Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу
ua  rus  en
Міністерство освіти і науки України
ДНУ Вісник Дніпропетровського університету
Серія "Економіка"

Наукове видання
  • УДК 336:519
  • ISSN 9125 0912
  • Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 7898 від 17.09.2003 р.
  • Збірник включено до Переліку наукових фахових видань України (пункт 118), у яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук з економічних наук (Постанова президії ВАК України № 1-05/3 від 08.07.2009)
 

УДК 657.422.1

М. О. Власенко

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Фінансова гнучкість підприємства як визначальний фактор диверсифікації джерел фінансування інвестицій

Розглянуто поняття фінансової гнучкості підприємства в якості визначального фактора у процесі ухвалення рішень щодо формування структури капіталу підприємства, що є особливо актуальним у періоди економічної нестабільності та світової фінансової кризи. Обґрунтовано доцільність використання лізингу як джерела (інструмента) фінансування інвестиційної діяльності, що підвищує фінансову гнучкість підприємства.

Ключові слова: фінансова гнучкість, оптимізація структури капіталу, джерела фінан сування, диверсифікація, лізинг.

Рассмотрено понятие финансовой гибкости предприятия в качестве определяющего фактора в процессе диверсификации источников финансирования инвестиционной деятельности, что особенно актуально в периоды экономической нестабильности и мирового финансового кризиса. Обоснована целесообразность использования лизинга в качестве источника финансирования инвестиционной деятельности, который повышает финансовую гибкость предприятия.

Ключевые слова: финансовая гибкость, оптимизация структуры капитала, источники финансирования, диверсификация, лизинг.

The term of a firm’s financial flexibility as a determining factor in process of investment activity financing sources diversification, which is especially uptodate during economic instability and the world financial crisis has been overviewed in the article. The expediency of leasing undertaking as an investment activity financing source has been grounded as a way to increase a firm’s financial flexibility.

Key words: financial flexibility, capital structure optimization, financing sources, diversification, leasing.

актуальність проблеми. Світова фінансова криза, що значною мірою впли нула на економічний стан України, загострила проблеми фінансової стабільнос ті українських підприємств та фінансування їхньої інвестиційної діяльності. Але, не дивлячись на досить обмежений перелік джерел фінансування інвестицій для українських компаній, існують заходи та механізми покращення ефективності функціонування підприємств навіть у нестабільних умовах. Про реалізацію захо дів, таких як збереження фінансової гнучкості, необхідно подбати заздалегідь, та включити їх до плану стратегічного розвитку компанії.

аналіз останніх наукових публікацій. Питання фінансової гнучкості є до статньо новим як для вітчизняної, так і для зарубіжної економічної думки, тому недостатньо досліджені. Серед вітчизняних дослідників, які вивчали дане питан ня, є І. А. Бланк, Р. С. Папєхін, А. А. Лактіонова та Г. Г. Захаров, С. О. Комари нець; серед іноземних вчених можна виділити тих, хто в своїх роботах емпірич но обґрунтовує необхідність дослідження даного питання (М. Пайнгар та Л. Уілб ріхт, Дж. Грехема та К. Харві, Ф. Бансел та У. Міту, Д. Броунен, А. де Йонг та К. Кодік), та тих, хто проводить вивчення даного питання (Дж. Грехем та К. Хар ві, А. Гамба та А. Тріантіс, Л. Хіс, Ф. Бансел та У. Міту, С. Бьоун, А. Дамодаран та ін.). Дослідженням оптимізації структури капіталу займаються такі вітчизняні та російські вчені, як І. А. Бланк, Н. Б. Рудик, І. В. Івашковська, А. В. Михайлов, О. Й. Шевцова та ін., а також іноземні дослідники, такі як Ф. Модільяні, М. Міл лер, С. Майерс, Н. Майлуф, Г. Доналдсон, М. Дженсен, В. Меклинг та ін.

Метою роботи є надання теоретичного обґрунтування фінансової гнучкості підприємства як визначального фактора диверсифікації джерел фінансування ін вестицій.

Для досягнення вищезазначеної мети поставлено наступні завдання:

  1. Визначити та узагальнити поняття «джерело фінансування інвестиційної діяльності», «диверсифікація джерел фінансування інвестиційної діяльності», «оптимізація структури капіталу», «фінансова гнучкість»;
  2. Дослідити актуальність збереження фінансової гнучкості для українських компаній;
  3. Обґрунтувати доцільність використання оперативного лізингу як фінансо вого інструменту, що підвищує фінансову гнучкість підприємства.

