Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу
ua  rus  en
Міністерство освіти і науки України
ДНУ Вісник Дніпропетровського університету
Серія "Економіка"

Наукове видання
  • УДК 336:519
  • ISSN 9125 0912
  • Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 7898 від 17.09.2003 р.
  • Збірник включено до Переліку наукових фахових видань України (пункт 118), у яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук з економічних наук (Постанова президії ВАК України № 1-05/3 від 08.07.2009)
 

УДК 622.7: 658.3.018

Д. В. Бродська

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Оцінка продуктивності підприємства як складова системи забезпечення його ефективного функціонування

Запропонована методика оцінки продуктивності підприємства, що дозволяє враховувати ринкові умови роботи підприємства і спиратися на показники, які використовуються вукраїнській статистичній практиці. На прикладі металургійного підприємства доведено ефективність цієї методики.

Ключові слова:продуктивність, оцінка продуктивності, управління, ресурси підприємства.

В статье предложена методика оценки производительности предприятия, которая позволяет учитывать рыночные условия работы предприятия и опираться на показатели, используемые в украинской статистической практике. На примере металлургического предприятия наглядно доказано эффективность этой методики.

Ключевые слова:производительность, оценка производительности, управление, ресурсы предприятия.

In the article proposes the method of enterprise productivity estimating, which takes into account the market conditions of the enterprise and rely on common indicators used in theUkrainian statistical practice. On the example of metallurgical enterprise clearly is proved theeffectiveness of this method.

Keywords:productivity, productivity, evaluation, management, enterprise resources.

Успішні результати діяльності будь-якого підприємства в ринкових умовах господарювання залежать від ефективного використання наявних виробничих ресурсів і від сприятливого впливу зовнішнього середовища, оскільки продуктивність – це показник того, наскільки ефективно підприємство перетворює використовувані ресурси в продукцію (товари, послуги). Висока продуктивність – головна якісна ознака ефективної системи господарювання ринкового типу, в якій вільний рух капіталу і робочої сили сприяє розширенню місткості товарного ринку, ринку праці та капіталу, а також забезпечує товаровиробникам нагромадження основного капіталу, нормальне відтворення залученої до економічної діяльності робочої сили, створення інвестиційних та інноваційних фондів, а також вирішення інших нагальних соціально-економічних проблем.

Рівень економічного розвитку країни визначається ефективністю діяльності конкретних підприємств, оскільки саме мікроекономічний рівень є базою, яка створює додану вартість і формує основу для збільшення ВВП, підвищення рівня і якості життя населення. В умовах трансформаційних процесів на всіх рівнях управління українськими підприємствами було допущено повне ігнорування проблеми продуктивності. Показник продуктивності так і не введено в практику статистичного обліку, що значно ускладнює зіставлення рівнів продуктивності між підприємствами. Відсутність відповідної інформаційної бази не дозволяє відстежувати динаміку продуктивності вітчизняних підприємств. А в сучасних умовах першочерговим завданням для підприємств має стати пошук резервів підвищення продуктивності підприємства, тобто тих можливостей, які є на підприємстві, але з різних причин не використовуються.

У сучасних наукових дослідженнях категорія продуктивності набуває пріоритетного значення, оскільки в інтегрованому вигляді відображає резуль тативність взаємодії усіх факторів впливу на економічну систему підприємства і є основою для оцінки його потенційних можливостей. Деякі аспекти оцінки й управління продуктивністю досліджують у своїх роботах такі зарубіжні та вітчизняні вчені, як А. Аткінсон, А. В. Калина, В. В. Калюжний, Д. Кендрик, А. О. Ласкавий, Д. С. Сінк, В. А. Чарінцева та інші. Деякі з них зосередились на дослідженні продуктив­ності на макрорівні (І. І. Прокопенко , О. Сологуб) , інші предметом наукового пошуку обрали методи вимірювання і управління продуктивністю окремих підприємств (А. В. Калина, В. А. Чарінцева). Певні наукові праці містять спроби поєднання мікро- та макропідходу до управління продуктивністю (А. О. Ласка­вий). Але водночас залишаються неопрацьованими деякі аспекти, пов’язані з ди­фе­ренціацією методів та політики управління, а також загальної оцінки про­дуктив­ності підприємств, що і визначило вибір теми даного дослідження.

