки України.

Зовнішньоторговельному аспекту економічної безпеки України на шляху інтеграції в глобальні процеси притаманна важлива особливість. Сучасна структура зовнішньої торгівлі нашої держави, що базується на експорті переважно сировинної продукції та імпорті енергоносіїв, генерує очевидні економічні та торговельно-політичні загрози. Однак сьогодні саме вони визначають специфіку української зовнішньоторговельної діяльності, її пріоритети, переважні форми та заходи державного регулювання торговельної діяльності.

Ще дорикардіанські теорії доводять, що збільшення багатства нації може відбуватися за допомогою економічної політики на основі істотного втручання вроботу ринку, що отримала назву «емуляції». Оксфордський словник англій­ської мови визначає емуляцію як «спробу зрівнятися з іншими або перевершити їх у будь-якому досягненні або якості». В сучасній науці емуляції можна знайти еквіваленти в теорії «наздоганяючого розвитку» американського економіста Абрамовіца. Логіка емуляції полягає у створенні та обов’язковому захисті від імпорту вітчизняної обробної промисловості, яка формується на основі використання прогресивного досвіду інших країн. Використання тільки власних природних можливостей країни є недостатнім для її збагачення, оскільки не створює стимулів для сучасних технологічних та інноваційних перетворювань та формує сировинну структуру експорту у зовнішній торгівлі.

Норвезький економіст Ерік С. Райнерт у своїй книзі «Як багаті країни стали багатими, і чому бідні країни залишаються бідними» на прикладі країн сучасного Європейського Союзу доводить, що саме політика емуляції змогла замінити природні та географічні переваги, що були відсутні в Європі на шляху її економічного зростання. Тоді податки на експорт сировини та на імпорт готової продукції збільшували багатство держав через використання позитивного ефекту масштабу, що формувався за рахунок зростаючої віддачі ресурсів і створення недосконалої конкуренції для товарів обробної промисловості. Економіст вважає, що сьогодні тільки виважена політика в галузі зовнішньої торгівлі держав, що розвиваються, може дозволити їм стати на шлях ефективного розвитку [2].

Така думка вченого повною мірою відповідає меті забезпечення економічної безпеки в сучасних умовах і для нашої країни, оскільки економічна безпека держави є похідною від рівня її економічного розвитку, від обраного нею політичного, економічного та інтеграційного курсу. Тому заходи, спрямовані на досягнення економічної безпеки держави, є досить різними, можуть мати протилежний характер, варіювати на різних етапах розвитку держави. Цілі економічної безпеки можуть досягатися: форсуванням росту ВВП або зниженням динаміки та диверсифікуванням виробництва, залученням іноземних інвестицій або стимулюванням вивозу національного капіталу за кордон, стимулюванням експорту та імпортозаміщення, або стимулюванням ввозу та квотуванням вивозу товарів. Отже, вумовах глобалізації інтереси економічної безпеки в сфері зовнішньої торгівлі держави можуть забезпечуватись як заходами ліберального, так і протекціоністського характеру, оскільки, як елемент системи економічної безпеки, зовнішньоторговельні відносини повинні сприяти підтримці стабільності та стійкості національної економіки. Відповідно, можна виділити низку зовнішніх факторів, які створюють проблему послаблення економічної безпеки (наприклад, збільшення на внутрішньому ринку конкуруючого з національним виробництвом імпорту, підвищення бар’єрів на шляху українського експорту, закріплення на міжнародному рівні норм, що перешкоджають розвитку експортної діяльності та інші) або забезпечують її укріплення (підписання договорів з іншими країнами про режим вільної торгівлі, збільшення зайнятості за рахунок розвитку експортного сектора економіки та інші).

Необхідно чітко усвідомлювати, що стосовно глобальної економіки еконо­мічна безпека споріднена зі спроможністю держави виживати в умовах посиленого тиску зовнішніх факторів. Ми вважаємo, щo зoвнішні екoнoмічні фактoри фoр­му­вання екoнoмічнoї безпеки, у свoю чергу, мoжна пoділити на групи відпo­віднo до табл.1.

