Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу
ua  rus  en
Міністерство освіти і науки України
ДНУ Вісник Дніпропетровського університету
Серія "Економіка"

Наукове видання
  • УДК 336:519
  • ISSN 9125 0912
  • Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 7898 від 17.09.2003 р.
  • Збірник включено до Переліку наукових фахових видань України (пункт 118), у яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук з економічних наук (Постанова президії ВАК України № 1-05/3 від 08.07.2009)
 

УДК 339

П. Г. Клівець, О. Р. Логвиненко

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Техніко-технологічний рівень вітчизняної металургійної галузі: напрями розвитку

Розглянуто структурні недосконалості металургійної галузі України, виділено негативні тенденції та проблеми вітчизняних металургійних підприємств, визначено напрями підвищення техніко-технологічного рівнів виробництва на підприємствах металургійного комплексу України з метою реструктуризації виробничих потужностей, збереження можливостей конкурувати та посідати лідируючі позиції на світових ринках.

Ключові слова: переозброєння, технологічні зміни, основні виробничі фонди, металургійна галузь.

Рассмотрены структурные несовершенства металлургической отрасли Украины, выделены негативные тенденции и проблемы отечественных металлургических предприятий, определены направления повышения технико-технологического уровня производства на предприятиях металлургического комплекса Украины с целью реструктуризации производственных мощностей, сохранение возможностей конкурировать и занимать лидирующие позиции на мировых рынках.

Ключевые слова: перевооружение, технологические изменения, основные производственные фонды, металлургическая отрасль.

The article deals with structural imperfections metallurgical industry of Ukraine, highlighted the negative trends and problems of technical and technological level of production of steel companies, the directions of increasing technical and technological level of production in enterprises of metallurgical complex of Ukraine for the restructuring of production capacities, storage capacity and compete to occupy the leading position in world markets.

Keywords:upgrading, technological change, the basic production funds, metallurgical industry.

Стійка позитивна кон'юнктура на зовнішньому та пожвавлення попиту на внутрішньому ринках, задовільне забезпечення технологічною сировиною та енергоресурсами є основними факторами, які протягом останніх років забезпечили доволі успішний розвиток металургійної промисловості України [2].

Галузь має величезне значення для валютно-фінансового становища України. Металургійні підприємства утримують за собою значні сегменти ринків збуту металопродукції в багатьох регіонах світу: Близький та Середній Схід, Північна Африка, Східна Європа.

Проте становище галузі, що здається благополучним, аж ніяк не є таким. Конкурентні переваги українських металургів, що досягнуті на світовому ринку, короткотермінові та дуже нестабільні. Вони базуються переважно на цінових перевагах та піддані різного роду ціновим зрушенням на світовому ринку. Так, при зростаючих фізичних обсягах експортусума валютних надходжень не збіль­шується пропорційно. Застосування неефективних методів конкуренції має певні передумови, адже собівартість української металургійної продукції більш низька, порівняно з аналогічною продукцією зарубіжних виробників. Це свідчить про те, що багато хто з експортерів значно знижує ціни, намагаючись захопити ринки таким «варварським» методом конкуренції, водночас викликаючи на себе вогонь антидемпінгових заходів, що шкодить не тільки галузі, а й державі в цілому. З огляду на це, вкрай важливо визначити причини негативних явищ у металургії України.

Питання розвитку гірничо-металургійного комплексу України за останні 20років є особливо актуальними, що висвітлено в наукових працях вітчизняних дослідників, зокрема: С. Аптекаря [2], А. Амоші [2], Т. Загорської [2], Ю. Макогона [3], В. Осипова, О. Панченко [5], О. Собкевич [7] та ін. Автори дослі­джують інвестиційні аспекти, напрями ресурсозбереження, світові тенденції розвитку, розкривають структурні особливості гірничо-металургійного комплексу України тощо.

Метою статті є дослідження структурних недосконалостей металургійної галузі України, виділення негативних тенденцій та проблеми вітчизняних металургійних підприємств, визначення напрямів підвищення техніко-технологічного рівня виробництва на підприємствах металургійного комплексу України.

Головною причиною недосконалості структури металопродукції є низький техніко-технологічний рівень підприємств металургійного комплексу України.

Відсутність стимулів до модернізації зумовила переважання старих технологій у структурі виробництва [3].

