Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу
ua  rus  en
Міністерство освіти і науки України
ДНУ Вісник Дніпропетровського університету
Серія "Економіка"

Наукове видання
  • УДК 336:519
  • ISSN 9125 0912
  • Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 7898 від 17.09.2003 р.
  • Збірник включено до Переліку наукових фахових видань України (пункт 118), у яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук з економічних наук (Постанова президії ВАК України № 1-05/3 від 08.07.2009)
 

УДК 658.3

Л. М. Олешкевич

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Функції держави в сучасній економіці

В умовах фінансових та економічних негараздів роль держави як регулятора економічних процесів зростає. Перед ринковою економікою постає низка питань які ринок не спроможний вирішити самостійно і тому втручання держави в економічні процеси стає необхідним та обов’язковим.

Ключові слова: державне регулювання, причини, світовий досвід, фактори впливу.

В условиях финансовых и экономических потрясений роль государства как регулятора экономических процесов растет. Перед рыночной экономикой стоит ряд проблем которые рынок не способен решить самостоятельно, и потому вмешательство государства в экономические процесы является необходимым и обязательным.

Ключевые слова: государственное регулирование, причины, мировой опыт, факторы влияния.

During the financial and economic distresss the role of a State as a regulator of economic processes increases. The range of problematic items, which can not be solved by market itself, arise in front of the economy, that is why the state interferance in economic processes is neccesary and obligatory.

Key words: state regulation, grounds, global experience, impacts.

актуальність проблеми. За останні десятиріччя в розвинутих країнах склав ся двофакторний механізм регулювання економіки, що включає механізм ринко вої конкуренції та механізм прямого державного регулювання. Останнє доповнює механізм ринку, а держава бере на себе ті функції, що не відповідають природі механізму ринкової конкуренції або реалізуються ним неповно, або надто повіль но. Держава забезпечує умови для оптимального функціонування цього механіз му. У Звіті Світового банку про світовий розвиток підкреслюється, що потребує ефективної держави, яка б відігравала роль каталізатора і помічника, який би сти мулював діяльність приватного бізнесу. Ринок при всіх своїх позитивних власти востях, через егоїстичну жорстку спрямованість на прибуток, неспроможний ви рішувати суттєві проблеми, що виникають у процесі розвитку суспільства. Перш за все це стосується макроекономічних і соціальних проблем, а також користу вання населенням суспільними товарами. В умовах світової фінансової кризи ре гулювання цих проблем повинна брати на себе держава. Окрім цього, держава сама виступає як власник деяких галузей господарства або окремих підприємств, тобто безпосередньо здійснює економічну діяльність. Тому питання, якою мірою необхідна доля держави в господарстві та вплив держави на економічні процеси, досить актуальні й належать до числа невирішених проблем економічної теорії.

Уперше наукове обґрунтування ролі держави в ринковій економіці було зроб лено основоположником політичної економії А. Смітом. У своїй праці «Дослі дження про природу й заподій багатства народів» він стверджував, що: а) держа ва не повинна втручатися в економіку, бо це веде до порушення дії ринкових ме ханізмів; б) рівновага між пропозицією й попитом на всіх ринках установлюєть ся за рахунок саморегуляції. «Вільна гра ринкових сил», на думку А. Сміта, ство рює гармонійний устрій без зовнішнього втручання. Ідеї А. Сміта лягли в осно ву моделі вільного ринкового господарства. Згідно з цією моделлю, господарю ючі суб’єкти приймають свої рішення на ринку незалежно один від одного. Ціни визначаються співвідношенням попиту й пропозиції. Приватна власність захища ється й гарантується державою. Планування економічної активності здійснюєть ся децентралізовано окремими господарюючими суб’єктами.

Проте, історичний досвід показав, що у процесі свого розвитку реальні еко номічні системи все більше віддалялися від ідеальної смітовської ринкової моде лі. Практика довела, що ринковий механізм саморегулювання має цілий ряд уро джених вад:

1. Порушення стабільності економічного розвитку, що виникають періодич но (економічні кризи). 2. Неможливість на основі «вільної гри ринкових сил» за доволення цілого ряду економічних потреб суспільства. 3. Формується система розподілу, яка породжує соціальну несправедливість. 4. Розвиток процесів мо нополізації з досить негативними наслідками для системи конкуренції і систе ми цін та ін. Перш за все ці вади проявилися в Америці – країні, яка найповніше сповідала «вільну гру ринкових цін». З приводу цього в досить популярному під ручнику з економіки П. Самуельсона констатується, що, мабуть, Америка XX ст. підійшла ближче, ніж будь-яка інша країна, до такого стану, коли ціле століття швидкого економічного прогресу та індивідуальної свободи призвели також до періодичних економічних циклів, розкрадання й виснаження природних ресур сів, які не поповнюються, полярності бідності і багатства, розкладання держав ного апарату й часом до витіснення монополією саморегульованої конкуренції.

