Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу
ua  rus  en
Міністерство освіти і науки України
ДНУ Вісник Дніпропетровського університету
Серія "Економіка"

Наукове видання
  • УДК 336:519
  • ISSN 9125 0912
  • Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 7898 від 17.09.2003 р.
  • Збірник включено до Переліку наукових фахових видань України (пункт 118), у яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук з економічних наук (Постанова президії ВАК України № 1-05/3 від 08.07.2009)
 

УДК 330.3(477)(075.8)

Н. Є. Скрипник

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Проблеми та пріоритети соціальноекономічного розвитку національних суб’єктів господарювання

Здійснено моніторинг стану і динаміки розвитку первинних ланок господарського комплексу країни у часі та просторі, встановлено характер змін у середовищі суб’єктів господарювання в контексті видів економічної діяльності, форм власності, розрізі регіонів та розміру підприємств. Виявлено причини деструкцій у забезпеченні стійкого розвитку підприємництва на різних рівнях управління.

Ключові слова: господарський комплекс, соціально-економічний розвиток, регіон, форма власності, вид економічної діяльності, розмір підприємства, діагностика, деструк ції, причина, перспективи.

Осуществлен мониторинг состояния и динамики развития первичных звеньев хозяйственного комплекса страны во времени и пространстве, установлен характер изменений в среде субъектов хозяйствования в контексте видов экономической деятельности, форм собственности, в разрезе регионов и размеров предприятий. Выявлены причины деструкций в обеспечении устойчивого развития предпринимательства на разных уровнях управления.

Ключевые слова: социально-экономическое развитие, регион, вид экономической деятельности, размер предприятия, диагностика, деструкции, причина, перспективы.

Monitoring of the state and dynamics of development of primary links of economic complex of country is carried out in time and space, character of changes is set in the environment of subjects of menage in a context types of economic activity, patterns of ownership, cut of regions and size of enterprises. Reasons of destructions are discovered in providing of steady development of enterprise at different levels of management.

Key words: socio-economic development, region, type of economic activity, size of enterprise, diagnostics, destructions, reason, prospects.

Актуальність проблеми. На сьогодні Україна має ринкову інфраструктуру і ринково орієнтованих суб’єктів економічної діяльності, але не досягла позитив них змін у житті пересічного українця. Прогрес цілком можливий за умови ре зультативного існування основного носія соціально-економічного розвитку, роль якого виконує первинна ланка суспільного виробництва, а саме – підприємство. Тільки воно створює робочі місця і надає їх відповідно до професійно-освітніх здібностей тим, хто прагне до самозабезпечення добробуту через результативну працю, виконує зобов’язання перед бюджетом і різними позабюджетними фон дами щодо забезпечення функціонування держави і підтримання тих, хто ще, або вже не спроможний до вирішення життєвих питань самотужки, підтримує впровадження новітньої техніки і технологій, створюючи тим самим підвалини інно ваційного відтворення капіталу та робочої сили.

Подібне призначення підприємства не набуло сталого характеру. Суб’єкти управління окремими структурами підприємницької діяльності та різного роду об’єднаннями виявилися неготовими протистояти кризовим процесам, а також адаптуватися до їх дії. Основні причини – відсутність досвіду управління в кри зових ситуаціях; обмаль науково обґрунтованих методик діагностики кризових явищ; недосконалість законодавчої бази, яка регулює правові аспекти діяльності суб’єктів господарювання на різних стадіях управління та етапах кризового про цесу, що не дозволяє повною мірою використовувати потенціал реорганізацій них процедур; залежність від розвитку кризових процесів у зовнішньому бізнес середовищі, які породжують та посилюють лавиноподібні кризові явища.