Метою статті є аналіз продуктивності підприємства на основі концепції продуктивності факторів виробництва.

Продуктивність, як поняття, характеризує результативність усієї сукупної іцілеспрямованої господарської діяльності суспільства. Загальним визначенням продуктивності є відношення створеної продукції і наданих послуг, здійснюваних сукупною системою виробництва та обслуговування, до здійснених на це витрат. Тому можна сказати, що продуктивність показує ефективність використання ресурсів підприємства при виготовленні продукції (товари, послуги). Більш висока продуктивність означає збільшення обсягу продукції за тих самих витрат, при цьому необхідно враховувати потреби цієї чи іншої продукції на ринку, в суспільстві. Тому метою діяльності будь-якого підприємства є зростання або утримання на належному рівні його продуктивності як передумови стабільної позиції на обраному сегменті ринку, ефективного використання задіяних ресурсів, розвитку та розширення обсягів діяльності. Досягнення цієї мети вимагає свідомого та досконалого управління продуктивністю підприємства.

Управління продуктивністю – це комплекс стратегічних та оперативних заходів і практичних дій з оптимізації співвідношення виробленої продукції та затрачених на це ресурсів [3, с. 66].

Питання продуктивності можна розглядати як на макрорівні, мезорівні (ре­гіональному) і на мікроекономічному (на рівні окремих підприємств певних галузей виробництва). Слід також зазначити, що рівень продуктивності країни, її регіонів і галузей визначається рівнем продуктивності підприємств.

Запропоновані в даній статті інструменти оцінки продуктивності підприємства базуються на показнику доданої вартості, що характеризує новостворену вартість у процесі виробничої діяльності підприємства, а також на детальному аналізі ефективності використання ресурсів підприємства.

Оцінку продуктивності підприємства пропонується здійснювати в два ета­пи[2]. На першому етапі розраховуються показники загальної продуктивності підприємства, які характеризують ефективність використання ресурсів, витрачених на здійснення виробничих процесів підприємства, та визначаються зіставленням новоствореної вартості і сукупних витрат ресурсів. Після розрахунку показників перевіряється дотримання системи нерівностей, які форму­ють умови зростання загальної продуктивності підприємства та порівнюються темпи зростан­ня кожного з показників:

1) Кдв ≥ В – підвищення продуктивності підприємства спостерігається, якщо темпи зростання виручки від реалізації забезпечуються підвищенням доданої вартості в її складі, тобто темпи зростання частки доданої вартості у виручці (Кдв) більше або дорівнюють темпам зростання виробітку на одного працівника (В);

2) Поф ≥ Фо – з метою забезпечення зростання ефективності діяльності під­приємства, збільшення показника фондоозброєності має супроводжуватися підвищенням продуктивності капіталу. Причому найбільший економічний ефект досягається, коли темпи зростання продуктивності капіталу (Поф) перевищують темпи зростання показника фондоозброєності (Фо);

3) Фо ≤ Фв ≤ Кдв – темпи зростання коефіцієнта частки доданої вартості увиручці повинні бути вищими або дорівнювати темпу зростання фондовіддачі (тобто виручка повинна збільшуватися не за рахунок підвищення вартості ре­сурсів, а за рахунок збільшення доданої вартості). Водночас, темпи зростання коефі­­цієнта фондовіддачі (Фв) повинні перевищувати темпи зростання фондо­озброєності;

4) Поб.кап. ≥ Іоб.кап – продуктивність підприємства буде зростати в тому випадку, якщо темпи зростання продуктивності оборотного капіталу (Поб.кап) будуть випереджати темпи зростання інтенсивності оборотного капіталу (Іоб.кап);

5) Іоб.кап. ≤ Коб ≤ Кдв – підвищення продуктивності підприємства забез­печується, коли темпи зростання частки доданої вартості в обсязі реалізо­ваної продукції вище або дорівнюють темпам зростання коефіцієнта оборотності обо­ротного капіталу (Коб). Водночас темп зростання коефіцієнта оборотності повинен бути вище від темпів зростання інтенсивності оборотного капіталу.

Якщо всі умови виконуються, можна говорити про досягнення потенційного рівня загальної продуктивності підприємства. Це ідеальна ситуація, до якої повинні прагнути керівники. В цьому випадку проводиться моніторинг показ­ників продуктивності підприємства через певні проміжки часу (місяць, квартал, півріччя, рік).