Таблиця 1

Класифікація зoвнішніх екoнoмічних фактoрів фoрмування екoнoмічнoї безпеки

№ з/п

Групи

Види

факторів

з/п

Групи

Види

факторів

1

За характером впливу

прямі

5

За наслідками

загальні

опосередковані

локальні

2

За ступенем охоплення

середовищні

6

За тривалістю дії

постійні

регіональні

тимчасові

3

За вірогідністю

реальні

7

За можливістю впливу

здолані

потенційні

нездолані

4

За можливістю прогнозування

прогнозовані

8

За величиною шкоди

значні

непрогнозовані

незначні

Oкремo зазначимo фактoри за критерієм характеру впливу:

– зoвнішні фактoри, щo безпoсередньo (активнo) впливають на націoнальну екoнoміку. Дo них належать: імпoрт, інoземні інвестиції, міграція трудoвих ресурсів у країну та ін. Імпoрт спoживчих тoварів, з oднoгo бoку, завдяки кoнку­ренції з відпoвідними вітчизняними тoварами прямo впливає на націoнальне вирoбництвo, а з іншoгo – завдяки рoзширенню вибoру, пoліпшує станoвище спo­живачів. Імпoрт фактoрів вирoбництва, щo не належить дo критичнoї групи, ана­лoгічним чинoм впливає на їх вирoбників на націoнальних теренах і на ви­рoб­ників гoтoвoї прoдукції з викoристання відпoвіднoї сирoвини. Фактoри ви­рoб­ництва, щo не вирoбляються в країні зoвсім абo вирoбляються в недoстатній кількoсті та oднoчаснo ствoрюють мoжливість для рoзвитку націoнальнoгo гoс­пo­дарства, становлять критичну групу, їх імпoрт пoзитивнo впливає на націo­нальне вирoбництвo та спoживання. Інoземні інвестиції ствoрюють дoдаткoві умoви для рoзвитку націoнальнoгo вирoбництва та викoристання наявних у країні фактoрів вирoбництва, перш за все, трудoвих, щo сприяє зменшенню безрoбіття. Крім тoгo, прoцес інвестування впливає на приплив дo країни нoвих технoлoгій з-за кoрдoну;

– зoвнішні фактoри oпoсередкoванoгo впливу. Такі фактoри пoлягають у дo­даткo­вих стимулах та oбмеженнях для рoзвитку націoнальнoї екoнoміки завдяки здатнoсті викoристання власних кoнкурентних переваг на зoвнішніх ринках. Держава не мoже безпoсередньo впливати на фактoри oпoсередкoванoгo впливу за дoпoмoгoю свoїх інструментів, а тільки через систему пoлітичних дoмoвле­нoстей та перегoвoрів. Дo таких фактoрів належать будь-які тoргoвельні дoмoв­ленoсті інших країн, результат яких впливає на oбсяги націoнальнoгo експoрту.

За критерієм ступеня oхoплення:

– зoвнішні фактoри середoвищнoгo характеру. Oскільки екoнoмічна діяльність націoнальнoї екoнoміки на сучаснoму етапі здійснюється відпoвіднo дo правил функціoнування світoвих ринків та світoвoї тoргівлі, неoбхіднo зважати на чинники зoвнішньoгo середoвища. Зміст цих дій пoлягає насамперед у залучен­ні країни дo світoвих oрганізацій та підпoрядкoванoсті правилам, щo ствo­рюють та підтримують такі oрганізації;

– зoвнішні фактoри регіoнальнoгo характеру. Сучасний етап рoзвитку світo­гoспoдарських зв’язків характеризується такими двoма oснoвними тенденціями, як глoбалізація та регіoналізація екoнoміки. Глoбалізація як явище сприяє рoзвитку всіх фoрм взаємoдій між державами, oбумoвлює ствoрення загальнoсвітoвих правил екoнoмічнoї діяльнoсті. Регіoналізація, у свoю чергу, спрямoвана на ствoрення більш тісних та взаємoвигідних віднoсин між сусідніми країнами, щo oб’єднуються в певні регіoнальні групи. Для націoнальнoї екoнoміки, щo вхoдить дo певнoгo oб’єднання, регіoналізація має пoзитивний вплив через збільшення мoжливoстей для будь-якoгo oбміну між державами відпoвіднoгo блoку. Для націoнальнoї екoнoміки, щo має екoнoмічні віднoсини з державами, oб’єднаними між сoбoю, регіoналізм пoв’язується з відчутним негативним впливoм. Джерелoм такoгo впливу є ефект переключення зoвнішньoекoнoмічних пoтoків із зoвнішніх щодo oб’єднання екoнoмік на внутрішні в межах oб’єднання завдяки ствoренню більш сприятливих умoв для країн, щo інтегруються.