Практика показала, що виникла істотна розбіжність між теоретичною модел лю й реаліями ринку. Сьогодні на Заході фактично склалося декілька різновидів «ринкових економік» які дещо відрізняються одна від одної. Наприклад, США ближче, ніж інші, стоять до моделі «вільного ринку» (вплив держави на економі ку дуже обмежений). Французька модель тяжіє до «державного дирижизму» (до сить сильна роль держави в економіці). В Японії панує «корпоративний патерна лізм». У Німеччині й Австрії отримала розвиток модель «соціального ринкового господарства». В економічно розвинутих країнах держава по різному встановлює пріоритети втручання в економіку. Практика господарювання показала, що чисто ринковими методами забезпечити ефективність сучасного, великого за масшта бами, складаного та інтегрованого виробництва неможливо. Ринковий механізм у реальному житті все більше доповнюється державним регулюванням. Держава, через свою особливу роль у суспільстві, за всіх часів тією чи іншою мірою втруча лася в економічні процеси. Особливо прискорила цей процес світова економічна криза 1929–1933 років, яка переконливо показала, що ринковий механізм без дер жавного регулювання неспроможний забезпечити макроекономічну стабільність соціально-економічної системи. В умовах сучасної економічної кризи ці пробле ми стають ще більш актуальними.

Економічна політика держави є елементом загальної державної політики, яка включає соціальний, гуманітарний, оборонний, екологічний та інші напрямки. Якою б не була державна політика за своїми напрямами, характеристиками та пріоритетами, заходи мають бути комплексними, охоплювати всі сфери суспіль ного життя. Навіть ті, хто визнає базисний характер економіки, не заперечують великого впливу на неї політичних, соціальних, моральних, духовних, психоло гічних та інших факторів.

Державне управління економікою – це організуючий і регулюючий вплив держави на економічну діяльність суб’єктів ринку з метою її впорядкування та підвищення результативності. Основними функціями управління є: організація, планування, регулювання, кадрове забезпечення, контроль.

аналіз останніх наукових досліджень. Державне регулювання, поряд з пла нуванням (програмуванням) організаційної діяльності, стимулюванням і конт ролем, державним моніторингом і протекціонізмом (підтримкою приватного під приємництва), правовою організацією державного сектора ринкової економіки, є одним з напрямів державного впливу на розвиток економічних процесів [1]. В. С. Мартем’янов вважає, що державний вплив може поділятися на створення суб’єктів господарювання і припинення їх існування, планування, регулювання господарської діяльності та контроль за нею. Крім того, існує точка зору, що дер жавне регулювання економіки є різновидом державного регулювання взагалі й уособлює собою господарсько-організаційну функцію держави, яка реалізується нею щодо народногосподарського комплексу як керованого об’єкта.

Л. Абалкін звертає увагу на те, що завдання держави з регулювання еконо міки пов’язані не тільки зі створенням розумів для функціонування ринку – за вдання передбачають визнання її ролі в додержанні балансу суспільних інтересів, соціальної стабільності та захисту національних інтересів як у внутрішній, так і зовнішній політиці.

Н. Саніахметова дає таке визначення державного регулювання економіки: за снована на законодавстві одна з форм державного впливу на економіку шляхом установлення і застосування державними органами правил, націлених на коригу вання економічної діяльності фізичних і юридичних осіб, що підтримується мож ливістю застосування правових санкцій при їх порушенні. На її думку, для об ґрунтування існування чисельних і різноманітних видів діяльності, що підпада ють під поняття державного регулювання економіки, необхідно дати їх класи фікацію. Діяльність з державного регулювання економіки може бути класифіко вана залежно від того, на чию користь воно здійснюється. Так, деякі види регу лювання націлені на захист груп підприємців (наприклад, заборона дискриміна ції серед конкуруючих суб’єктів підприємницької діяльності, захист малого і се реднього підприємництва), інші – на захист споживачів (наприклад, регулюван ня безпеки товарів) або суспільних інтересів у цілому (наприклад, захист навко лишнього середовища).