Основні результати дослідження. Українські дослідники, описуючи джере ла фінансування інвестиційної діяльності, використовують такі терміни, як «ін вестиційні ресурси» [1], «джерела формування інвестиційних ресурсів» [2], «фі нансові інструменти інвестиційної діяльності» [3]. Але, зазвичай, «джерела фі нансування» визначають, як наявні та очікувані джерела залучення фінансових ресурсів, а також економічні суб’єкти, спроможні надати ці ресурси [4].

О. Й. Шевцова у своїх роботах розглядає роль фінансових інститутів як осно ви формування та реалізації джерел інвестиційних ресурсів. Особливу увагу при діляє емісійній діяльності як підприємств так і фінансових інститутів в умовах розвитку фондового ринку України [5].

Узагальнюючи вищенаведене, визначимо джерела фінансування інвестицій ної діяльності як всі наявні в економіці (як національній, так і світовій) фінансові ресурси, які можуть бути надані у користування певному економічному суб’єкту (або групі економічних суб’єктів) їхніми володарями на різних умовах з метою подальшого інвестування. А інструмент фінансування – це засіб залучення фінан сових ресурсів з джерел фінансування.

Структуру капіталу визначають як сукупність джерел фінансування, які ви користовує дана компанія. Задача компанії полягає в знаходженні такої комбіна ції джерел фінансування, при якій ринкова вартість компанії була б максималь ною [6].

На сьогоднішній день проводиться ряд наукових досліджень з метою розроб ки найбільш оптимальної моделі формування капіталу підприємства. Основними моделями є наступні:

  1. Оптимізація структури капіталу шляхом управління величиною ефекту фі нансового левериджу. Ця модель передбачає визначення рентабельності власного капіталу при різних значення фінансового важеля. Найбільш оптимальним буде таке співвідношення власного та позикового капіталу, за якого приріст чистої рентабельності власного капіталу та ефект фінансового левериджу буде мати най більше значення.
  2. Оптимізація структури капіталу з метою мінімізації рівня фінансового ри зику пов’язана з вибором більш дешевих варіантів фінансування активів підпри ємства. Підприємства можуть застосовувати три різних підходи до фінансуван ня різних груп активів за рахунок капіталу, а саме – консервативний, агресивний, компромісний підхід.
  3. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімальної його вартості. Та кий процес оптимізації полягає у попередній оцінці власного та позикового капі талу при різних варіантах його залучення та розрахунок середньозваженої вартос ті капіталу за обраними варіантами [7].

Нами пропонується до вивчення ще одна модель оптимізації структури капі талу підприємств, особливо актуальна для українських реалій: модель оптиміза ції структури капіталу з метою збереження необхідного рівня фінансової гнучкос ті підприємства. Така модель передбачає резервування боргової спроможності та значної кількості касових залишків для реалізації майбутніх вигідних інвестицій них можливостей, або можливість мінімізації боргових зобов’язань без необхід ності скорочувати бізнес в умовах економічної кризи.

З урахуванням цієї точки зору оптимізацію інвестиційної структури капіталу можна визначити як – процес диверсифікації джерел фінансування інвестиційної діяльності з метою максимізації вартості компанії за умов збереження достатньо го рівня фінансової гнучкості.

За теорією корпоративних фінансів, процеси диверсифікації класифікують за двома напрямами: диверсифікація інвестиційного портфелю та диверсифікація виробництва. Диверсифікація виробництва поділяється на диверсифікацію видів діяльності та диверсифікацію продукції [8, 9]. Г. Г. Кірейцев [10] визначає дивер сифікацію, як один із способів мінімізації фінансових ризиків, який полягає в роз поділі ризиків шляхом розширення об’єктів капіталовкладень, асортименту това рів і послуг, фінансових інструментів тощо.

Але дослідженню проблеми диверсифікації джерел фінансування інвестицій ної діяльності в літературі приділяється значно менше уваги, не дивлячись на роз повсюджений вжиток цього поняття в економічній літературі. Тому постає необ хідність уточнення даного поняття.

Диверсифікація джерел фінансування інвестиційної діяльності – проведен ня заходів щодо залучення внутрішніх та зовнішніх джерел довгострокового фі нансування з метою максимізації вигоди від інвестиційної діяльності, результа том якої є збільшений прибуток (і, як наслідок, збільшена вартість компанії), та мінімізація ризиків, зокрема, за рахунок підтримки достатнього рівню фінансо вої гнучкості.