Якщо хоча б одна з нерівностей порушується, то зростання продуктивності підприємства не може бути забезпечене повною мірою, що свідчить про існу­вання резерву підвищення продуктивності підприємства. Тому в разі вияв­лення порушень зазначених умов необхідно перейти до другого етапу оцінки про­дуктив­ності підприємства.

На другому етапі розраховується інтегральний показник продуктивності ре­сурсів, що враховує рівень використання чотирьох факторів виробництва: тех­ніко-технологічних умов виробництва, матеріальних ресурсів, трудових ресурсів та інформації. Оцінку інтегрального показника продуктивності факторів вироб­ництва пропонується здійснювати на основі показників індивідуальної ефектив­ності їх використання. Визначення кількості і складу цих показників може здійс­ню­ватися як на основі методу експертних оцінок, так і економетричних методів, які, на нашу думку, є найбільш переважаючими, тому що дозволяють усунути фактор суб'єктивізму в оцінках.

Інтегральну кількісну оцінку сукупної продуктивності факторів виробництва пропонується здійснювати за методом суми добутків нормалізованих показників індивідуальної їх продуктивності за наступними формулами:

,(1)

,(2)

де Пj – змінна, що характеризує рівень індивідуальної ефективності аналізо­ваної групи факторів виробництва; при оптимальній ефективності використання факторів виробництва Пj→1, якщо ж Пj→0, то можна говорити про наявність резерву підвищення сукупної продуктивності фактора виробництва;

Knjф і Кnjн – вектор (додатніх чи від’ємних) відповідно фактичних і норма­тивних значень індивідуальних показників ефективності j-ї аналізованої групи факторів виробництва;

bi – ступінь показника, який дорівнює 1, якщо значення показника макси­мізується, і –1, якщо значення аналізованого показника мінімізується;

n – кількість аналізованих показників у j-й групі факторів виробництва.

Для ідентифікації рівня продуктивності факторів виробництва, що викорис­товуються на підприємстві, виділяються зони продуктивності. У випадку, коли підприємство перебуває в зоні низької продуктивності (≤4-δ), необхідно виявити проблемні зони продуктивності з метою їх ліквідації та досягнення більш високих рівнів продуктивності (≥4+δ або 4-δ≤<4+δ). Для експрес-виявлення проблемних зон продуктивності складається матриця інди­відуальної продуктивності ресурсів, яка містить показники, які вико­ристо­вуються у внутрішньому обліку українських підприємств і які є індикаторами використання ресурсів підприємства (табл. 1). Дані матриці дозволяють виявити економію або перевитрати того чи іншого ресурсу підприємства на основі аналізу його динаміки за певний проміжок часу та швидко відстежити негативну динаміку витрат факторів виробництва і виявити резерви її зміни.

Таблиця 1

Матриця аналізу продуктивності підприємства

Показник

Позначення

Формула розрахунку

Період часу

1

2

3

4

1. Виручка, грн.

A1n

2. Фактичний фонд часу роботи обладнання, маш.-год.

А2n

3. Кількість однотипного обладнання, шт.

A3n

4. Годинний виробіток одиниці обладнання, грн./маш.-год.

А4п

A1n/(A2n×A3n)

5. Вартість ОПФ, грн.

А5n

б. Фондовіддача

Абn

A1n/A5n

7. Фондоємність

А7n

A5n/A1n

8. Кількість робітників, чол.

А8n

.

9. Годинний виробіток одного робітника, грн/чол.-год.

А9n

A1n/(A2n×A8n)

10. Фонд заробітної плати робіт­ників, грн.

А10n

11. Зарплатовіддача

A11n

A1n/A10n

12. 3арплатоємність.

A12n

A10n/A1n

13. Матеріальні витрати, грн.

A13n

14. Матеріаловіддача

A14n

A1n/A13n

15. Матеріалоємність

A15n

A13n/A1n

16. Вартість інформації, грн.

A16n

17. Віддача інформації

A17n

A1n/A16n

18. Інформаціомісткість

A18n

A16n/A1n

Апробація запропонованої методики оцінки продуктивності здійснена на базі ПАТ «ЄВРАЗ-ДМЗ ім. Петровського». Розраховані показники продуктив­ності окремих факторів виробництва (табл. 2) дозволили виявити їх відпо­відність умовам росту загальної продуктивності підприємства (табл. 3).