Зокрема, сьогодні технологічний рівень металургійного виробництва визначається часткою електросталі та киснево-конвертерної сталі в загальному обсязі виробництва. В Україні частка мартенівської сталі (43,4%) (табл. 1) досягає відмітку значно вищу, ніж середній світовий показник – 3,2%. Незначна за сучасними мірками частка киснево-конверторної сталі (6,8%) свідчить про погані показники технологічного рівня української чорної металургії.

Сучасний стан чорної металургії України характеризується структурною недосконалістю та технологічним відставанням від розвинутих країн.

Таблиця 1

Використання різних технологій виплавки сталі в окремих країнах [5]

Країна

Киснево-конвертор­ний спосіб

Електроплавильне виробництво

Мартенівський спосіб

Китаї

81,6

18,4

Японія

73,6

75,4

Німеччина

30,7

69,3

США

53,6

46,4

У світі

33,8

63,0

3,2

Росія

6,3

61,6

32,1

Південна Корея

43,9

56,1

Україна

6,8

49,8

43,4

За різними оцінками, ступінь зносу виробничих потужностей у галузі складає 70–75%, а по окремих агрегатах – 100%. Недосконалості амортизаційної політики держави негативно відображаються на впровадженні нових технологій та модернізації галузі. Нормативні терміни використання обладнання на металургійних підприємствах – 20–30 років [5].

На окремих підприємствах використовують обладнання, встановлене ще в 40-х роках ХХ століття. Водночас у розвинених країнах терміни служби машин та обладнання в чорній металургії значно нижчі 5–15 років. Підприємства широко використовують різні методи прискореної амортизації для формування фондів реконструкції та фінансування науково-технічних досліджень для підвищення конкурентоспроможності. В умовах «м’яких» бюджетних обмежень саме політика «м’якої» модернізації галузі давала максимальні прибутки компаніям [4].

Більшість вітчизняних підприємств чорної металургії оснащені застарілим обладнанням, металургійні заводи експлуатуються понад нормативні терміни (табл.2). На обладнанні з терміном служби понад нормативний виробляється понад 50% металопродукції. Утримання устаткування, введеного в експлуатацію на початку минулого століття, коштує підприємствам значно дорожче, ніж впровадження нових технологій, що відповідають світовим стандартам.

Таблиця 2

Ступінь зношеності основних фондів металургійних підприємств України [7]

Найменування підприємств

Дата заснування, рік

Зношеність ОФ,%

ЗАТ «Макіївський металургійний завод»

1899

67,4

ВАТ «Міттал Стіл» (м. Кривий Ріг)

1934

80,8

ВАТ «Дніпропетровський мет. завод ім. Комінтерну»

1899

56,6

ВАТ «Дніпропетровський мет. завод ім. Петровського»

1887

79,5

ВАТ «Дніпровський мет. комбінат ім. Дзержинського»

1889

55,2

ВАТ Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»

1933

56,4

ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча»

1927

57,7

ВАТ «Алчевський металургійний комбінат»

1896

38,9

ВАТ «Єнакіївський металургійний завод»

1897

13,4

ВАТ Металургійний комбінат «Азовсталь»

1933

57,1

ВАТ «Донецький металургійний завод» (ДМЗ)

1872

58,1

В умовах фінансової кризи інвестування процесів модернізації та технічного переоснащення металургійних підприємств різко скоротилося: річний обсяг інвестицій в основний капітал у 2009 р. порівняно з 2007 р. зменшився на 41%, а прямих іноземних інвестицій – майже в 3,5 разу (табл. 3).

Таблиця 3

Інвестування металургійної галузі [7]

Річні обсяги інвестицій в основний капітал, млн. грн.

Річні обсяги прямих іноземних інвестицій, млн. дол. США

2007

2008

2009

2010

2007

2008

2009

2010

Металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів

11234

10503

6683

5161

156,2

-240,2

44,7

383,3

Промисловість (довідково)

64341

76618

57658

58558

1893

48,5

969,3

766,2

Підприємства галузі не готові йти на глобальні заходи щодо реконструкції іреорганізації виробництва, а залучені інвестиції переважно спрямовуються на завершення раніше розпочатих проектів і здійснення короткострокових високорентабельних заходів. Найбільш прийнятними джерелами фінансування при реалізації проектів модернізації залишаються власні кошти підприємств і позичкові кошти [7].