Відомо, управлінська діяльність матеріалізується в управлінських рішеннях і діях. Більш того, якщо виходити з того, що за більшістю випадків управлінські структури є багаторівневими незалежно від форм власності, то рішення і дії ви щих ешелонів управління щодо функціонування і розвитку нижчих щаблів за гальної системи управління закономірно можуть розглядатися в якості результа ту управлінської діяльності. Проте, ці, останні результати управління у силу сус пільної динаміки не є самодостатніми і свідчать про недостатнє сприйняття їх об’єктами управління. Свідченням цього є короткий цикл функціонування основ ної ланки господарського комплексу, погіршення показників ресурсовикористан ня і результатів діяльності, або власне все те, що ідентифікується з поняттям «кри за». Серед менеджменту є порозуміння того, що національну економіку з кризи пропозиції може вивести лише такий тип управління, який має антикризовий ха рактер. Важко віднайти заперечення тому, що глибина і характер будь-якої де структивної ситуації залежить від можливостей їх передбачення і пом’якшення. Тому логічно кваліфікувати дослідження такого спрямування актуальними.

Аналіз останніх наукових публікацій. Питання забезпечення керованого розвитку полягає у площині передування прийняття рішень об’єктивної оцінки результатів діяльності, визначення впливу різних чинників на узагальнюючі по казники стану та динаміки об’єкта управління, виявлення всіх недоліків і прора хунків. У цьому контексті ніколи не викликала сумнівів необхідність здійснення економічного аналізу в процесі прийняття управлінських рішень. Час змінив під ходи до тлумачення інструментарію обґрунтування рішень і він отримав назву ді агностування.

Основні концептуальні принципи діагностики результатів управлінської ді яльності викладені в наукових працях таких вітчизняних вчених як І. О. Бланк, В. А. Забродський, М. О. Кизим, О. М. Марюта, Є. М. Мних, О. І. Олексик, В. П. Савчук, С. О. Смирнов, Л. М. Тимошенко, Г. О. Швиданенко. Значний внесок у розробку зазначених проблем здійснений зарубіжними авторами, та кими як В. В. Большаков, М. Бартоли, А. С. Вартанов, М. М. Глазов, О. Г. Дмі трієва, К. Жессюа, Е. М. Коротков, В. В. Ковальов, О. І. Муравйов, А. Ш. Мар тине, Г. О. Олександров, О. С. Стоянов, Ж. -П. Тибо, А. Д. Шеремет, М. Шер валь, та ін.

З позицій розкриття змісту, особливостей і специфіки здійснення діагносту вання різних галузей економіки автором критично оцінені наявні з цієї пробле ми праці зарубіжних і вітчизняних науковців. За результатами аналізу тлумачень вони за змістом розподілені на п’ять груп чи то напрямів, в яких, в одному випад ку, ототожнюються поняття «діагностика» та «аналіз», а в іншому – за однією зі стадій управлінського консультування. Окрім того, діагностика розглядається як самостійна галузь знань, як функція управління і як комунікація між суб’єктом і об’єктом управління. У результаті вивчення еволюції наукового розуміння термі на «економічна діагностика» можна зробити висновок, що до теперішнього часу не існує його тлумачення. Усі дослідники цієї категорії розкривають її потенції виключно у площині об’єкта управління.

Мета дослідження. Не принижуючи вкладу попередників, є підстави кон статувати, що і дотепер не існує досконалої методології та універсальних мето дик діагностування поточного стану і прогнозування можливих майбутніх на слідків функціонування та розвитку соціально-економічних систем різного рів ня складності. На сьогодні наука спроможна діагностувати лише основних об’єкт господарювання тобто підприємство. Враховуючи реалії щодо впливу інститу тів державної влади на зміну тенденцій розвитку основної ланки виробництва і формування кризових ситуацій не тільки в її рамках, а і в межах інших інтегрова них формувань, за таких умов практично виключається можливість упередження глобальних деструкцій. Тому автор і поставив перед собою завдання щодо вста новлення кола інтегрованих об’єктів управління, за якими відбувається нагрома дження і прояв симптомів потенційної кризи.

