Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу
ua  rus  en
Міністерство освіти і науки України
ДНУ Вісник Дніпропетровського університету
Серія "Економіка"

Наукове видання
  • УДК 336:519
  • ISSN 9125 0912
  • Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 7898 від 17.09.2003 р.
  • Збірник включено до Переліку наукових фахових видань України (пункт 118), у яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук з економічних наук (Постанова президії ВАК України № 1-05/3 від 08.07.2009)
 

УДК 332.142.6

М. М. Дерев’янко

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Підходи до урахування екологічної складової при оцінці рівня управління діяльністю підприємства на засадах екологічного менеджменту

Досліджено основні проблеми врахування екологічної складової при розробці управлінських рішень на рівні підприємства. Досліджено переваги та недоліки ринкового та адміністративного регулювання екологічної політики. Викладені зв’язки між економічними і екологічними показниками виробничої діяльності підприємства.

Ключові слова: екологізація, еколого-економічні інститути, виробництво, потенціал, управління.

Исследованы основные проблемы учета экологической составляющей при разработке управленческих решений на уровне предприятия. исследованы преимущества и недостатки рыночного и административного регулирования экологической политики. Изложены связи между экономическими и экологическими показателями производственной деятельности предприятия.

Ключевые слова: экологизация, эколого-экономические инструменты, производство, потенциал, управление.

The basic problems with taken into account of ecological constituent are probed in the article, when administrative decisions are developed at the level of enterprise. Advantages and lacks of the commercial and administrative regulation of ecological policy are probed. Connections between the economic and ecological indicators of production activity of enterprise are expounded.

Key words: ecological economic instruments, potential, enterprise, management.

актуальність проблеми. Навколишнє середовище є основою життєдіяль ності суспільства, причому повноцінне функціонування соціуму можливе лише в таких умовах, які значною мірою адекватні природним. Суспільні відносини, пов’язані з використанням компонентів природного середовища, з метою науко вого аналізу можна інтерпретувати як комплекс інституційно-функціональних, соціально-економічних, соціальних, правових, екологічних та деяких інших за ходів, які у своїй єдності відображають форму взаємодії суспільства із довкіллям. За сучасних умов, що характеризуються як період економічної кризи, зростає не обхідність установлювати певні основоположні засади, які б регулювали відноси ни, що виникають у процесі взаємодії суспільства та природи, економічні й соці альні засади організації охорони навколишнього природного середовища. Акту альність необхідності оцінки рівня управління діяльністю підприємства на заса дах екологічного менеджменту зумовлена необхідністю передбачення екологіч них наслідків, запобігання антропогенному навантаженню на довкілля для поліп шення ситуації.

Мета дослідження. Оцінка економічного потенціалу підприємства, який ха рактеризує максимально можливу віддачу виробничої системи, повинна відобра жати характер соціально-економічних стосунків і містити у собі інтегральні оцін ні характеристики всіх аспектів діяльності підприємства. за сучасних умов з ме тою оптимізації прийняття господарських рішень при всьому різноманітті їх ви дів і форм з наукових позицій необхідним є формування принципово нових під ходів до управління еколого-економічною компонентою діяльності суб’єктів сис теми. У статті ставиться задачі розглянути основні проблеми екологічної полі тики, що не забезпечує сьогодні охорони навколишнього природного середови ща від забруднення, виявлення наслідків забруднення природного середовища та їх впливу на діяльність підприємств, проаналізувати методичні проблеми враху вання екологічної складової при оцінці рівня потенціалу підприємства, виявлен ня зв’язків між економічними і екологічними показниками виробничої діяльнос ті галузі.

Основні результати досліджень. Економічні наслідки забруднення компо нентів навколишнього середовища виявляються на рівні окремих суб’єктів еконо мічної діяльності, знижуючи ефективність їх функціонування і відтворення. Дія забруднення навколишнього середовища на діяльність економічних суб’єктів від бувається в наступних формах:

– зниження кількості і якості економічних ресурсів, що функціонують в еко номічній системі;
– відокремлення економічних ресурсів на запобігання, усунення і компенса цію негативних наслідків забруднення.