Ще однією проблемою техніко-технологічного стану металургійної галузі єспоживання паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР). Надвисокі витрати енергоносіїв призводять до зниження конкурентоспроможності української металопродукції та втрати суттєвої частини зовнішнього та внутрішнього ринків. Особливо ця проблема загострилася після приєднання України до СОТ та здійснення кроків з поступової інтеграції в ЄС. Найбільш суттєва складова в енергоємності основних видів продукції чорної металургії має місце при виробництві прокату (78%), чавуну (34%) та агломерату (27%).

Споживання енергоресурсів на виробництво продукції українськими металур­гійними підприємствами суттєво перевищує енерговитрати закордонних виробників уже з перших технологічних переділів. Так, енергоємність виробництва чавуну на українських металургійних підприємствах майже на 33% вища, ніж на провідних підприємствах світу (табл. 4).

Якщо частка витрат на паливо та енергію у собівартості товарної продукції металургії в Україні складає 40–60% залежно від виду виробництва, то у США, ФРН, Японії – 28–35%.

Таблиця 4

Витрати паливно-енергетичних ресурсів у виробництві чавуну, сталі та прокату

(кг умовного палива/т) [1]

Країна-виробник

Виробництво сталі

Виробництво чавуну

Виробництво прокату

Україна

Мартенівське виробництво

104,5

Конверторне виробництво

22,4

Середнє по країні

68,4

637,8

120,6

Країни ЄС

17,4

483,4

68,8

Китай

17,7

477,4

70,1

Ці тенденції визначають необхідність технічного переоснащення та переобладнання виробництва для більшості металургійних підприємств України. Це вимагає розробки, обґрунтування та впровадження певного механізму управління відповідними змінами в поєднанні з оновленням основних засобів на підприємстві.

При існуючому економічному становищі металургійних підприємств України, коли коштів ледь вистачає на підтримання виробничого процесу, розраховувати на швидку структурну перебудову галузі відповідно до сучасних тенденцій важко. В таких умовах найбільш вірогідним є шлях раціонального маневрування існуючими виробничими потужностями з поступовою заміною їх найновішими досягненнями світового та вітчизняного металургійного машинобудування [2]. Саме тому розгляд питання управління процесом технічного переозброєння залишається актуальним і поглиблює постановку питання щодо організаційних процесів цього процесу на самих підприємствах.

Одним із найважливіших завдань підвищення ефективності використання інвестицій та основних фондів є своєчасне введення в експлуатацію нових їх видів та виробничих потужностей, швидке їх освоєння. Розглянемо це завдання крізь призму техніко-технологічного переозброєння на підприємстві, виділивши певні варіанти та етапи прийняття управлінських рішень.

Скорочення термінів уведення в експлуатацію нових основних фондів дозволяє швидше одержати додаткову готову продукцію, прискорити оборот і, тим самим, уповільнити наступ їхнього техніко-економічного старіння, підвищити ефективність суспільного виробництва в цілому. Це притаманне майже всім галузям – від металургійної до легкої промисловості [3].

Традиційно поліпшення використання діючих основних фондів і виробничих потужностей промислових підприємств, у тому числі нововведених в експлуатацію, може бути досягнуте завдяки підвищенню їх інтенсивного використання та екстенсивного навантаження.

У цілому, сукупність резервів покращення використання основних фондів підприємства може бути поділена на три групи:

-технічне вдосконалення засобів праці, яке передбачає технічне пере­озброєння на базі комплексної автоматизації та впровадження гнучких виробничих систем, оновлення та заміну застарілої техніки, модернізацію обладнання, ліквідацію вузьких місць та диспропорцій у виробничих потужностях підприємства, механізацію допоміжних та обслуговуючих виробництв, розвиток винахідництва та раціоналізаторства;

-збільшення тривалості роботи машин та обладнання за рахунок ліквідації недіючого обладнання (здавання його в оренду, лізинг, реалізація тощо), скорочення строків ремонту обладнання, зниження простоїв: цілозмінних та всередині змін;

-покращення організації та управління виробництвом, а саме – прискорення досягнення проектної потужності введених в експлуатацію основних фондів, упровадження наукової організації праці та виробництва, покращення забезпечення матеріально-технічними ресурсами, вдосконалення управління вироб­ництвом на базі сучасної комп’ютерної техніки, розвиток матеріальної зацікавленості працівників, що сприяє підвищенню ефективності виробництва.

Рішення щодо заміни обладнання не повинно базуватися на тривалості пе­ріоду експлуатації обладнання, оскільки практичний досвід технічно розвинених країн свідчить про той факт, що «великовікове» обладнання займає значну питому вагу в загальному парку обладнання. Це характерно як для самої металургії, так і для важкого машинобудування, яке повинне здійснювати це пере­озброєння. Отже, щоб забезпечити металургійну галузь сучасним обладнанням, слід спочатку підняти на відповідний рівень важке машинобудування.