Основні результати дослідження. Успіх управління в цілому визначається, поперед всього, результатами діяльності окремих продуцентів. Останні уособлю ються певними організаційними формуваннями (трудові колективи), які спільно докладають зусилля по досягненню певної мети на основі діючих у суспільстві правил і процедур. Ефективність управління суспільним розвитком у будь-якій країні в частині створення прийнятного середовища для функціонування вироб ників товарів та послуг і закономірно забезпечення зайнятості працездатного на селення в контексті вирішення проблеми його доходів визначається різнобічною динамікою самостійно господарюючих суб’єктів.

Згідно даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій Укра їни (ЄДРПОУ) в період 1996–2009 рр. їх кількість зросла в 1.74 рази і склала за станом на початок 2010 р. понад 1263500 суб’єктів. Набула тенденції до зростан ня і кількість суб’єктів ЄДРПОУ з розрахунку на 1000 осіб населення. За нашими розрахунками цей показник зріс майже в 2 рази і склав на початок 2010 р. майже 27,5. Проте позитивна динаміка кількості суб’єктів ЄДРПОУ в принципі не є аб солютним індикатором сприятливих змін у середовищі підприємництва, оскільки реально не відтворює числа створених при цьому робочих місць і обсягів вироб ництва товарів та послуг.

Тільки при більш детальному розгляді динаміки розвитку первинних ла нок господарського комплексу можна виявити осередки зародження соціально економічних негараздів. Так, якщо абсолютному зростанню суб’єктів ЄДРПОУ в принципі важко віднайти очевидні стримуючі чинники, то відносним набага то простіше. Зокрема, при веденні мови щодо щорічних приростів суб’єктів ЄД РПОУ слід звернути увагу на наступну їх динаміку: 1997 р. – 66783; 1998 р. – 45538; 1999 р. – 47756; 2000 р. – 59123; 2001 р. – 54444; 2002 р. – 86248; 2003 р. – 45476; 2004 р. – 42342; 2005 р. – 47309; 2006 р. – 62495; 2007 р. – 53820; 2008 р. – 41868 р. (див. рис. 1).

Вочевидь, не стійкий процес поліпшення умов господарювання і зростання кількості продуцентів, а коливальний. У перебігу рецесії пожвавлення суб’єктів ЄДРПОУ не менше започаткувалась загальна тенденція їх спаду, яку ми встано вили шляхом побудови кореляційного рівняння

o t ( ) = 53671, 3 ? 378, 1 . t (1)

З теорії економічного аналізу відомо, що коефіцієнт a 1 в рівнянні (1), який називається коефіцієнтом регрессії, показує до якої зміни середньої величини ре зультуючої ознаки y t () приводить зміна факторної ознаки t на одиницю [4, с. 67]. Тоді виходить, що за період 1997–2008 рр. в Україні щорічно у середньому кіль кість суб’єктів ЄДРПОУ зменшувалася на 378 одиниць. Щоб підтвердити цю ре цесію юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів на території України не по

Фактична і вирівняна динаміка щорічного приросту ЄДРПОу у 1997–2008 рр

1997 рі к 1998 рі к 1999 рі к 2000 рі к 2001 рі к 2002 рі к 2003 рі к 2004 рі к 2005 рі к 2006 рі к 2007 рі к 2008 рі к

2

фактични й приріс т

3 вирівнянийприріс т у (t)=53671,3-378,1t

Рис. 1. Фактична і вирівняна динаміка щорічного приросту ЄДРПОу у 1997–2008 рр.*

трібно вдаватися до глибокої діагностики та результатів досліджень інших фахів ців і урядових документів. Треба тільки нагадати, що на від’ємне сальдо проце сів створення, реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквіда ції суб’єктів економічної діяльності), особливо, в частині динаміки їх кількості з розрахунку на 1000 осіб населення позитивний вплив чинила негативна динаміка природного приросту наявного населення.