Незалежно від форми забруднення навколишнього середовища у кожного економічного суб’єкта збільшуються витрати функціонування, зменшується об сяг виробництва кінцевого продукту, що, в результаті, призводить до зниження доходів (втрачених можливостей).

На кожному рівні господарювання економічні наслідки забруднення набу вають конкретної сутності. Результатом дії процесу забруднення навколишньо го середовища на економіку підприємства є втрата (недоотримання) доходу і при бутку в поточному і майбутньому періодах. Можливі втрати прибутку внаслідок забруднення навколишнього середовища можуть мати такий прояв.

По-перше, за умов забрудненого навколишнього середовища економічні ре сурси підприємства недостатньо використовуються за часом і продуктивністю. По-друге, виникають додаткові витрати на рівні підприємств у зв’язку з необ хідністю запобігання дії, усунення негативних наслідків та компенсації наслідків забруднення навколишнього середовища. По-третє, невідповідність екологічним стандартам продукції знижує конкурентоспроможність підприємства.

З викладеного, витікає необхідність запобігання негативним діям і усунення наслідків забруднення навколишнього природного середовища. Необхідно врахо вувати і той факт, що необхідність компенсації матеріальних і енергетичних втрат у складі відходів, які викидаються в навколишнє середовище, призводить до від повідного зростання витрат на підприємстві. Для компенсації цих втрат еконо мічні суб’єкти змушені залучати додатково економічні ресурсів, підвищуючи ви трати виробництва кінцевої продукції. Виробництво певної кількості будь-якої продукції передбачає утворення відходів, а отже у виробництво подається біль ше початкової сировини і матеріалів, для їх переробки витрачається енергія, па ливо, жива праця, а це означає, що виробники продукції несуть додаткові витра ти (обсяг цих витрат безпосередньо залежить від кількості відходів, що надходять до навколишнього середовища). На самому підприємстві витрати на усунення не гативної дії і наслідків забруднення, а також витрати по компенсації матеріаль них втрат у складі відходів виробництва являють собою економічний збиток від забруднення навколишнього середовища.

Відповідно застосуванню системного підходу до визначення категорії еконо мічного збитку від забруднення навколишнього середовища з урахуванням прин ципу комплексності аналіз системи «виробництво – довкілля» дозволяє вияви ти причинно-наслідкові зв’язки і обґрунтувати механізм виникнення економіч них наслідків забруднення. Ці зв’язки детально описані в роботах Л. І. Мухіної, В. С. Преображенського, Т. Г. Рулової [1], К. Г. Гофмана, А. О. Гусєва [2]. Систе ма «виробництво – навколишнє середовище» показана на рис. 1.

Підприємства з природного середовища вилучають корисні копалини, ви користовують воду, повітря, а потім у природу надходять техногенні відходи, які спричиняють зміну стану довкілля. Забруднені елементи навколишнього се редовища негативно впливають на людину, елементи матеріальної сфери, рос линний і тваринний світ. Ці зміни, у свою чергу, викликають зниження кількос ті і якості економічних ресурсів, що функціонують в економічній системі. На слідки забруднення спричиняють підвищення рівня захворюваності, скорочен ня тривалості життя населення, порушення природних умов життя і відпочинку тощо. На сучасному етапі розвитку суспільства неможливо керуватися застарі лими принципами, необхідно находити нові форми управління виробництвом, з урахуванням вимог концепції стійкого розвитку, які дадуть можливість еколо гізації виробництва.

Поняття екологізації суспільного виробництва є порівняно новим і має не однозначне тлумачення. Методологічні основи екологізації економіки сформу льовані відомим українським ученим Л. Г. Мельником [3]. Ю. К. Бєляєвим еко логізація взагалі визначається як об’єктивно обумовлений процес перетворення всієї суспільної праці, спрямованої на збереження і розвиток суспільно економічних функцій природи [4]. В. П. Селедець і С. І. Коженкова під екологі зацією людської діяльності розуміють врахування можливих наслідків дії люди ни на природне середовище з метою зведення до мінімуму негативних результа тів природоперетворювальної діяльності. Вони вважають, що ця тенденція – на гальна потреба часу, і її розвиток покликаний вирішити екологічну проблему як на глобальному, так і на регіональному, і локальному рівнях [5]. На відміну від них, розглядають В. В. Ананішнов, О. В. Ананішнова екологізацію виробництва, під якою розуміють максимально можливе уподібнення виробничих процесів у цілому і ресурсних циклів, зокрема, природному кругообігу речовин у біосфері, або будь-які заходи, що знижують небезпеку виробництва для природи і людини [6]. Н. Н. Андрєєва вважає, що екологізація у принципі означає процес постійного екологічного вдосконалення, спрямований на ліквідацію екодеструктивних чин ників, а відповідно, і на потреби у природоохоронних заходах [7].