Для українських підприємств питання збереження фінансової гнучкості є особливо актуальним. На жаль, українські реалії є такими, що залучення певних фінансових ресурсів може викликати проблеми. На приклад, акціонерний капітал може бути притягнутий, лише якщо компанія має довіру потенційних акціонерів, що є прерогативою солідних компаній. Одержати субсидії від держави або спон сорські кошти в умовах кризового стану економіки також проблематично. В роз винених країнах частка чистого прибутку підприємства у фінансуванні інвести цій складає 30 %, а в Україні рівень прибутку відносно ВВП лише за 10 років не залежності зменшився з 60 % до 4 % [11].

Щодо амортизаційних відрахувань, то зарубіжний досвід фінансування ін вестицій свідчить, що у структурі власних джерел фінансування інвестицій їхня частка становить більше 60 %. На вітчизняних підприємствах амортизаційні від рахування у структурі власних джерел фінансування інвестицій майже відсутні [12]. Таке становище викликане специфікою зовнішніх умов діяльності україн ських підприємств, що призвело до практики використання амортизаційних від рахувань для підтримання виробничих потужностей підприємств. У результаті ступінь зносу основних фондів майже по всіх галузях економіки перевищує 50 % [11].

Українські дослідники [1; 11] приходять до висновку, що через проблему ви користання внутрішніх джерел в якості джерел фінансування інвестиційної діяль ності українських підприємств, має підвищуватися роль зовнішніх джерел фінан сування інвестицій. Але саме на ринках, де фірми не можуть випустити цінні па пери та мають у відношенні фінансування повністю залежати від банків, доступ до капіталу дуже обмежений, та, відповідно, виникає потреба у підтримці фінан сової гнучкості [14].

О. Арслан, К. Флоракіс та А. Озкан [19], досліджуючи компанії країн Південно-Східної Азії напередодні та протягом фінансової кризи 1998 року, при ходять до висновку, що фінансово гнучкі фірми менше піддаються негативному впливу фінансової кризи та мають значно кращі можливості для використання ін вестиційних можливостей у період економічної нестабільності.

Л. А. Бернстайн [15] вважає, що фінансова гнучкість, окрім всього, є корис ною для оцінки якісного боку ліквідності та довгострокової платоспроможнос ті підприємства. Він вважає, що фінансова гнучкість – це здатність підприємства протидіяти неочікуваним затримкам потоків грошових коштів через непередбаче ні причини, тобто здатність залучати грошові кошти з різних джерел, збільшувати власний капітал, продавати і переміщувати активи, регулювати рівень та напря мок діяльності так, щоб вони відповідали обставинам, що змінилися. Здатність за лучати кошти залежить від багатьох факторів та схильна до швидких змін. Вона залежить від рентабельності, стабільності, відносного розміру, положення ком панії в галузі, складу активів та структури капіталу, а крім того від умов та тен денцій розвитку ринку кредитних ресурсів. Здатність залучати кошти важлива для пошуку джерел грошових коштів у моменти гострої потреби в них, а також тоді, коли підприємству необхідно пролонгувати свою короткострокову заборго ваність. Заздалегідь підготовлене фінансування та відкриті кредитні лінії – більш надійні джерела грошових коштів у моменти гострої потреби, ніж потенційне фі нансування.

Гнучку структуру капіталу можна визначити як структуру, що забезпечує можливість оперативного реагування фінансових рішень фірми на зміну ринко вих умов без значної втрати її вартості. На практиці, навіть якщо компанія опе рує на оптимальному для себе рівні боргового фінансування, є сенс недовикорис тати можливості залучення позикового капіталу та підтримувати резервний рі вень позичань на випадок виникнення сприятливих можливостей ринку. Для під тримки фінансової гнучкості компанія має або володіти надлишком касової готів ки, або мати резервний рівень запозичень. Перший варіант пов’язаний з відволі канням від обігу великих сум і тому не може розглядатися як ефективне керуван ня ресурсами, так як приносить дохідність нижче ринкової. У той же час підтрим ка резервного рівня запозичень означає, що компанія оперує не на оптимально му рівні фінансового левериджу (тобто що структура її капіталу не оптимальна). Тому можна зробити висновок, що гнучка політика за відношенням до структури капіталу може знижувати вартість фірми. Однак це не завжди відповідає дійснос ті, тому що застосування резервного рівня надає можливість «створити додатко ву вартість» у відповідь умови ринку, що швидко змінюється (тобто використа ти стратегічний фінансовий потенціал). Фінансова гнучкість дає компанії можли вість інвестувати в майбутні можливості, і це право має цінність, яка у свою чер гу, є частиною вартості компанії [16].