За проведеними нами укрупненими розрахунками населення країни щоріч но убувало – в кількісному вимірі до 0,4 млн. осіб. Зрозуміло, що будь-яке зрос тання суб’єктів ЄДРПОУ відносно кількості населення відтворювалося у штучно завищеному показникові. Досить спотвореною в цьому контексті виступає і ди наміка робочих місць чи то зайнятості працездатного населення. Проведені нами розрахунки свідчать, що середньорічна кількість найманих працівників за період 1996–2009 рр. скоротилася на 33,3 % і склала за станом на початок 2010 р. біля 10,7 млн. осіб.

Здавалось би, що у принципі корельовані за вектором змін показники реаль ної кількості щорічного приросту суб’єктів ЄДРПОУ і зайнятих на них працівни ків мали привести до позитивної динаміки щодо ресурсовикористання і концен трації промислово-виробничого персоналу. Проте цього не сталося.

За час існування незалежної України великих досліджень стану і результатів діяльності суб’єктів виробничого спрямування різних форм власності не прово дилося. Лише з переходом до системи координат ХХІ століття державна статис тика, хоча і в дещо урізаному вигляді, надала більш-менш інформативний матері ал щодо відтворення істини.

Обмежені можливості оперувати достатньо великими інформаційними маси вами щодо показників розвитку підприємств – суб’єктів підприємницької діяль ності, ми вимушені були розглянути дещо урізані дані, обмежені 2001–2008 рр. Аналіз цих даних дозволяє стверджувати, що і безпосередні продуценти розвива лися не без впливу стримуючих чинників і рецесійних процесів.

Чи мали місце тенденції в їх розвитку, які держава мала відслідковувати, ви переджаючи кризу пропозиції 2008 року? Чи були індикатори, які б надали мож ливість констатувати не тільки розширення підприємницького сектора економі ки, а і виявити негаразди між масштабами і швидкістю перетворень у ньому в контексті виникнення загроз соціальній стабільності та економічній динаміці?

На жаль, симптоми проявляються у показниках, які не є підзвітними перед державними інституціями, і що дуже важливо, в тенденціях їх змін. Так, якщо

*Складено і розраховано автором за даними [1, с. 92; 2, с. 85; 3] .

простежити динаміку кількості підприємств – суб’єктів підприємницької діяль ності з розрахунку на 10000 наявного населення, то можна встановити її некеро вану зміну при встановленні у відсотках до попереднього року. Розвиток підпри ємств за цим показником носив регресивний характер. Можна говорити про на сиченість національного економічного простору суб’єктами підприємництва. Але як тоді пояснити від’ємне сальдо зовнішньоекономічного балансу і зниження по казника зайнятості населення?

Основна частина працездатного населення отримує доходи завдяки продажу своєї праці. При цьому, людина не може не працювати навіть тоді, коли оплата праці не відповідає вартості робочої сили, оскільки процес споживання є не про сто відтворенням працездатності, а фактично процесом підтримання життя. Що ж спостерігається в динаміці робочих місць у контексті кількісних змін у секто рі продукування товарів і послуг? Середньорічна кількість найманих працівників з розрахунку на одне підприємство за період 2001–2009 рр. зменшилося з 38 до 26 осіб, або на 32 %. Досить неврегульоване сприймаються зміни цього показни ка в щорічній динаміці. Можна очікувати з цього приводу заперечення про мож ливості формування у вивільненого з виробничого процесу населення вільного часу і використання його на саморозвиток. Але про яке відсторонення від проце сів продуктивної діяльності може йти мова, коли при зайнятості у 2001 р. 55,8 % економічно активного населення 89 % могли здійснювати грошові витрати у мі сяць нижче прожиткового мінімуму [1, с. 366, 418], а у 2008 р. відповідно 62,2 % і 59,4 % [2, с. 355, 398; 12].