Система «виробництво – навколишнє середовище»
Рис. 1. Система «виробництво – навколишнє середовище»

Відсутність єдиної думки з приводу класифікації, економічної сутності, меж дії і умов застосування адекватних еколого-політичних інструментів свідчить, що існуючі методологічні розбіжності суттєво ускладнюють процедуру їх практич ного вибору.

З погляду М. І. Фащевського і Л. Г. Чернюк [8], необхідно досліджувати дві групи еколого-економічних інструментів, що принципово відрізняються один від одного: ринкові (економічні) і державні (адміністративні). При ринковому регу люванні роль держави в управлінні, як вважають прихильники першого підхо ду, зводиться до мінімуму (встановлення у початковий момент ринкового ре гулювання допустимої інтегральної межі емісії забрудників для окремих дже рел). Прихильники інших підходів, яких переважна більшість, вважають за не обхідне втручання держави за допомогою визначення і введення в дію «квазіці ни», що дорівнює величині «соціальних витрат» (економічного збитку). Систе ма відшкодування негативних наслідків забруднення передбачає компенсацій ні платежі «забруднювача – забрудненому», які визначаються в результаті при ватної угоди; компенсація не передбачається (збиток узаконений стандартом і фіксується на існуючому рівні), а також відшкодування забруднювачем «соці альних витрат» через податок з прибутку, що має форму «пігувіанського подат ку» – податку на підприємство, що дорівнює величині збитку від забруднення, який визначається в точці перетину кривих граничного чистого прибутку і екс тернальних витрат.

Система перерозподілу ресурсів для екологізації виробництва відбуваєть ся автоматично на основі ринкових відносин. Ринкова модель екологізації фор мує передумови, коли підприємства – джерела емісії забруднення, керуючись міркуваннями економічної ефективності, для досягнення економічного оптиму му можуть віддати перевагу виплаті податку, а не збільшенню природоохорон них витрат.

Перевагою ринкового регулювання є можливість реалізації принципу інтерна лізації зовнішніх ефектів. Воно дозволяє адресувати винуватцям в емісії не тільки фінансово-економічні претензії, а також і моральну відповідальність. При цьому відсутня проблема примусу з боку держави підприємств-природокористувачів, щодо запобігання негативних впливів, покрашення якості навколишнього середо вища. Проте існують певні недоліки ринкового регулювання, до яких слід відне сти такі: по-перше, модель ринкового регулювання орієнтована на споживання природних ресурсів як звичайного товару без чітких зобов’язань зберігати, від творювати і відновлювати ці ресурси; по-друге, виділення певного рівня допусти мої межі забруднення; по-третє, при ринковому регулюванні питання відтворен ня природних ресурсів ігноруються.

При адміністративному регулюванні екологічної політики обсяги та інтенсив ність природоохоронних заходів визначаються державою, що передбачає макро економічний рівень управління. Здійснюється пряме державне регулювання від носин між суспільством і природою за допомогою адміністративно-розпорядчих інструментів у поєднанні з економічними важелями стимулювання і примусу природокористувачів.

При адміністративному управлінні оцінка витрат, пов’язаних з послідовним зниженням рівня забруднення навколишнього середовища є основною умовою відшкодування негативних наслідків забруднення, а не просто визначення еко номічного збитку від забруднення природного середовища. Обсяги фінансуван ня заходів щодо охорони навколишнього середовища визначаються державою і встановлюються відповідно до потенціалів, які має у своєму розпорядженні сус пільство. Система компенсації, у свою чергу, формується з поточних відрахувань і платежів, які відносяться на виробничі витрати.