У сучасних реаліях українським компаніям є доцільним знайти таке поєднан ня джерел (інструментів) фінансування інвестиційної діяльності, яке б відпові дало вимогам збереження фінансової гнучкості, максимізації вартості компаній, підвищенню їхньої фінансової стійкості та конкурентоспроможності.

Одним з таких інструментів є лізинг. Приблизно третина обладнання у сві ті придбана на умовах лізингу. До того ж приблизно 80 % компаній світу вико ристовують лізингове фінансування в певній мірі. Існує дві основні форми лізин гу. Операційний (або оперативний) лізинг зазвичай полягає в тому, що встанов люється певний термін користування активом та наприкінці терміну лізингово го контракту актив повертається лізингодавцю. Фінансовим називається лізинг, коли вартість майна повністю повертається лізингодавцю за час дії договору лі зингу (що передбачає збіг терміну повної амортизації майна і терміну договору). Закордонні та вітчизняні автори [17; 18; 20] в своїх дослідженнях намагаються ви значити економічні переваги лізингу порівняно з іншими формами фінансуван ня інвестицій. Переваги лізингу з точки зору підтримки фінансової гнучкості під приємства наступні:

  • Пом’якшується проблема обмеженості ліквідних коштів, так як під час лі зингу витрати розподіляються на весь строк дії угоди, та вивільняються кошти для вкладення в інші види;
  • Податкові пільги та інші інвестиційні стимули, зокрема зниження ризику морального зносу активів за рахунок застосування вільної амортизації об’єктів лі зингу;
  • Лізингові платежі не розглядаються як борг, а вказуються в балансі як по точні видатки лізингоотримувача, таким чином покращуючи структуру балансу з точки зору ліквідності та підвищуючи кредитоспроможність лізингоотримувача;
  • Не вимагається додаткове забезпечення, так як об’єкт лізингу є власністю лізингодавця та має достатню ліквідність;
  • Лізингові платежі починаються лише після встановлення, наладки та запус ку обладнання, відповідно, платежі можна сплачувати з коштів від реалізації про екту.

У сучасній редакції закону України «Про фінансовий лізинг» [21] визначен ня оперативного лізингу відсутнє, але воно збереглося у законі України «Про опо даткування прибутку підприємств» [22] та визначається, як «господарська опера ція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору опера тивного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначен ня основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовле ного орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою)».

Перевага оперативного лізингу перед фінансовим полягає в тому, що у клієн та немає потреби викупати об’єкт лізингу та, відповідно, використовувати його, як мінімум, протягом строку договору лізингу. Використовуючи оперативний лі зинг, орендатор має можливість часто оновлювати свої основні фонди, оплачува ти при цьому менше, ніж за умов викупу обладнання через фінансовий лізинг. За стосування оперативного лізингу найбільш перспективно у відношенні видів об ладнання, що характеризується швидким моральним зістарюванням (наприклад, комп’ютерне, поліграфічне обладнання), у сезонних галузях (наприклад, сільське господарство), для виконання разових або нерегулярних робіт (наприклад, додат кова будівельна техніка для будівництва об’єктів, не типових для даної будівель ної компанії). Дозволяючи більш розвиненим підприємствам постійно оновлюва ти обладнання, оперативний лізинг у той же час полегшує починаючим підпри ємствам доступ до використання уживаного обладнання (у тому числі завдяки фі нансовому лізингові). Хоча макроекономічний ефект від використання цього ін струменту не такий значний, як від фінансового лізингу, але він має своє місце в економіці, в ряді випадків підвищуючи фінансову гнучкість лізингоотримува ча (орендатора). На балансі не враховується додаткових ані активів, ані пасивів. Таким чином компанія може досягти більшої гнучкості у можливості отримання підвищеного боргового фінансування обігового капіталу або інших довгостроко вих активів.

Хоча оперативний лізинг не користується податковими пільгами, багато під приємств його використовують. Цим інструментом фінансування в основному ко ристуються компанії, які пропонують автомобілі напрокат, а також іноземні ком панії, в корпоративній політиці яких не передбачено використання непрофільних активів – тобто взяття на баланс автотранспорту або будь-якого іншого лізинго вого майна, створення автомобільного парку, створення служби, яка обслуговує автопарк [23].