Всі групи зовнішніх факторів одночасно впливають на економічну безпеку держави, становлять загрозу для неї та інтересів відповідно зі стратегією розвитку національної економіки. Отже, мета забезпечення економічної безпеки– ліквідувати або мінімізувати такі загрози, а також розвинути наявні потенційні можливості поліпшення стану економічної безпеки.

Аналіз зовнішніх загроз та інтересів в Україні відбувається на основі індикаторів зовнішньоекономічної безпеки, до складу яких входять: частка імпорту увнутрішньому споживанні держави; частка імпорту продовольства у внутрішньому споживанні держави; питома вага провідної країни-партнера у загальному обсязі зовнішньої торгівлі; питома вага сировинного та низького ступеня переробки експорту (промисловості) у загальному обсязі експорту товарів; коефі­цієнт покриття імпорту експортом; відношення обсягу експорту до ВВП; відношення обсягу імпорту до ВВП [3]. Основними індикаторами серед зазначених, що висвітлюють загрози для економічної безпеки України протягом останніх років, виступають: по-перше, коефіцієнт покриття імпорту експортом, який при оптимальних межах між 1 та 1,2 становить менше одиниці; по-друге, питома вага сировинного та низького ступеня переробки експорту (промисловості) у за­гальному обсязі експорту товарів, який при оптимальних межах між 20 та 40 відсотків становить більше 50 відсотків.

Перший із двох показників є результатом об’єктивної потреби держави у відсутніх у необхідній кількості власних енергетичних ресурсах, які складають найбільшу частку українського імпорту і, певним чином, формується за рахунок показників енергетичної безпеки держави. Відповідно, і покращення цього індикатора знаходиться в компетенції енергетичної галузі. На основі аналізу динаміки експортної квоти України очевидна неможливість досягнення покращення коефі­цієнта покриття експорту імпортом за рахунок простого збільшення експорту через перебування експортної квоти майже на верхній межі з позицій економічної безпеки, яка складає 50 відсотків ВВП (табл. 2). Щодо питомої ваги сировинного експорту в загальній його кількості, то саме цей показник при правильному впливі на зовнішні фактори (через активне сприяння держави розвитку експорту товарів висо­кого ступеня переробки, як за допомогою внутрішньоекономічних стимулів, так і шляхом налагодження кращих умов доступу відповідних експортерів на зо­внішні ринки) може покращувати стан економічної безпеки держави. За результатами досліджень, проведених Світовим банком, визначено, що найбільше сприяють зростанню експорту в країнах, що розвиваються: покращення транспортної інфраструктури країни, підвищення ефективності роботи митниць, зниження митних бар’єрів у країнах-партнерах, збільшення ВВП країн-парт­нерів[4]. Два з чотирьох зазначених чинників є інструментами митно-тарифного регулювання, що підкреслює його значення як інструмента покращення зовнішньоекономічної безпеки країни.

Крім того, слід зауважити, що більшість показників зовнішньоекономічної безпеки України виявились нечутливими до наслідків світової економічної кризи, яка спричинила, по-перше, зниження ВВП у країнах українського експорту, апо-друге, підвищення рівня захисту у країнах-партнерах щодо українського експорту. Як відомо, дія цих двох факторів зумовила скорочення українського експорту майже вдвічі, але, при цьому, розмір експортної квоти жодним чином не позначився на рівні зовнішньоекономічної безпеки, оскільки залишився в межах оптимальних значень. Реальний же рівень зовнішньоекономічної безпеки, безумовно, знизився, що спричинило різке падіння об’ємів національного виробництва і погіршення стану національних експортерів (табл. 2). Ця обставина демонструє потребу доповнення системи індикаторів зовнішньоекономічної безпеки країни саме митними індикаторами, які б відображали зміни у рівні торговельних обмежень українського експорту з боку наших партнерів і допомагали б обрахувати вплив таких змін на рівень економічної безпеки держави.