Під контролем держави з метою досягнення цілей екологічної політики за до помогою комплексу заходів відбуваються перерозподіли ресурсів для екологиза ції виробництва. Як результат, екологічна політика оптимізується з урахуванням не лише економічних, але й соціально-екологічних чинників.

Перевагою адміністративного регулювання екологічної політики є те, що воно спрямовує розвиток економічної системи на досягнення мети дотримання екологічних норм і стандартів, розроблених, виходячи з вимог незавдання шко ди (збитку) здоров’ю населення і природному комплексу. Недоліком адміністра тивного регулювання є те, що суспільством здійснюється тільки часткове субси дування забруднювача. При цьому відшкодування екологічних витрат передбача ється через механізм ціноутворення на кінцеву продукцію споживання і екологіч ний чинник не впливає на інтереси капіталу у сфері перерозподілу. Важливо під креслити, що еколого-економічні інструменти залишають економічним суб’єктам свободу вибору, найбільш оптимального, з їх точки зору, або інвестувати приро доохоронні заходи, або платити штрафи.

Негативна екологічна ситуація впливає на стан потенціалу капітальних ре сурсів через прискорений знос і передчасний вихід з ладу основних виробничих фондів галузей матеріального виробництва і об’єктів невиробничої сфери. Відво лікання ресурсів до природоохоронної діяльності унеможливлює їх прибуткове вкладання в інші проекти. Крім того, відбувається зниження рівня трудового по тенціалу території внаслідок міграції працездатного населення, а також через зни ження якісного стану трудових ресурсів за результатом підвищення захворюва ності, викликаного забрудненням навколишнього середовища.

Забруднення навколишнього природного середовища промисловими відхо дами, споживання підприємствами природних ресурсів: води, повітря, ґрунту, мі неральної сировини – зменшує запаси невідтворюваних природних ресурсів і по рушує процеси відновлення відтворюваних ресурсів. Перераховане негативно впливає на якісний стан природних ресурсів, знижуючи їх продуктивність або роблячи непридатними для використання, а це у свою чергу, знижує економічний потенціал території і потенціал підприємства.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Процес екологіза ції виробництва в контексті сучасної екологічної політики вимагає формуван ня і подальшого розвитку системи еколого-економічних показників, тому од ним з основних методологічних завдань у вирішенні питань управління еколого економічним потенціалом є виявлення зв’язків між економічними і екологічними показниками виробничої діяльності регіонів, галузі, підприємства з метою отри мання інтегральних еколого-економічних показників.

Викладене дає підґрунтя стверджувати про необхідність подальших науко вих досліджень щодо системи еколого-економічних показників. Перспективни ми напрямками подальших наукових досліджень є також механізм впровадження систем управління потенційними можливостями підприємств України в контек сті екологізації техніко-економічних процесів на мікрорівні.

Бібліографічні посилання

  1. Мухина Л. и Особенности системного подхода к проблеме оценки воздействия человека на среду / Л. И. Мухина, В. С. Преображенский, Т. Г. Рулова // Географические аспекты взаимодействия в системе «человек – природа». – М., 1978. – 256 с.
  2. Охрана окружающей среды. Модели управления чистой природной среды / под ред. К. Г. Гофмана, А. А. Гусева. – М., 1977. – 231 с.
  3. Мельник Л. Г. Экологическая экономика / Л. Г. Мельник. – Сумы, 2001. – 350 с.
  4. беляев Ю. к. Об экологизации социалистического производства / Ю. К. Беля ев // Тезисы докл. первой Всесоюз. конф. «Проблемы социальной экологии» (1–3 октября 1986 г.). – Львов, 1986. – Т. 3. – С. 138–139.
  5. http://abc.vvsu.ru/Books/sotsialnaja_ekologija_up_ch2/page0011.asp
  6. dvo|.sut.ru/libr/eius/i190anae/5.htm
  7. www.library.dgtu.donetsk.ua/…/vip68/68_17.pdf ДОННТУ. Серія: економічна. Вип. 68 с. 101
  8. Фащевський М. Геоекономічний потенціал розвитку продуктивних сил України / М. Фашевський, Л. Чернюк // Економіка України. – 2002. – № 7. – С. 32–36.

Надійшла до редколегії 25.04.11














Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу

© Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, 2011-2015

Рейтинг@Mail.ru