Щодо обсягу реалізованої продукції, то суб’єкти підприємницької діяльнос ті спромоглися впродовж 2001 – 2008 рр. наростити його майже вдвічі у порів няних цінах 2001 р. Більше ніж у 1,8 рази зріс і прибуток від звичайної діяльнос ті до оподаткування. Проте розрахунки темпів зростання середньорічної кількос ті найманих працівників, прибутку до оподаткування і обсягу реалізованої про дукції з розрахунку на підприємство (рис. 2) дозволити стверджувати і про наяв ність зародження кризових процесів. Підставою до цього слугували ідентифіка ційні порівняння тенденцій розвитку названих показників з еталонами, які засвід чують факт появи кризової ситуації [5, с. 120].

Динаміка показників розвитку і задіяння потенціалу об’єктів ЄДРПОу 1996–2008 рр

1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008

Рі к

5 Темпичасткищорічног о приростуоб ' єкті в ЄДРПО У в ї х загальні й кількост і н а відповідни й кінец ь року ,% Кількіст ь найманихпрацівникі в урозрахункун а об ' єк т ЄДРПОУ , осі б

Операційнівитратин а одиниц ю реалізовано ї процукції , коп ./ грн .

Рис. 2. Динаміка показників розвитку і задіяння потенціалу об’єктів ЄДРПОу 1996–2008 рр.*

*Складено і розраховано авторами за даними [1, с. 316, 343; 2, с. 92; 3, с. 103, 431; 4, с. 61, 364, 84; 12].

Не звертати увагу на прояв цих симптомів з точки зору формування соці ально орієнтованої економіки було б необачно. Якби подібну ситуацію було ви окремлено у 1992–1994 рр. та може і трохи пізніше, то природно її можна було б прогнозувати. Але з переходом у ХХІ століття, коли експлерентний етап форму вання підприємницьких структур закінчився і перейшов у фази патієнтності та ві олентності [5, с. 111–113] вважати , що подібні прояви суттєво не зачіпають за гальну ринкову ситуацію в країні (регіоні) може кваліфікуватися в якості недолі ку системи правління.

Але є ще один структурний зріз у проблемі потенційного нагромадження кри зового потенціалу. Мова йде про те, що сукупність господарюючих суб’єктів не є аморфним [гр. amorphos – безформений] поєднанням. Це конгломерат підпри ємств (установ, організацій, закладів) структурований за формами власності, роз міром підприємства та видами економічної діяльності).

Практичне просування нашої країни шляхом реалізації загальносвітової тен денції еволюційного і революційного подолання відчуження робітників від за собів виробництва, втілилося в роздержавлення і приватизацію впродовж 1992– 2006 рр. біля 108000 об’єктів державної і комунальної власності [9, с. 323; 10, с. 3]. За станом на початок 2009 року в Україні частка суб’єктів ЄДРПОУ державної та державно-корпоративної власності складала 3,9 %, комунальної та комунально корпоративної власності – 7,1 % і приватної – 78,6 %.

Немає необхідності вдаватися у тонкощі приватизаційних процесів. Сама їх специфіка здійснення в Україні була руйнівною. Справа в тому, що господар ський комплекс країни з самого початку пострадянської доби являє собою кон гломерат великих і середніх підприємств. Наявність значної кількості зазіхальни ків на власність від номенклатури різного рівня управління впритул до директо рату підприємств сприяла штучному їх подрібненню.

Як того і слід було очікувати згідно переформатування господарського комп лексу і концентрації суб’єктів економічної діяльності приватному секторі еконо міки саме на останній у можливостях працевлаштування була спрямована основ на маса працівників, пропонуючи власну робочу силу.

Експлікація проведених нами розрахунків щодо розподілу найманих праців ників по суб’єктам за формою власності засвідчує про статичність частки робо чої сили приватного сектора і прямо протилежну її динаміку на державних і кому нальних підприємствах. Частка працюючих у комунальному секторі зростала, а в державному, навпаки, зменшувалася. Саме наявність подібних змін насиченос ті секторів економіки найманою робочою силою і створила точки гальмування.