Висновки і перспективи подальших досліджень. Таким чином, згідно з не обхідністю збереження фінансової гнучкості підприємства є доцільним викорис товувати лізинг (як оперативний, так і фінансовий), як одне з джерел (та інстру ментів) фінансування інвестиційної діяльності з придбання основних фондів. У багатьох випадках фінансування за допомогою лізингу: 1) надає бізнесу підви щену гнучкість в узгодженні умов кращого управління грошовими відтоками із очікуваними грошовими надходженнями; 2) покращує структуру капіталу компа нії (так як лізингове фінансування не збільшує боргове навантаження фірми та не зменшує, таким чином, її кредитний рейтинг та кредитоспроможність); 3) підви щує загальну рентабельність та показник прибутку на інвестований капітал. Усе це надає змогу компанії підтримувати відповідний рівень фінансової гнучкості, а, відповідно, кредитоспроможності та конкурентоспроможності, що є особли во важливим для функціонування підприємств України в умовах світової фінан сової кризи.

Бібліографічні посилання

  1. Пересада А. А. Проектне фінансування: підручник / А. А. Пересада, Т. В. Майоро ва. – К., 2007. – 767 с.
  2. бланк И. А. Инвестиционный менеджмент: учебный курс / И. А. Бланк. – [2-е изд., перераб.и доп.] – К., 2006. – 552 с.
  3. Волков А. С. Оценка эффективности инвестиционных проектов / А. С. Волков, А. А. Марченко. – М., 2006. – 111 с.
  4. загородній А. Г. Фінансово-економічний словник / А. Г. Загородній, Г. Л. Воз нюк. – К., 2007. – 1072 с.
  5. Шевцова О. Й. Емісійна діяльність підприємства , як основа формування зовніш нього інвестиційного потенціалу / О. Й. Шевцова, Н. М. Чуприна // Фінанси України. – 2006. – № 7. – С. 116–122.
  6. Рудык Н. б. Структура капитала корпораций: теория и практика / Н. Б. Рудык. – М., 2004. – 272 с. – С. 11.
  7. боронос В. Г. Порівняльний аналіз моделей оптимізації фінансування підприємств. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.confcontact.com/2009specpr/ boronos.htm
  8. Оптимизационные модели распределения инвестиций на предприятии по видам деятельности / [С. А. Баркалов, О. Н. Бакунец, И. В. Гуреева, В. Н. Колпачев, И. Б. Русс ман]. – М., 2002. – 68 с.
  9. Грант Р. М. Современный стратегический анализ. 5-е издание / Р. М. Грант; пер. с англ. под ред. В. Н. Фунтова. – СПб, 2008. – 560 с.
  10. Кірейцев Г. Г. Фінансовий менеджмент / Г. Г. Кірейцев. – Житомир, 2001. – 440 с.
  11. Пересада а. а. Управління інвестиційним процесом / А. А. Пересада. – К., 2002. – 472 с.
  12. Губанова Л. І. Фінансування інвестиційних проектів в умовах економічних трансформацій: Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.04.01 / Л. І. Губанова. – Тернопіль, 2006. – 20 с.
  13. Жилінський А. І. Створення сприятливого середовища для розвитку фінансово го лізінгу в Україні / А. І. Жилінський // Welcome, 2004, № 1. – С. 3–7.
  14. Дамодаран А. Инвестиционная оценка: Инструменты и техника оценки любых активов / А. Дамодаран ; пер. с англ. – М., 2004. – 1342 с.
  15. бернстайн Л. А. Анализ финансовой отчетности: теория, практика и интерпре тация / Л. А. Бернстайн. – пер. с англ. [научн. ред. перевода чл.-корр. РАН И. И. Елисеева; гл. редактор серии проф. Я. В. Соколов]. – М.. 1996. – 624 с.
  16. Морозова Н. В. Основания для пересмотра целевого значения финансового леве риджа. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://m-economy.ru/art.php3?artid=24147
  17. Левкович А. О. Формирование рынка лизинговых услуг / А. О. Левкович. – М., 2004. – 336 с.
  18. Ван Хорн К. Джеймс. Основы финансового менеджмента / Джеймс К. Ван Хорн, Джон М. Вахович. – [11-е издание] – Пер. с англ. – М., 2001. – 992 с.
  19. Ozgur Arslan, Chrisostomos Florackis and Aydin Ozkan. How and Why Do Firms Establish Financial Flexibility? [Електронний ресурс] Режим доступу: http://ssrn.com/ abstract=1234682.
  20. Рафиков С. Методика оценки эффективности применения лизингового финанси рования для приобретения основных средств по сравнению с кредитным финансировани ем / С. Рафиков // Технологии лизинга и инвестиций. – 2001, № 1–2. – С. 59–65.
  21. Закон України «Про фінансовий лізинг».
  22. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».
  23. Газман В. Д. Лизинг: теория, практика, комментарии / В. Д. Газман – М., 1997.

Надійшла до редколегії 18.05.10














Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу

© Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, 2011-2015

Рейтинг@Mail.ru