Враховуючи вищезазначені проблеми металургійної галузі України, на технологічному рівні повинно відбуватися стимулювання розвитку металургійного комплексу:

– впровадження енерго- та ресурсозберігаючих, екологічно чистих технологій І–ІІІ металургійних переділів;

– оптимізації виробничої структури металургійних підприємств, зокрема шляхом поширення застосування електроплавильних виробництв;

– підвищення якості і розширення асортименту металопродукції (в тому числі, збільшення обсягів виробництва спеціальних сталей і сплавів, економічних видів прокату і труб з антикорозійним покриттям, каліброваного металу, гнутих профілів, розвиток виробництва титанових зливків і сплавів, організація випуску алюмінієвої фольги, нових видів цирконової продукції тощо);

– розвиток транспортної інфраструктури та мінерально-сировинної бази і забезпечення підвищення якості сировини, крім того, використання нових видів енергоносіїв у доменному виробництві;

– виробництво нових видів конструкційних та функціональних матеріалів, зокрема, з високими характеристиками міцності та точності [6].

Висновок. Подолання ризиків та розв'язання зазначених завдань можливо забезпечити шляхом реалізації державної політики в таких напрямах:

-розвиток внутрішнього ринку. Національна економіка характеризується високою зношеністю основних фондів, тому розвиток внутрішнього ринку металопрокату необхідно забезпечити шляхом модернізації інфраструктури та заміни зношеного металофонду обсягом 350 млн. тонн. З огляду на масштабність проблеми її розв'язання потребує впровадження механізму інфраструктурного оновлення та розроблення відповідної державної програми;

-модернізація виробництва та впровадження сучасних екологічних стан.-дартів. Державне стимулювання процесів модернізації здійснюється шляхом здешевлення інвестиційних ресурсів і державного фінансування науково-дослідних робіт із захисту навколишнього природного середовища, ресурсо- та енергозбереження.

Вищесказане вимагає створення концептуальних завдань управління процесом формування, оновлення та відтворення техніко-технологічної бази і організаційно-економічного механізму управління досягненням результатів його дії, розробки та затвердження інвестиційних планів зростання виробництва, затвердження програм операційних покращень, інвестиційних програм для основних переділів металургійних підприємств, організаційного вирішення та системи забезпечення їх упровадження.

Бібліографічні посилання

1.Енергоефективність як ресурс інноваційного розвитку: Національна доповідь про стан та перспективи реалізації державної політики енергоефективності у 2008 році / С. Ф. Єрмілов, В. М. Геєць, Ю. П. Ященко, В. В. Григоровський, В. Е. Лір та ін. – К.: НАЕР, 2009. – С. 18.

2.Наумов Д. Ю. Інвестиції в модернізацію металургійних підприємств України та їх вплив на формування структури і якості кадрового потенціалу галузі / Д. Ю. Наумов // Український соціум. – 2008. – № 4. – С. 71–86.

3.Олійник Л. Г. Оновлення техніко-технологічної бази підприємств [Електронний ресурс] / Л. Г. Олійник. – Режим доступу : http://www.rusnauka.com/ONG_2006/ Economics/17956.doc.htm.

4.Оцінка наслідків угоди про вільну торгівлю між Україною та ЄС / Міжнародний центр перспективних досліджень. – К., 2007. – 319 с.

5.Панченко О. М. Фактори конкурентоспроможності металургійної галузі України / О.М. Панченко, О. Г. Лищенко // Вісник Запорізького національного університету. Економічні науки: зб. наук. ст. – Запоріжжя : ЗНУ, 2010. – С. 164–172.

6.Про затвердження Державної програми розвитку внутрішнього виробництва / постанова КМУ від 12 вересня 2011 р. № 1130 [Електронний ресурс]. – К., 2011. –http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1130-2011-%D0%BF/page?text=%EC%E5%F2 %E0% EB%F3%F0%E3.

7.Собкевич О. В. Реструктуризація промисловості України у процесі посткризового відновлення / О. В. Собкевич // Національний інститут стратегічних досліджень. – К. : НІСД, 2011. – С. 10–12.

Надійшла до редколегії 03.07.2012














Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу

© Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, 2011-2015

Рейтинг@Mail.ru