Якщо виходити з того, що загальна кількість працівників найманої праці впродовж 1996–2008 рр. скоротилася на 5709 тис. осіб у цілому, а в державному секторі на 3601,2 тис. осіб, то можна ідентифікувати приватний сектор з джере лом соціальної напруги і каталізатором криз у ньому безпосередньо. З врахуван ням зростання кількості працюючих на комунальних підприємствах у 587,9 тис. осіб приватний сектор за результатами приватизації позбавив робочого місця 1519,9 тис. осіб.

Проте на практиці ми зустрічаємося не просто з суб’єктами, а із складним по єднанням великих, середніх і малих підприємств. Природно, що більш рухливи ми є менш структурні утворення. За питомою вагою комплекс малих підприємств на початок 2007 р. склав 85,3 %, великих – 0,2 % і середніх 14,5 %. При цьому на зване співвідношення було характерним, як для форм власності, так і видів еконо мічної діяльності. Біля 75 % великих підприємств функціонують у промисловос ті. Щодо середніх за розміром виробничих одиниць, то біля 43 % від їх загальної кількості є складовими сегмента торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виро бів та предметів особистого вжитку, біля 20 % – промисловості і 15 % – сільського господарства. Малі підприємства, як слідує з вище приведеного, домінують прак тично у всіх видах економічної діяльності і власне визначають їх стійкість. При цьому, якщо зануритися у види діяльності, які визначають перспективи розвитку постіндустріального суспільства, то у сегменті торгівлі та ремонту товарів трива лого користування (ТТК) концентрувалося за станом на кінець 2009 р. біля тре тини всіх суб’єктів малого бізнесу, 20 % – у сфері операцій з нерухомим майном, інжинірингу та надання послуг, 15 % – у промисловості, 10 % – будівництві і по 5 % сільському господарстві та на транспорті і системі зв’язку.

Є всі підстави вважати, що комплекс малих підприємств приватного сектору, функціонуючий у сегменті торгівлі та ремонту ТТК найбільшою мірою неврегу льований або зарегульований законодавчими актами і є джерелом кризових явищ. Що є підставою до такого висновку? Світова практика засвідчує достатній вплив сектору малих підприємств на економіку.

Тільки у Великобританії малі підприємства забезпечують 46,2 % зайнятос ті і 38,3 % національного обороту [11]. В Україні ж цей сектор забезпечує зай нятість тільки 19 % від загальної кількості найманих працівників підприємства ми – суб’єктами підприємницької діяльності, і тільки 5 % від загального обсягу реалізації продукції продуцентами України [9, с. 105; 12].

Висновки та перспективи подальших досліджень. Наведені дані означа ють про подальшу присутність у національній економіці чималої кількості не ефективних структур, які накладаються на неї досить відчутним тягарем і, навіть, блокують нормалізацію функціонування ефективних структур. Якщо перенести ці негаразди на управлінську практику, то неважко побачити, що всі параметри небажаних змін залежать від часу, що протікає з моменту зародження симптому кризи до прийняття по ньому адекватного управлінського рішення. Недооцінка і навіть ігнорування симптомів криз та і в багатьох випадках локальних криз, зне важливе відношення до причин їх виникнення приводить до того, що незначні за впливом кризові ситуації набувають реальної гостроти і стають затяжними і важ ко вирішуваними.

Можна стверджувати, що подібні негативні явища не пом’якшуються управ лінськими діями, оскільки до останнього часу відсутні методичні можливос ті врахування ризиків, пов’язаних з наявною нерівноважністю функціонування суб’єктів господарювання в цілому та в контексті регіонів, форм власності та роз мірів бізнесової діяльності.