На думку С. М. Чистова [2], державне регулювання економіки можна розгля дати з теоретичного і практичного погляду. З теоретичного погляду державне ре гулювання економіки – це система знань про сутність, закономірності дії та пра вила застосування типових методів та засобів впливу держави на хід соціально економічного розвитку, спрямованих на досягнення цілей державної економіч ної політики. Державне регулювання економіки є складовою частиною проце су відтворення. Його об’єктивна необхідність пояснюється потребою подолан ня вад ринкового саморегулювання та виконання економічних функцій держа ви. ДРЕ є чисто суспільним товаром, споживачами якого є всі члени суспільства, суб’єкти господарювання, громадські організації і т. п. Цей товар перетворюється у суспільне благо в тому разі, коли державне регулювання забезпечує економічну ефективність і соціальну справедливість.

Не існує єдиного погляду й на визначення економічних функцій держави. Але є основоположні, що служать базою для аналізу економічної ролі держави. Серед них американські автори підручника «Економікс» К. Р. Макконнелл і С. Л. Брю [3] виділяють:

1. Забезпечення правової бази й суспільної атмосфери з метою сприяння ефективному функціонуванню ринкової системи. 2. Захист конкуренції. 3. Пере розподіл прибутку й багатства. 4. Корегування розподілу ресурсів з метою змін структури національного продукту. 5. Стабілізація економіки, тобто контроль за рівнем зайнятості й інфляції, а також стимулювання економічного зростання.

А. Є. Никифоров [2] розподіляє економічні функції держави за такими п’ятьма напрямками:

  1. Забезпечення економіки необхідною кількістю грошів. У цій сфері держава є монополістом і протистоїть великій кількості покупців, які формують попит на гроші. З метою задоволення цього попиту держава здійснює грошово-кредитну політику.
  2. Формування правових засідок функціонування економіки. З цією метою держава визначає правовий статус окремих форм власності, узаконює існуван ня різних видів господарської діяльності, регулює відносини між виробниками та покупцями товарів, регламентує здійснення окремими підприємствами зовніш ньоекономічної діяльності, визначає обов’язки підприємств перед державою і т. п. Спираючись на економічне законодавство, держава виконує роль арбітра у сфері господарських відносин, виявляє випадки незаконної діяльності та вживає відповідних заходів до порушників.
  3. Усунення вад ринкового саморегулювання. Неспроможність ринку забез печити ефективний за Парето розподіл ресурсів компенсується державним втру чанням до економіки. З цією метою держава здійснює захист конкуренції, забез печує людей суспільними товарами, реагує на можливість виникнення негатив них екстерналій бере участь у розв’язанні проблем неповноти ринків, формує ін формаційну інфраструктуру ринку, здійснює стабілізаційну політику.
  4. Для захисту конкуренції та обмеження монополістичних тенденцій здійснює антимонопольну політику. Задачі реалізуються на підставі антимонопольного законодавства, яке дає правову оцінку таких явищ, як зловживання монополь ним становищем на ринку; неправомірність деяких угод між підприємцями; дис кримінація підприємців органами влади й управління; недобросовісна конкурен ція. Нормативно-правовими актами також регламентуються засоби державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства, відповідальність за його порушення і т. п.
  5. Забезпечення людей обов’язковими товарами. Товари (правила поведін ки), які держава зобов’язує людей використовувати (додержуватися), називають ся обов’язковими товарами. Важливим аргументом на користь державного втру чання в економіку є відома істина, що людина здатна діяти всупереч власним інтересам (наприклад, люди курять, вживають надмірну кількість алкоголю, по рушують правила дорожнього руху, споживають шкідливі для здоров’я продук ти тощо). Події, згідно з якими державне втручання необхідне, оскільки державі найліпше відомо, що саме є корисним для людини, називаються патерналістськи ми. Прихильники патерналізму вважають, що «залишені напризволяще» люди здатні шкодити не тільки собі, а й іншим членам суспільства.

Реалізація економічних функцій держави здійснюється через механізм бю джетної, фіскальної, грошово-кредитної, структурної, інвестиційної, цінової, со ціальної, зовнішньоекономічної та інших напрямків соціально-економічної полі тики.