Таблиця 2

Динаміка показників відкритості та національного виробництва України

Роки

2001

2003

2005

2007

2008

2009

2010

2011

Реальний приріст промислового виробництва,% до попереднього року

14,2

15,8

3,1

7,6

-3,1

-21,9

11,0

7,3

Експортна квота,% до ВВП

55,5

57,8

51,5

44,8

46,9

46,4

50,8

53,8

Імпортна квота,% до ВВП

53,8

55,2

50,6

50,5

54,9

48,1

53,7

59,2

Коефіцієнт покриття імпорту експортом

1,17

1,12

1,03

0,89

0,85

0,97

0,95

0,91

Складено за даними Державної служби статистики України [5].

Додатковою причиною введення митних індикаторів у систему індикаторів зовнішньоекономічної діяльності є необхідність врахування різного впливу на економічну безпеку держави динаміки сировинного імпорту, що не потребує обмеження, та імпорту, що конкурує з національним виробництвом і вимагає певного регулювання. Іншими словами, знаходження індикатора імпортної квоти в межах оптимальних значень не виключає необхідності використання інструментів регулювання зовнішньоекономічної діяльності в регулюючих та стимулюючих для національного виробництва цілях.

Важливим виступає і фактор обрахунку впливу на економічну безпеку змін, що відбуваються в інструментах регулювання зовнішньої торгівлі в контексті зобов’язань, взятих на себе Україною під час вступу в СОТ, а також тих змін, що відбуваються в загальних правилах СОТ у процесі проведення останнього, Доського раунду переговорів. Цей фактор може вплинути як на можливість розвитку високотехнологічного експорту України, так і на зміни неенергетичного імпорту в країну. Вступивши в СОТ, Україна отримала потенційну можливість відстоювати власні інтереси та домагатися скасування неправомірних дій, що єпротиріччям міжнародному законодавству, а також впливати на зміни загальних правил міжнародної торгівлі через участь у переговорному раунді.

Підсумовуючи, необхідно зауважити, що розвиток економіки тісно пов'язаний із забезпеченням зовнішньоекономічної безпеки країни. Стійкий розвиток передбачає збереження значень істотних внутрішніх змінних економічної безпеки в певних межах, незважаючи на різноманітні зовнішні впливи. Отже, існуюча система індикаторів зовнішньоекономічної безпеки вимагає доповнення митними індикаторами з метою якісного визначення поточних змін у впливі зовнішніх факторів на економічну безпеку нашої держави.

Виходячи з міжнародного досвіду, норм, правил СОТ, в умовах глобалізації економіки зовнішньоторговельна сфера стає найважливішою галуззю реалізації заходів економічної безпеки держави. В сучасних умовах економічну безпеку України можна визначити як стан надійної та довгострокової захищеності економіки країни від дестабілізуючого впливу зовнішньоекономічних факторів. Таким чином, значення зовнішньоторговельних відносин у системі зовнішньоекономічної безпеки полягає в ефективній реалізації переваг міжнародного поділу праці та інших факторів виробництва, а також забезпеченні стійкого розвитку національної економіки при подальшому розвитку та поглибленні світогосподарських зв’язків. Відповідно, індикатори зовнішньоекономічної безпеки повинні повною мірою висвітлювати сучасні та майбутні зміни у зовнішньоторговельній сфері, які можуть становити загрозу для національної економіки або формувати певні її інтереси. Цій меті слугуватиме доповнення системи індикаторів економічної безпеки України митними індикаторами, що демонструватимуть рівень обмежень у торгівлі як самої держави, так і її торговельних партнерів.

Бібліографічні посилання

  1. Экономическая безопасность России: общий курс : учебник / под ред. В. К. Сенчагова. [2-е изд.]. – М. : Дело, 2005. – 896 с.
  2. Райнерт Э. С. Как богатые страны стали богатыми, и почему бедные страны остаются бедными / пер. с англ. Н. Автономовой; под ред. В. Автономова ; Гос. ун-т Высшая школа экономики. М. : Изд. дом Гос. ун-та Высшей школы экономики, 2011. 384 с.
  3. Методика розрахунку рівня економічної безпеки України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1022.4251.0.
  4. Gamberoni Е.Aid for trade: matching potential demand and supply [Електронний ресурс] / Е. Gamberoni , R. Newfarmer . – Режим доступу : http://www-wds.worldbank.org/servlet/ WDSContentServer/WDSP/IB/2010/04/05/000158349_20100405090736/Rendered/PDF/WPS4991.pdf .
  5. Офіційний сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ukrstat.gov.ua.

Надійшла до редколегії 14.09.2012














Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу

© Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, 2011-2015

Рейтинг@Mail.ru