Таблиця 2

Розрахунок індивідуальних показників ефективності факторів виробництва

Показники

Одиниця виміру

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

1.Показники ефективності використання обладнання

1 .1. Коефіцієнт фондовіддачі

2,44

2,69

3,35

3,71

1.2. Годинний виробіток одиниці обладнання

тис.грн/маш.-год.

70,69

81,57

99,77

108,51

1.3. Фактичний фонд часу роботи об­ладнання

маш.-год.

1085760,00

1045440,00

1068480,00

1091520

1.4. Коефіцієнт використання пла­нового фонду часу роботи об­ладнання (Кша„)

%

81,00

89,00

79,00

80,00

1.5. Коефіцієнт фізичного зносу об­ладнання

%

40,00

30,00

30,00

30,00

1.6. Коефіцієнт інтенсивності онов­­лення обладнання

%

110,00

120,00

30,00

110,00

1.7. Коефіцієнт фондоємності

0,41

0,37

0,30

0,27

2. Показники ефективності використання трудових ресурсів

2.1. Годинний виробіток робітника

тис.грн./чол.

203581,78

234926,03

287325,29

312511,53

2.2. Коефіцієнт зарплатовіддачі

4,13

4,13

4,13

4,13

2.3. Коефіцієнт зарплатоємності

0,24

0,24

0,24

0,24

2.4. Коефіцієнт інтенсивності обо­роту кадрів по вибуттю

0,10

0,11

0,10

0,09

2.5. Коефіцієнт заміщення кадрів

0,62

1,20

1,23

1,30

2.6. Частка робітників, які під­ви­щили кваліфікацію

%

15,00

15,00

17,00

19,00

2.7. Частка основних і допоміжних робітників у загальній чисельності робітників підприємства

%

76,13

76,03

76,01

75,99

2.8. Частка адміністративно-уп­рав­­лін­­сько­го персоналу в загаль­ній чи­сельності персоналу підпри­ємс­тва

%

23,87

23,97

23,99

24,01

2.9. Коефіцієнт співвідно­шення темпів зростання заробітної плати і темпів зростання виробітку на одного робітника

1,21

1,36

0,99

3. Показники ефективності використання матеріальних ресурсів

3.1. Коефіцієнт матеріало­від­дачі

1,83

1,83

1,83

1,83

3.2. Коефіцієнт матеріалоєм­ності

0,55

0,55

0,55

0,55

3.3. Частка матеріальних витрат у собівартості продукції

%

84,00

84,00

84,00

84,00

3.4. Коефіцієнт зміни цін

0,10

0,12

0,09

0,10

3.5. Коефіцієнт використання нор­мативу матеріальних запасів

1,10

1,07

1,05

1,10

4. Показники ефективності використання інформації

4.1. Коефіцієнт віддачі інформації

57,71

67,23

93,29

94,15

4.2. Коефіцієнт інформа­ціо­міст­кості

0,02

0,01

0,01

0,01

Таблиця 3

Результати перевірки дотримання системи нерівностей, що формують умови зростання загальної продуктивності підприємства

Показник

2008 р.

2009 р.

2010 р.

Перевірка дотримання сис­теми нерівностей

1. Темп зростання коефіцієнта частки доданої вартості в об’ємі реалізованої продукції (Кдв)

1

1

1

Порушення

нерівності 1

2. Темп зростання виробітку на одного середньосписочного робітника (В)

1,15

1,22

1,09

3. Темп зростання продуктивності ос­нов­них фондів підприємства (Поф)

1,10

1,24

1,11

Дотримання нерівності 2

4. Темп зростання коефіцієнта фондо­озброєнсті (Фо)

1,05

0,98

0,98

5.Темп зростання коефіцієнта фондо­віддачі (Фв)

1,10

1,24

1,11

Порушення нерівності 3

6.Темп зростання продуктивності обо­рот­ного капіталу (Поб.кап.)

1,01

1,14

1,01

Порушення

нерівності 4

7.Темп зростання інтенсив­ності оборот­ного капіталу (Іоб.кап.)