Деякі українські економісти, такі як А. Савченко, Г. Пухтаєвич, ставлять на голос на 9 функціях [4]:

  1. Розробка й затвердження правових основ економіки.
  2. Визначення мети й пріоритетів макроекономічного розвитку.
  3. Реалізація соціальних цінностей.
  4. Регулювання економічної діяльності, спрямоване на вирівнювання сукуп ного попиту й пропозиції.
  5. Захист конкуренції.
  6. Перерозподіл доходів, спрямований на усунення надмірних відмінностей за рівнем доходів, властивих ринковій системі.
  7. Фінансування суспільних благ і послуг.
  8. Регулювання зовнішньоекономічних відносин і валютного ринку.
  9. Стабілізація економіки, яка забезпечує повну зайнятість і стабільний рі вень цін.

Мета дослідження. Визначення цілей державного регулювання та факто рів впливу на ринкову економіку з метою структурної перебудови та контролю в умовах кризи.

Основні результати дослідження. Слід зауважити, що цілі державного регу лювання на сучасному історичному етапі залежать від багатьох чинників: рівень загального розвитку економіки; структури економіки на сучасному етапі та бажа ної в майбутньому; міри участі країни в міжнародному поділі праці.

Класичний «набір» цілей державного регулювання економічно розвинених країн такий:

− економічний розвиток;

− повна зайнятість;

− економічна ефективність;

− стабільний рівень цін;

− економічна свобода;

− справедливий розподіл доходів;

− економічна забезпеченість;

− збалансованість торговельного балансу.

До цілей державного регулювання в умовах фінансової кризи та побудови ринкової економіки належать також конкретні цілі, що випливають з основної мети:

− забезпечити матеріально-вартісну збалансованість розвитку й узгодженої діяльності всіх галузей і сфер економіки, спрямованої на досягнення намічених соціально-економічних цілей;

− створити сприятливі зовнішні економічні умови для розширеного відтво рення всередині країни;

− оздоровити фінансовий стан економіки;

− забезпечити стабілізацію і подалі збільшення обсягів виробництва;

− відновити місце України в міжнародному поділі праці;

− забезпечити соціальний захист населення;

− забезпечити раціональне природокористування та створити сприятливі економічні умови для життя населення.

Зазначені цілі можна деталізувати і далі. Багато питань становлять процеси оподаткування [5]. Особливо це стосується проблем формування бюджету. Так, з метою оздоровлення фінансового стану економіки слід застосовувати інструмен ти фінансовобюджетного та грошово-кредитного регулювання, зокрема:

− зміцнювати фінансову базу місцевих органів влади за рахунок податкових відрахувань; − посилювати податковий вплив на підприємства і підприємців, які зменшу ють обсяги виробництва важливої народногосподарської продукції; − запобігати багаторазовому оподаткуванню однієї й тієї самої виробничо господарської діяльності; − сприяти оптимальному обмеженню суми податків, що стягуються з підпри ємств, без різкого зменшення доходної частини бюджету;

− за допомогою механізму податкової політики стимулювати матеріальну за інтересованість виробників у соціальному захисті громадян;

− забезпечити організацію оподаткування на стабільній законодавчій основі, простоту сприйняття та справедливість оподаткування;

− активізувати виробництво товарів народного споживання за допомогою за ходів податкової політики.

Для досягнення поставлених цілей через інструменти можливо впливати на макроекономічні процеси та суб’єкти господарювання. Мною виділені наступні фактори впливу: податкові ставки; податкова база; рівень податкових пільг; рі вень ВВП; взаємозв’язок зміни ВВП від коливання податкових ставок; структура видів податків та їх вплив на розмір ВВП; розмір бюджету.

До цілей кредитного регулювання на шляху переходові до ринку належать такі [6] :

− удосконалити кредитні механізми;

− поширити практику довгострокового кредитування;

− посилити стимулюючу роль кредиту за рахунок диференціації відсоткових ставок;

− підвищити оперативність кредитування.

Впроваджуючи заходи НБУ впливає на фінансових посередників та на еконо міку в цілому. Виділити такі фактори:

  1. Розмір грошової бази.
  2. Грошові агрегати.
  3. Ставка обов’язкових резервів.
  4. Ставка рефінансування комерційних банків.
  5. Розмір середніх процентних ставок за кредитними операціями КБ.