Розробка механізму формування у процесі діагностики інформаційного ді агностичного поля і його декомпозиції на різні інформаційні потоки, методоло гічно надасть можливість отримати у системі моніторингової діагностики кризо вих процесів якісну інформаційну базу. Розробка та впровадження сучасних ме тодик збору, обробки і задіяння у процеси прийняття управлінських рішень скла дових інформаційного поля дозволить скоротити час між прийняттям сигналу про зародження і розвиток кризового процесу до нейтралізації його негативних проя вів. Удосконалення універсальних методик діагностики кризового стану підпри ємства, реалізація яких не залежить від статусу власності і засновується на комп лексному вивченні конкурентноздатності, стану економічного потенціалу і фі нансів, інвестиційної привабливості і зовнішнього середовища, надасть можли вість впровадження теорії антиципативного антикризового менеджменту.

Його впровадження можливе в гнучких, здатних до змін, адаптивних соціально-економічних системах, його прийняття означає відмову від реалізації класичної моделі підприємницької поведінки та перехід до інноваційної моделі, яка ґрунтується на агресивній ринковій стратегії. Діагностика в межах антиципа тивного антикризового менеджменту має ґрунтуватися на скануванні підприєм ницького середовища, формуванні комплексу прогностичних індикаторних по казників з метою реалізації управління за «слабкими сигналами» і в умовах стра тегічних несподіванок, постійній підтримці на цій основі вигідного технологіч ного випередження. Діагностика у системі антиципативного антикризового ме неджменту має відігравати роль інноватора, спрямованого на пошук нових шля хів безкризового розвитку, головним завданням якого є уникнення проблемних зон у сфері самого управління. Відомо, що будь-якій соціально-економічній сис темі відповідає певна корельована з нею технологія управління. На наш погляд, в антикризовому управлінні повинна віднайти чільне місце концепція рефлек сії, яка вже на ранніх стадіях розвитку кризових процесів стане методологічною основою формування моделі, здатною ув’язати альтернативні економічні теорії й динамічну економічну дійсність.

Бібліографічні посилання

  1. Статистичний щорічник України за 2001 рік / Держкомстат України; відп. за вип. В. А. Головко. – К., 2002. – 644 с.
  2. Статистичний щорічник України за 2008 рік / Держкомстат України: відп. за вип. Н. П. Павленко. – К., 2009. – 566 с.
  3. Венецкий и. Г. Основные математико-статистические понятия и формулы в экономическом анализе: справочник. – 2-е изд., перераб и доп. / И. Г. Венецкий, В. И. Венецкая – М., 1979. – 448 с.
  4. коробов М. я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: навч. по сібник. – 2-е вид., стер. / М. Я. Коробов. – 378 с.
  5. Антикризисное управление: учебник / Под ред. Э. М. Короткова. – М., 2001. – 432 с.
  6. Статистичний щорічник України за 2002 рік / Держкомстат України; за ред. О. Г. Осауленка. – К., 2003. – 662 с.
  7. Діяльність підприємств – суб’єктів підприємницької діяльності: Статистичний збірник / Держкомстат України; за ред. І. М. Жук. – Част.: К., 2007. – 258 с.
  8. Діяльність підприємств – суб’єктів підприємницької діяльності: Статистичний збірник / Держкомстат України; за ред. І. М. Жук. – Част.: К., 2007. – 264 с.
  9. Статистичний щорічник України за 2005 рік / Держкомстат України; відп. за вип. В. А. Головко. – К., 2006. – 573 с.
  10. Статистичний бюлетень за січень 2007 року / Державний комітет статистики України. – К., 2007. – № 2. – 162 с.
  11. Review of Small Business Tuxation: www.dcode.co.uk
  12. www.ukrstat.gov.ua

Надійшла до редколегії 24.05.10














Головна  |  Вимоги до оформлення статей  |  Контакти |  Зміст журналу

© Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, 2011-2015

Рейтинг@Mail.ru