1,14

1,08

1,08

8.Темп зростання коефіцієнта оборот­ності оборотного капіталу (Коб)

1,01

1,14

1,01

Порушення

нерівності 5

Як показують дані таблиці 3, спостерігається порушення чотирьох з п'яти нерівностей, тому можна говорити про наявність резервів підвищення загальної продуктивності підприємства. З метою їх виявлення, відповідно до алгоритму оцінки продуктивності підприємства, був проведений розрахунок інтегральної продуктивності ресурсів на основі показників індивідуальної ефективності фак­торів виробництва.

На підставі отриманих показників та формули (1) була розрахована ін­тегральна продуктивність факторів виробництва, рівень якої склав 2,5, що від­повідає зоні низької продуктивності підприємства і свідчить про наявність проблемних зон продуктивності, наприклад, таких як використання обладнання, трудових і матеріальних ресурсів.

Отже, практичне значення одержаних результатів дослідження полягає втому, що запропонована в статті методика оцінки рівня продуктивності під­при­ємства може бути використана для оцінювання динаміки, складання обґрун­тованих рейтингів рівнів продуктивності сучасних підприємств, виявлення зон неефективного використання ресурсів та обгрунтування управлінських рішень щодо пріоритетності заходів з підвищення продуктивності підприємства.

Висновки.

Стратегія розвитку України в формуванні і удосконаленні ринкових відно­син посилює значення пошуку механізмів, що забезпечують зростання про­дуктив­ності підприємств. Ця проблема з теоретико-методичної та практичної точок зору є багатоперспективною. З одного боку – це питання теоретичних основ продуктивності як складової теорії ринкових відносин, а з іншого – питання практичного підвищення продуктивності значно впливає на ефектив­ність роботи підприємств.

Основне завдання управління продуктивністю підприємства полягає в тому, щоб виробити комплекс заходів впливу, при якому в ході здійснення вироб­ничих процесів досягався б оптимальний рівень продуктивності підприємства. Тобто, необхідно, щоб фактичний об'єм продукції відповідав рівню ринкового попиту на продукцію, внутрішнім можливостям підприємства та перевищував сукупні витрати факторів виробництва. Отже, у сучасному розумінні процес управління продуктивністю підприємства має бути процесом забезпечення високої адаптивності підприємства до зовнішнього середовища, що постійно змінюється.

Результати дослідження, які викладені в статті, можуть бути використані на вітчизняних промислових підприємствах для покращення процесу управління як продуктивністю, так й підприємством у цілому.

Бібліографічні посилання

  1. Бондар І. К. До питання продуктивності економіки України / І. К. Бондар // Формування ринкових відносин в Україні. – 2010. – № 10. – С. 20–23.
  2. Бродська Д. В. Концептуальні основи управління продуктивністю підприємства в су­часних умовах / Д. В. Бродська, І. Ю. Калмикова // Вісник Хмельницького націо­нального університету. – 2011. – № 2. – С. 10–13.
  3. Германова О. Е. Производительность: экономическое содержание и проблемы измерения / О. Е. Германова. – М. : Наука, 1996. – 188 с.
  4. Карпінський Б. А. Продуктивність і сталий розвиток економіки / Б. А. Карпін­ський, С.М. Божко // Зб. наук. праць. – Львів : Логос, 2004. – 272 с.: іл. – (Економіка території; № 1). – С. 220–244.
  5. Кожем’якіна С. М. Особливості визначення сукупної факторної продуктивності вдекомпозиції економічного зростання / С. М. Кожем’якіна // Формування ринко­вих відносин в Україні. – 2009. – № 9. – С. 3–8.
  6. Лучанінов С. В. Вимірювання та порівняльний аналіз продуктивності / С. В. Луча­нінов, Н.Д. Дарченко. – Краматорськ : Центр продуктивності, 2001. – 43 с.
  7. Матриця продуктивної економіки / І. О. Мазуркевич, І. К. Бондар, О. П. Сологуб, Н.П. Гончарова та ін. ; наук. ред. І. К. Бондар. – К. : Видавничий дім «Корпорація», 2006. – 464 с.
  8. Малаховський Ю. В. Аналіз продуктивності моделей «витрати-випуск» на ре­гіональному та національному рівнях / Ю. В. Малаховський, Б. В. Дмитришин // Бізнес-Інформ.– 2010. – № 4(1). – С. 59–63.

Надійшла до редколегії 25.07.2012

 














Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу

© Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, 2011-2015

Рейтинг@Mail.ru