Важливою умовою гальмування та припинення падіння виробництва є струк турна переорієнтація економіки, інструментом структурних перетворень – інвестиційна політика. До першочергових цілей структурної переорієнтації належать такі:

− стимулювати заінтересованість підприємств в інвестиційній діяльності; − створити передумову розвитку науково-технічного прогресу; − забезпечити підвищення раціонального рівня зайнятості; − сприяти задоволенню першочергових потреб населення; − раціональне розміщення виробництва та збалансований розвиток регіонів; − розвиток конкуренції та обмеження монополізму; − стимулювати розвиток енерго- та ресурсозберігаючих виробництв. Виділити такі фактори:

  1. Рівень зайнятості населення
  2. Розміри інвестицій в економіку України: вітчизняні та зарубіжні
  3. Структура бізнесу.
  4. Пріоритетні галузі економіки.
  5. Реформування форм власності
  6. Обсяги фондового ринку

Важливою сферою державного регулювання є зовнішньоекономічні зв’язки. У цій сфері слід розв’язати певні завдання, що сприятимуть підвищенню рівня розвитку економіки країни: оздоровити валютні відносини; захищати економіч ні інтереси України; забезпечити збалансованість економіки і рівновагу внутріш нього ринку України; стимулювати прогресивні структурні зміни в економіці, зо крема зовнішньоекономічні зв’язки суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України;

− створити найсприятливіші умови для залучення економіки України до сис теми світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинених зарубіжних країн;

− заохочувати конкуренцію та ліквідацію монополізму в зовнішньоекономіч ній діяльності.

Виділити наступні фактори:

  1. Рівень котування національної валюти
  2. Розмір ставок за митними зборами.
  3. Розмір позичок міжнародних фінансових організацій
  4. Кредитні ставки за валютними позиками.
  5. Валютні інтервенції НБУ.
  6. Сальдо платіжного балансу від експортно-імпортних надходжень.

Процес розробки системи державного регулювання передбачає також послі довне розв’язання ще ряду завдань, зокрема:

− розробка методології та методів, а також створення системи засобів дер жавного регулювання з урахуванням особливостей соціально-економічного роз витку;

− визначення найважливіших соціальних, економічних та інших цілей і зав дань на перспективу, зокрема, соціальних орієнтирів, основних пропорцій і струк турних зрушень, а також найефективнішої соціально-економічної політики, що сприяє їх реалізації (економічні цілі треба визначити для країни загалом, окремих її регіонів, сфер економіки, територіально-виробничих формувань виходячи з на гальності задоволення потреб суспільства, наявних ресурсів і встановлених пріо ритетів розвитку);

− визначення шляхів і конкретних засобів досягнення поставлених цілей, контроль за реалізацією затверджених завдань, програм та інших елементів;

− загальне сприяння окремим процесам переходу до ринкових відносин та їх організаційно-правове забезпечення.

− формування і розробка концепцій та програм державного регулювання і підтримки підприємництва;

− визначення системи галузевих і регіональних пріоритетів для організації державної підтримки підприємництва;

− формування законодавчої бази, яка б забезпечувала умови ефективного розвитку підприємницької діяльності;

− формування фінансово-кредитної системи та інших елементів ринкової інфраструктури для забезпечення підприємницької діяльності;

− розробка системи підтримки іноземної та спільної форм організації підпри ємництва та ін.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Як бачимо, вплив дер жави на макроекономічні процеси можливо здійснювати з різних боків. Напрями певною мірою відрізняються від напрямів державного регулювання в розвинутих країнах. Це можна пояснити кризовим станом нашої економіки, відсутністю єди ної програми та ціленаправленому вирішенню питань по подоланню кризи і не досконалістю законодавчої бази, яка б забезпечила ефективність державного ре гулювання економічних процесів.

Бібліографічні посилання

  1. Міщенко В. Щляхи подолання фінансово-економічної кризи в Україні / В. Міщен ко // Вісник НБУ. – 2009. – № 2. – С. 3–8.
  2. Чистов С. М. Державне регулювання економіки / С. М. Чистов, А. Є. Никифоров, Т. Ф. Куценко та ін. – К., 2007. – 316 с.
  3. Кэмбелл Р. Брю Л. Экономикс: принципы, проблемы и політика / Р. Кэмбелл, С. Макконнелл, Л. Брю – К., 2005. – C. 94.
  4. Савченко А. Державне регулювання ринкової економіки // Економіка України / А. Савченко, Г. Пухтаєвич. – 2006. – № 1. – C. 80.
  5. Шевцова О. Й. Реформування податкової системи України в умовах кризових явищ / О. Й. Шевцова, О. О. Шаповалов // Вісник Дніпропетр. нац. ун-ту. Серія «Економіка». – 2009. – Вип. 3/1 т. – 17. – № 10/1. – С. 48–52.
  6. http://www.bank.gov.ua/
  7. http://me.kmu.gov.ua/

Надійшла до редколегії 27.05.10














Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу

© Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, 2011-2015

Рейтинг@Mail.ru